Від монологу до діалогу: експерти обговорили реінтеграцію, розвиток громадянського суспільства й інструментів демократії

Права людини і реінтеграція окупованих територій

Модераторка Юлія Тищенко, керівниця Програми підтримки демократичних процесів Українського незалежного центру політичних досліджень, зауважила, що під час дискусії учасники проговорять ключові виклики заявленої теми, а також порівняють зміни за рік.

Спочатку спікери озвучили ключові виклики для держави щодо реінтеграції окупованих територій:

1. Гарантування безпечної реінтеграції.
2. Цілісність державної політики, скоординованість дій влади і громадськості.
3. Відновлення соціальних містків із громадянами на тимчасово окупованих територіях.
4. Вирішення накопичених проблем з огляду на тривалість окупації.
5. Забезпечення перехідного правосуддя.
6. Комунікація, побудова діалогу: реалістичність, прагматичність і конкретність кроків.

Ігор Яременко, заступник Міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, зауважив, що безпечна реінтеграція — можливість зберегти країну, забезпечити територіальну цілісність і не зашкодити необережними рухами цим постулатам.

«Ми маємо забезпечити спочатку безпековий етап на тимчасово окупованих територіях, а після того — політичне регулювання», — пояснив він.

Міністерство вже підготувало пропозиції до стратегії соціально-економічного розвитку Донбасу. У правовому полі — у планах розробити законопроєкт про перехідний період, який передбачатиме відповіді на головне запитання українців, які проживають на тимчасово окупованих територіях: що буде після завершення окупації?

«Ми вважаємо, що амністія не може бути всеохоплюючою. Є люди, які не мають в жодному випадку підпасти під неї. Люди, які скоїли військові злочини і злочини проти людяності обов’язково мають нести кримінальну відповідальність», — пояснив спікер.

Міністерство продовжує облаштовувати КПВВ і нові сервісні зони. «За допомогою послуг (у тому числі — переведенні їх в онлайн), залучення молоді для навчання в наших закладах освіти ми намагаємося достукатися до тієї території, яку ми тимчасово не контролюємо».

Неллі Яковлєва, народна депутатка України, заступниця голови Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин, сказала, що збройний конфлікт призводить до масових порушень прав людини. Однією з умов реінтеграції стане відновлення справедливості. У цьому значну моніторингову роль виконують громадянське суспільство і міжнародні партнери.

Спікерка констатувала, що в питаннях реінтеграції парламент іде шляхом реалізації точкових ініціатив:

• ухвалений у першому читані законопроєкт №2689 про імплементацію норм міжнародного гуманітарного і кримінального права;
• забезпечені особливі умови вступу у виші для дітей з тимчасово окупованих територій;
• ухвалений Виборчий кодекс надав можливість внутрішньо переміщеним особам голосувати на місцевих виборах у приймаючих громадах;
• наразі парламент працює над законопроєктами щодо відшкодування майнових збитків.

«Якщо говорити про реалізацію цілісної державної політики щодо реінтеграції, то ми сподіваємося на те, що президент задасть тон у плані публікації указу про перехідне правосуддя. Тоді нам потрібно буде розробляти ряд галузевих законопроєктів, який буде системно охоплювати всі механізми реінтеграції», — резюмувала спікерка.

Антон Кориневич, представник Президента України в Автономній Республіці Крим, назвав пріоритети представництва:

1. Робота над стратегією реінтеграції і деокупації.
2. Підтримка зв’язків із громадянами на тимчасово окупованих територіях.
3. Участь у створенні Кримської платформи.
4. Збільшення кількості вступників із тимчасово окупованих земель.
5. Перехідне правосуддя.

Спікер зауважив, що перехідне правосуддя — важливий елемент реінтеграційної політики. Воно запускає діалог про майбутнє та відновлення прав людини в контексті окупації та її наслідків. Відзначив експертність робочої групи при Комітеті з питань правової політики.

Альона Луньова, експертка Центру прав людини ZMINA, резюмувала підсумки року:

• посилена інфраструктура реалізації політики реінтеграції;
• координації між гілками влади в питаннях реінтеграції не стало більше;
• вирішені «старі» проблеми виборчого права та права на освіту, про які громадські організації говорили не один рік;
• перші 10 родин отримали компенсації за зруйноване майно; очікування — відповідний законопроєкт;
• невирішені питання — виплати пенсій, скасування закону «Про вільну економічну зону Крим».

