Фігуранти гучного корупційного скандалу на підприємстві «Енергоатом» за участі бізнесмена Тимура Міндіча, колишніх міністрів та їхніх імовірних співучасників отримали підозри і суд застосував до них запобіжні заходи. За двох підозрюваних вже були внесені чималі застави. Однак, як показує досвід, від моменту затримання до оголошення судового вироку може пройти не один рік, як це було у випадку справ Юрія Гримчака, Ігоря Щербини або ж ексслідчого ГПУ Дмитра Суса. «Слово і діло» вирішило зібрати найвідоміші кейси українських посадовців та проаналізувати, скільки часу знадобилося НАБУ, САП та ВАКС для доведення вини фігуранта й остаточного вироку суду.
Справа ексслідчого ГПУ Дмитра Суса
У квітні 2024 року Верховний суд залишив без змін вирок, яким до 7 років позбавлення волі засудили колишнього заступника начальника Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Дмитра Суса.
У січні 2023 року ВАКС визнав винним колишнього слідчого Генпрокуратури у привласненні, розтраті майна шляхом зловживання службовим становищем і засудив до 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Сусу заборонили обіймати посади в судах, правоохоронних органах та адвокатурі строком на 3 роки та позбавили класного чину старший радник юстиції. Однак у вересні 2023-го Апеляційна палата зменшила строк покарання до 7 років позбавлення волі, залишивши решту рішення без змін.
Прокурор САП обвинувачувала Суса у заволодінні майном у межах розслідування справи про гральний бізнес. Зокрема, у січні 2016 року під час обшуку в ресторані «Цар» і готелі «Дружба» Сус, як з’ясували слідчі, вилучив і привласнив: 9025 доларів і 192 660 грн, а пізніше – ще 8600 грн; гральні автомати, меблі та інші речі за місцем розташування нелегального грального закладу на вул. Володимирській. Надалі Сус за 10 тисяч доларів нібито продав ігрові автомати, столи для покеру та рулеток, барні стільці, металеву статую жінки та інші речі, раніше вилучені на обшуках.
НАБУ та САП затримали Суса ще у липні 2017 року, тоді ж йому повідомили про підозру. У липні 2017 його взяли під цілодобовий арешт. У січні 2018-го суд призначив Сусу заставу у розмірі 1,76 млн грн, у лютому його взяли під варту без права внесення застави, а в березні Апеляційний суд Києва призначив заставу у розмірі 1,2 млн грн. Того ж місяця НАБУ завершило розслідування, Сус вийшов під заставу.
Справа Юрія Гримчака
За день по повномасштабного вторгнення, 23 лютого 2022 року, Вищий антикорупційний суд визнав винуватим колишнього заступника міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Юрія Гримчака у підбурюванні до дачі хабара та шахрайстві.
За версією обвинувачення, Гримчак пообіцяв за 100 тисяч доларів вирішити два питання представника приватної компанії, одне з яких – стягнення боргу з іншої фірми. Його посередником був помічник, рідний брат дружини Гримчака Ігор Овдієнко. Ексзаступник міністра пообіцяв звернутися до ексзаступника генерального прокурора, щоб той повпливав на голову Касаційного цивільного суду, а той – вплинув вже на суддів потрібного для приватної компанії суду.
СБУ, НАБУ та ГПУ затримали Гримчака у серпні 2019 року. Того ж місяця його взяли під варту з можливістю внесення застави 6 млн грн. У грудні 2019 року ВАКС залишив Гримчака під вартою, але зменшив заставу до 2 млн грн. а вже 30 січня 2020 року його відправили під цілодобовий домашній арешт. НАБУ завершило розслідування справи Гримчака 3 квітня 2020 року, обвинувальний акт було оголошено 1 червня того ж року. Наприкінці того ж року Гримчаку змінили нічний домашній арешт на особисте зобов’язання.
У лютому 2022-го його засудили до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Судді також задовольнили цивільний позов до Гримчака на суму 980 тис. грн, судом додатково стягнуто з ексзаступника міністра ще 200 тис. грн судових витрат. У квітні 2025 року вирок підтвердив Верховний суд. В цілому від дня затримання до дня засудження Гримчака минуло 5 років 8 місяців 16 днів.
