Європейський суд з прав людини давно перестав бути для України виключно «останньою інстанцією» для окремого заявника. Сьогодні ЄСПЛ – це повноцінний чинник формування українського правового простору, який впливає на законодавство, судову практику та щоденну діяльність органів державної влади.
Його вплив проявляється не лише через резонансні рішення у справах проти України, а насамперед, – через превентивне застосування стандартів Конвенції ще на етапі підготовки нормативних актів та управлінських рішень.
Практика ЄСПЛ як інструмент якості державних рішень
Органи юстиції фактично виконують роль фільтра, який дозволяє виявити потенційні порушення прав людини ще до того, як вони стануть предметом судового розгляду у Страсбурзі.
Протягом 2025 року Київським міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України було проведено 153 експертизи нормативно-правових актів, що підлягають державній реєстрації, на відповідність положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.
За результатами опрацювання:
- 149 отримали позитивний висновок щодо відповідності конвенційним стандартам;
- 4 — негативний, що свідчить про виявлення ризиків порушення прав людини.
Ці цифри демонструють не формальний характер застосування практики ЄСПЛ, а її реальне використання як інструменту правової експертизи. Негативний висновок — це не статистична похибка, а сигнал про необхідність корекції підходів держави до правового регулювання.
Від індивідуальних рішень — до системмінних змін
Особливість впливу ЄСПЛ полягає в тому, що навіть індивідуальне рішення Суду здатне спричинити загальнонаціональні зміни. Виконання рішень ЄСПЛ в Україні передбачає не лише виплату відшкодування конкретному заявнику, а й вжиття заходів загального характеру — зміну законодавства, адміністративної практики, підходів судів.
16 вересня 2022 року РФ офіційно не держава-учасник Конвенції. Враховуючи викладене, ЄСПЛ більше не розглядає нові індивідуальні заяви проти РФ, якщо факт або подія в заяві виникла після цієї дати. Але заяви, які надійшли до 16.09.2022, розглядаються судом у звичайному порядку.
Практика ЄСПЛ поступово:
- уніфікує стандарти правозастосування;
- підвищує вимоги до мотивації рішень органів влади;
- формує культуру поваги до прав людини, як обов’язковий елемент державного управління.
ЄСПЛ як частина національного правопорядку
Після ратифікації Конвенції у 1997 році практика ЄСПЛ стала складовою української правової системи. Сьогодні вона використовується судами як джерело права, а органами виконавчої влади — як орієнтир для прийняття рішень.
Фактично ЄСПЛ впливає на український правовий простір не лише постфактум, через констатацію порушень, а на випередження — через формування стандартів, яких держава має дотримуватися, щоб уникнути відповідальності.
Замість висновку
Європейський суд з прав людини — це не зовнішній контролер і не «страшний Страсбург». Це механізм, який дозволяє державам вибудовувати правову систему на основі спільних європейських стандартів і своєчасно коригувати власні правозастосовні підходи.
Водночас в умовах збройної агресії проти України значення ЄСПЛ набуває додаткового виміру. Громадяни України звертаються до Суду з індивідуальними заявами проти держави-агресора російської федерації, оскаржуючи порушення своїх прав, зокрема пошкодження та знищення житла, примусову депортацію з тимчасово окупованих територій, втрату майна та інші грубі порушення прав людини. Такі звернення формують доказову та правову основу для міжнародної відповідальності держави-агресора.
- Системне врахування практики ЄСПЛ, у тому числі у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом, є запорукою того, що права людини в Україні захищаються не лише на рівні національного правопорядку, а й у міжнародному правовому вимірі. Саме в цьому полягає його ключовий вплив на сучасний український правовий простір.
Кирило Міненко , керівник Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)