Олександр Павліченко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини, акцентував, що проблема ув’язнених на непідконтрольних територіях українців, яким нав’язали інше громадянство, лишається нерозв’язаною. Нині продовжуються арешти і переслідування, зокрема в Криму, прихильників «Кримської солідарності» за надуманими звинуваченнями притягують до кримінальної відповідальності за статтям про тероризм і застосовують до них жорсткі санкції.

«Україна як держава має передовсім забезпечувати максимальну підтримку на загальнонаціональному та міжнародному рівнях тим, хто на сьогоднішній день перебуває в місцях несвободи, намагаючись повернути їх в Україну, домагаючись їх звільнення в процесі перемовин і ставлячи питання про незаконно утримуваних у місцях несвободи осіб», — зауважив спікер.

Експерт зауважив, що в 2019 році відбулися два великі обміни полоненими, з тих пір обмінів не було. Тож, за його словами, наразі процес загальмувався і треба поставити питання як актуальне, як у випадках активних кампаній щодо Олега Сенцова, Олександра Кольченка та інших.

До підготовленого галузевого аналітичного брифу Олександр Павліченко додав би два наскрізні пункти:

1. Забезпечити стійкість і політичну незалежність процесам, які відбуваються.
2. Впроваджувати зміни системно — замість вибіркового реагування на актуальні виклики — задля результатів у довгостроковій перспективі.

Світлана Колишко, керівниця групи з прав людини ПРООН, сказала, що дотримання прав людини і є потужним інструментом реінтеграції. Вона зазначила, що зараз сприятливий момент для рішучих кроків, адже люди по обидва боки лінії розмежування втомилися від війни, а на підконтрольній території більшість підтримує реінтеграцію. Важливо підтримувати діалог і забезпечувати людей правами, які забезпечити наразі. «Соціологія підтверджує: ті люди, які частіше перетинають КПВВ і бувають на території України, вони більшою мірою підтримують питання реінтеграції. Важливо достукатися до тих, хто не має інформації про те, що робить українська влада для дотримання їхніх прав».

Роман Романов, директор програми «Права людини та правосуддя», зауважив, що в питанні реінтеграції немає першорядних і другорядних елементів. Має бути цілісна політика з довгостроковим горизонтом. Крім того, питання реінтеграції багатьма сприймається як небезпечне, тому треба забезпечити консенсус і діалог, залучивши до нього максимальну аудиторію по обидва боки лінії розмежування.

«Один із важливих уроків, які ми маємо винести, полягає в тому, що складні питання як реінтеграція окупованих територій не можуть мати короткий горизонт. Нам усім треба мати достатньо терпіння і розуміти, що це серйозна послідовність кроків, розрахована на певну відстань часу. Але те, що ми не можемо наблизити цей горизонт, не означає, що ми його не повинні бачити і що ті дії, які можливі сьогодні, мають нас демотивувати. Навпаки», — резюмував спікер.

Розвиток громадянського суспільства

Модераторка Уляна Полтавець (Лабораторія законодавчих ініціатив) зауважила, що останні роки громадянське суспільство — рушій реформ. Може здаватися, що громадянське суспільство в Україні сильне, однак факти говорять, що це не так. Лише 18% українців долучені до роботи громадських організацій; це набагато менше, ніж в розвинених країнах Європи. Спікери говорили про шляхи покращення взаємодії з владою, пропозицій і стратегій, ризики.

Роман Грищук, народний депутат України, голова підкомітету з питань освіти впродовж життя та позашкільної освіти Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій, зауважив, що рівень взаємодії громадянського суспільства з владою рухається за синусоїдою: десь наближається, десь віддаляється. Деякі депутати налаштовані проти взаємодії, деяким треба пояснювати важливість комунікації. Тому варто забезпечити постійний діалог, для якого оновлена влада створила хаб.

За словами спікера, щоб показник суспільної активності зростав, потрібні ініціативи на місцях, адже простіше залучити людей до вирішення зрозумілих їм локальних проблем.

Роман Грищук висловив підтримку відсоткового механізму, упровадження якого адвокатує громадянське суспільство, готується відповідний законопроєкт.

«Те, що люди частину своїх податків направляють на розвиток громадської організації або руху, вирішує навіть більш системну проблему», — пояснив спікер.