Справа Ігоря Щербини
26 червня 2024 року ВАКС визнав винуватим кума колишнього директора Державного бюро розслідувань Романа Труби, ексначальника Головного слідчого управління Генеральної прокуратури Ігоря Щербину і засудив його до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна. 12 серпня 2025 року вирок Щербині підтримав Верховний суд, а до нього – Апеляційна палата ВАКС.
За версією обвинувачення, Щербина за посередництва підприємця Валентина Шевченка вимагав зі столичного забудовника 150 тисяч доларів неправомірної вигоди начебто для колишнього директора ДБР Романа Труби за закриття кримінального провадження, яке розслідувало територіальне управління цього органу щодо компанії-забудовника. Вони отримали частину неправомірної вигоди в 75 тисяч доларів, після чого їх затримали. У вересні 2020 року Шевченко пішов на угоду зі слідством у цій справі.
НАБУ затримало Щербину у грудні 2019 року, суд взяв його під варту з альтернативою 2,11 млн грн застави, ці гроші внесли того ж місяця. НАБУ та САП завершили розслідування справи Щербини у вересні 2020 року. У лютому 2021-го йому зменшили заставу до 1,9 млн грн. В цілому від дня затримання Щербини до засудження минуло 5 років 8 місяців 10 днів.
Справа колишніх київських суддів Андрія Новака та Олександра Білика
У лютому 2022 року ВАКС визнав винними у хабарництві і засудив колишніх суддів Голосіївського районного суду Києва Андрія Новака та Олександра Білика до 7,5 та 7 років позбавлення волі відповідно. При цьому Новака суд позбавив права обіймати посаду судді протягом 3 років з конфіскацією всього майна, а Білику – лише конфіскацію. У червні 2023 року Верховний суд залишив вирок ВАКС без змін, до цього вироку підтвердила Апеляційна палата ВАКС.
За версією обвинувачення, яку підтвердив суд, екссуддя Новак за посередництва колишнього судді цього ж суду Білика отримали неправомірну вигоду у розмірі 8000 доларів за ухвалення рішення у цивільній справі. Крім того, під час обшуку у підозрюваного було виявлено вогнепальну зброю та бойові припаси без передбаченого законом дозволу.
Дії судді кваліфікували за ч. 3 ст. 368 (прохання надати та одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище) та ч. 1 ст. 263 (носіння вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу) КК України. Дії посередника кваліфіковано за ч.ч. 4, 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України (підбурювання та пособництво у проханні надати та в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі).
НАБУ та САП затримали Новака і Білика у квітні 2018 року. Того ж місяця їх звільнили під заставу у 120 тисяч грн, у жовтні справу передали до суду. Всього від дня затримання до дня засудження Андрія Новака та Олександра Білика минуло 5 років 1 місяць 24 дні.
Справа екснардепа Руслана Сольвара
У грудні 2019 року НАБУ та САП повідомили про підозру у зловживанні службовим становищем колишньому народному депутату від фракції «Блок Петра Порошенка» Руслану Сольвару. Його затримали.
За версією слідства, у листопаді 2014 року він отримав у користування номер у готелі «Київ» коштом державного бюджету у зв’язку з тим, що не мав власного житла у столиці. Однак, як встановило слідство, на початку березня 2017 року, Сольвар отримав у спадщину квартиру в Києві, проте не сповістив про цей факт Управління справами Апарату Верховної ради, тож й надалі отримував компенсаційні виплати з держбюджету. І лише в жовтні 2018 року після низки публікацій у ЗМІ відмовився від отримання коштів. За ці півтора року, як встановило слідство, екснардеп безпідставно отримав понад 361 тис. грн компенсації за винайм житла.
У грудні 2019 року суддя застосував запобіжний захід Сольвару у вигляді застави в 370 тисяч грн. У лютому 2020 року НАБУ та САП завершили розслідування справи Сольвара. У травні 2020 року САП скерувала справу для розгляду по суті до ВАКС, а адвокат екснардепа подав клопотання про зміну запобіжного заходу із застави на особисте зобов’язання. Суд його задовольнив. У червні 2021 року антикорупційний суд виправдав Сольвара у цій справі.
Однак у вересні 2022 року апеляція ВАКС скасувала виправдувальний вирок колишньому народному депутату від фракції БПП Сольвару. І 26 серпня 2024 року Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду вдруге визнала винуватим Сольвара у зловживаннях і засудила до 3 років позбавлення волі. Також його позбавили права обіймати посади в органах державної влади (окрім виборних) строком на 1 рік та зі штрафом у розмірі 8500 гривень.