Олександр Ярема, державний секретар КМУ, керівник робочої групи з підготовки Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства на 2021-2025 роки, наголосив, що потрібно разом формувати порядок денний шляхом загальнонаціонального і локальних діалогів. Ключові аспекти у формуванні нової політичної культури та участі громадян в ухваленні рішень — довіра, прозорість, відповідальність (підзвітність у випадку організацій). Тому, за словами спікера, нова Стратегія — це спільний документ влади і громадянського суспільства, який відображає больові точки та бажані шляхи їх знеболення. До його створення долучилися понад 200 людей з різних регіонів.

Спікер наголосив, що наразі успішні кейси партнерської взаємодії та прозорої державної підтримки шляхом конкурсів мають лише чотири міністерства.

«Кожне міністерство мало би стати в якійсь частині міністерством громадянського суспільства. Громадянське суспільство — багатоманітне. Є організації, які працюють і в сфері захисту довкілля, і культури, і підтримки соціальних чи молодіжних ініціатив тощо», — пояснив він.

Ініціативу «Відкритий уряд» Олександр Ярема назвав визнаним у багатьох країнах світу хорошим прикладом взаємодії між державою і громадянським суспільством.

Денис Денисенко, виконавчий директор Коаліції Реанімаційний Пакет Реформ, наголосив на 4-х принципах:

• Створення сприятливого правового середовища для громадянського суспільства.
• Ініціативи уряду і парламенту мають проходити цикл публічних консультацій.
• Мати спільне бачення майбутнього країни — Стратегії розвитку сектора, Карти правових реформ для розвитку громадянського суспільства.
• Багато змін відбуваються знизу до гори. Громадський сектор може бути потужним гравцем, який має бути партнером парламенту і уряду.

Максим Лациба, керівник програми розвитку громадянського суспільства УНЦПД, зауважив, що Україні потрібна сильна держава, сильне громадянське суспільство і діалог між ними задля соціально-економічного розвитку.

«Чи має держава розвивати громадянське суспільство? У прямому сенсі слова — ні. Держава має створити сприятливі умови. Потрібен сприятливий клімат для розвитку громадянського суспільства», — зазначив Максим Лациба.

Експерт озвучив ряд першочергових кроків, зазначених у галузевому брифі та Карті правових реформ для громадянського суспільства, розробленій ОГС у рамках паралельного проєкту:

• ухвалити Національну стратегію сприяння розвитку громадянського суспільства 2021-2025 та створити постійний майданчик для комунікації між громадянським суспільством і урядом — відповідної Координаційної ради при Кабміні;
• запустити потужний майданчик для онлайн-взаємодії між громадою і владою; перевести всі реєстраційні процедури для ОГС на платформу «Дія»;
• запровадити електронний конкурс проєктів для державної підтримки ГО (на зміни в Постанові №1049 очікують у січні 2021 року);
• виключити з бази оподаткування ПДФО сум, отриманих як компенсація витрат волонтера (проїзд, харчування, проживання в готелі, отримання візи тощо);
• запровадити відсотковий механізм, встановити податкові стимули для підтримки благодійної діяльності бізнесом;
• налагодити партнерство між ОГС та органами місцевого самоврядування в аспекті надання/закупівлі соціальних послуг;
• ухвалити статути громад в усіх ОТГ України з передбаченими інструментами участі громадськості в ухваленні рішень; ухвалити новий варіант закону «про місцеве самоврядування», який передбачать обов’язковість статутів ;
• налагодити діалог з МВС — створити спільний дорадчий консультативний орган для моніторингу розслідування справ;
• скасувати норми щодо звітування ОГС про кінцевих бенефіціарних власників.

Максим Лациба запропонував створити хаб для діалогу ОГС з представниками всіх фракцій парламенту за зразком формату, який діяв у 2012-2013 роках.

Марія Гелетій, заступниця виконавчого директора ІСАР «Єднання», зауважила, що в умовах пандемії громадянському суспільству стало важче отримувати переваги, зокрема це пов’язано зі скороченням фінансування. «Громадянське суспільство — важливий партнер для держави. Це не лише організації, які борються за демократію, права людини чи протистоять корупції. Це організації, які допомагають державі боротися з пандемією, допомагають лікарням з необхідними ліками, допомагають людям з інвалідністю, ветеранам, молоді тощо. Тому громадянське суспільство часто бере на себе роль держави, коли вона або не має ресурсу, або навіть і не бачить проблеми. Тому державі треба звертати увагу на сектор, допомагати виконувати його діяльність».

Треба думати як покращити фінансову сталість насамперед. Відповідно до Індексу сталості розвитку ОГС фінансова сталість сектора наразі найслабший показник. Сектор є драйвером реформ, тому треба підтримувати сектор фінансово і це один із викликів.

Треба думати, як розвинути пільги для бізнесу і фізичних осіб, які хочуть підтримувати громадянське суспільство, створити державні конкурсні програми для всіх міністерств (наразі вони є в 4).

Спікерка погодилася з іншими учасниками дискусії та додала виклики:

1. У парламенті є спроби погіршити середовище для сектору — це ініціативи по лобізму (вони зачіпають питання публічних консультацій і адвокації), «іноземних агентів», обмеження свободи мирних зібрань.
2. Безпека людей з активною позицією, ефективні розслідування нападів на активістів.
3. Складна процедура закупівлі послуг закордоном для неприбуткових організацій.

Олександр Сушко, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження», припустив, що значна протидія громадянському суспільству та його пропозиціям викликана тим, що зараз на кону значні зміни. Він пояснив: «Якщо раніше громадянське суспільство могло впливати в певних секторах і цей вплив був дуже обмежений, то вочевидь епоха після Майдану засвідчила, що багато в чому активні громадяни багато в чому формують порядок денний, з чим доводиться рахуватися політичним силам. Ті, хто зацікавлений у збереженні статусу кво, щоб Україна продовжувала бути зосередженням гірших практик, будуть протидіяти». Спікер зауважив, що опоненти будуть завжди, хоча водночас світ не чорно-білий, тому «дуже часто картинка залежить від того, наскільки широку коаліцію ми можемо побудувати навколо цілей і цінностей, які ми просуваємо». Водночас найбільша слабкість опонентів, олігархічних груп, за словами експерта, — відсутність привабливої пропозиції суспільству.

«Перспектива не дає нам варіантів легкого розвитку подій, — резюмував спікер. — Якщо ставки досить високі і ми розуміємо, що зміни в країні рухаються і крок за кроком країна стає іншою, то ми розуміємо, що і опір може посилюватися». Олександр Сушко сказав, що громадянське суспільство в Україні має досвід тривалої позиційної боротьби. Однак його зсередини послаблює фрагментованість, превалювання короткотермінових інтересів, особисті амбіції, невміння вибудовувати довготермінові партнерства і союзництва.

Спікер відзначив, що громадські платформи виявили більшу сталість у процесах побудови довготривалих стратегічних рішень, аніж політичні. На його думку, цей ресурс — здатність до тривалого адвокатування — одна із найсуттєвіших переваг громадянського суспільства в Україні. Тож, звісно, треба реагувати на недружні до сектора ініціативи, але зосередитися на позитивному порядку денному, на своїй програмі, яка стає значною перевагою поряд із відсутності такої в опонентів.

Олександр Сушко зауважив, що мета реформи громадянського суспільства — не створення теплих і комфортних умов для сектора, а самореалізація активної частини громадян заради прогресу країни. На це направлені зусилля експертів останні роки. Мета стає інструментом для самої держави.

Олена Рибій, фахівчиня з питань мережування та побудови коаліцій Pact/ENGAGE, змістила акцент розмови з організацій громадянського суспільства на громадянина. Вона пояснила, що за визначенням, громадянин, який усвідомлює свої суспільні інтереси та здатний об’єднуватися задля їх захисту, і є повноправним членом громадянського суспільства. Це і активісти, і волонтери, і учасники мирних протестів тощо — ті, хто розуміє процеси та бере в них участь.

Головні питання сьогодення в цьому аспекті, за словами спікерки:

1. Як повернути до дій активних громадян до- і пост майданного періодів, які зараз розчаровані?
2. Як наповнити громадянське суспільство молоддю?

Натомість цілі Нацстратегії сформульовані в рамках інституційної парадигми громадянського суспільства, тобто суто як мережу організацій і окремі ініціативи, наголосила вона. Про громадянина йдеться в ініціативах про участь в ухваленні рішень. Однак поява механізму не означає автоматичне збільшення активізму.