У листопаді 2022 року Верховний суд зупинив виконання вироку і призначив новий розгляд справи. У лютому 2024-го Сольвару призначили заставу у 242,2 тис. грн, а вже у квітні ці гроші внесли та перерахували на ЗСУ. У серпні 2024 року Сольвара визнали винним у зловживанні владою або службовим становищем і винесли вирок: 3 роки позбавлення волі. Нині Сольвара тримають під вартою у київському слідчому ізоляторі. Від дня затримання до дня засудження Руслана Сольвара 4 роки 10 місяців 18 днів, враховуючи останнє рішення Верховного суду (4 листопада 2024 року), яким не зупинили виконання вироку.
Справа депутата Львівської облради Михайла Дзюдзя
У березні 2020 року НАБУ і САП повідомили про підозру ексначальнику Західного міжрегіонального управління Мін’юсту і на той час депутату Львівської обласної ради Михайлу Дзюдзю. Його взяли під арешт з можливістю застави у 630 600 грн. Того ж місяця гроші внесли. У вересні того ж року суд зменшив розмір застави до 42 040 грн.
За версією слідства, колишній керівник Західного міжрегіонального управління Мін’юсту вимагав і щомісячно отримував від підпорядкованих йому керівників установ виконання покарань неправомірну вигоду. Натомість обіцяв Дзюдзя, Західне міжрегіональне управління не перевірятиме дотримання режиму відбування покарань ув’язненими та не контролюватиме господарську діяльність у підпорядкованих установах.
НАБУ та САП завершили розслідування справи у жовтні 2020 року. 14 жовтня антикорупційний суд засудив визнав Дзюдзя винним у хабарництві і засудив до 6 років позбавлення волі. Також його позбавили права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на строк 3 роки після відбуття основного покарання, та з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна. У квітні 2023 року Апеляція ВАКС пом’якшила вирок депутату облради і зменшила покарання до 5 років тюрми. 19 вересня 2023 року Касаційний кримінальний суд Верховного Суду підтвердив вирок депутату Львівської облради, він відбуватиме 5 років позбавлення волі в колонії. Всього від дня затримання до дня засудження Михайла Дзюдзя минуло 3 роки 6 місяців 9 днів.
Справа експосадовця Міноборони Дмитра Комахи
У вересні 2024 року Верховний суд підтвердив вирок, яким до 4,5 років позбавлення волі засудили колишнього заступника начальника управління військових представництв Міністерства оборони України Дмитра Комаху за пропозицію надання неправомірної вигоди директору департаменту внутрішнього аудиту Міноборони Андрію Бойку.
Суд встановив, що Дмитро Комаха навесні 2021 року пообіцяв передати кошти у розмірі 16,8 млн грн директору департаменту внутрішнього аудиту МО від комерційної компанії. Ця фірма виконує в межах державного оборонного замовлення роботи з реконструкції підземної частини будівлі одного з центральних управлінь під Єдиний центр безпеки для Міноборони. На думку слідства, кошти призначались за позитивний аудиторський висновок щодо відповідності, повноти та якості поставленого комерційною компанією обладнання умовам державного контракту. Свої «послуги» посадовець управління військових представництв оцінив у 7 млн грн – саме стільки він мав отримати за своє «посередництво» між комерційною компанією і директором департаменту внутрішнього аудиту. Загалом йдеться про близько 24 млн грн.
НАБУ та САП затримали Комаху за підозрою у хабарництві у грудні 2021 року. Того ж місяця суд визначив йому заставу у розмірі 496 тис. грн. У червні 2022 року справу передали до суду. У березні 2023 року Комаху визнали винним у хабарництві та призначили вирок – 4,5 роки позбавлення волі. У листопаді того ж року Апеляційна палата ВАКС залишила вирок без змін. Від дня затримання до дня засудження Дмитра Комахи минуло 2 роки 8 місяців 16 днів. У порівняні з іншими справами, які згадуються у матеріалі, це – найменший термін.
Нагадаємо, раніше ми розповідали про резонансні корупційні справи, які «зависли» у ВАКС. Також ми писали про кількість справ, вироків та розміри спецконфіскації за шість років роботи Вищого антикорупційного суду.