Олена Рибій назвала топ бар’єри, що стоять на заваді активної участі громадян: відсутність часу і мотивації, зневіра в тому, що це принесе результат, недовіра до громадських організацій і брак інформації щодо їх діяльності. Цим, на думку спікерки, мають опікуватися неурядові громадські організації: «Покласти відповідальність на державу, на її стратегії щодо залучення громадян до активних дій не можна. Це сфера відповідальності організацій громадянського суспільства». Тож окрім пропозицій для влади, треба формулювати рекомендації до самих ГО, як сприяти індивідуальній ініціативі, самоорганізації кожного громадянина.

«Щоб громадський сектор розвивався, громадським організаціям не достатньо зростати в професіоналізмі в своїх темах, нарощувати організаційну силу. Їм треба бути гучними, масовими, видимими. Вони мають бути дійсно ефективними провідниками для кожного громадянина, який є важливою частиною громадянського суспільства», — резюмувала Олена Рибій.

Реформа електронного урядування і демократії     

Модератор Денис Денисенко, виконавчий директор Коаліції Реанімаційний Пакет Реформ, надав перше слово одному зі співавторів галузевого аналітичного брифу.

Сергій Лобойко, голова Центру Розвитку Інновацій, ідеолог громадського бюджету Києва, ініціативи «Е-рішення для громад», зауважив, що в Україні сформувалися кілька потужних центрів впливу, які формулюють порядок денний.

Зокрема в питаннях електронної демократії — це центр на базі парламенту. Їхній перший продукт наразі — законопроєкт «Про всеукраїнський референдум», який пройшов перше читання. У ньому закладені новації, пов’язані з використанням електронних технологій на різних етапах цього процесу. Документ передбачає, що з часом в Україні з’явиться закон про електронне голосування, який відкриє шлях до використання цих інструментів у різних сферах. Також готується «портфоліо» законопроєктів, які передбачатимуть роботу низки інструментів (спікер зауважив, що електронні інструменти показують іншу динаміку щодо участі молоді, порівняно з виборами). За його словами, активність парламентського ініціативного центру має бути підкріплена роботою уряду, зокрема профільного міністерства.

Ініціатива, під яку наразі готується законопроєкт — публічні консультації.

«Це революційний інструмент. Він нарешті підніме на якісно інший рівень демократичність процесу вироблення політики, його інклюзивність», — прокоментував він.

«Дані є визначальними для всіх стейкхолдерів, у тому числі — громадянського суспільства. Вони кардинально змінюють якість ухвалення рішень, традиційні підходи до публічних консультацій, до дискурсу. Вони знімають багато емоцій і деструктивну». Викликів на цьому шляху безліч: від відкритих даних до питання електронних реєстрів, доступності для стейкхолдерів, особливо органів місцевого самоврядування. Спікер додав, що все більше влади зосереджується на місцях, і найефективніший нині інструмент демократії — бюджет участі — виник не з рішення центральної влади, а з локальних ініціатив.

Людмила Рабчинська, заступниця Міністра цифрової трансформації з розвитку публічних послуг, зауважила, що міністерство працює за всіма напрямками, зазначеними у брифі, і зробили значні кроки.

Щодо електронної демократії — міністерство поставило амбітну мету: потрапити в топ-20 країн у наступному опитуванні щодо електронної участі, яке проводить ООН (наразі Україна посіла 46-е місце).

Платформу «Взаємодія» створюють для того, щоб дати громадянам доступ до механізмів участі: електронних звернень, консультацій, петицій. Платформа передбачатиме можливість проведення конкурсів громадських проєктів, а також електронні вибори до громадських рад. Платформа також міститиме необхідну інформацію для зв’язку з органами влади.

Наступні кроки — ухвалення законопроєктів, у тому числі очікуваних законів про публічні консультації, всеукраїнський і місцеві референдуми, електронні петиції;

Серед досягнень — збільшення кількості онлайн-послуг у флагманському проєкті «Дія» (46 послуг наразі), мобільний додаток «Дія», який містить 9 документів, а також покриття країни швидким інтернетом (з липня по листопад його отримали 9000 населених пунктів), цифровізація освіти на рівні технологій і навичок (платформою «Дія. Цифрова освіта» скористалися наразі 1 млн українців). Ще важливий напрямок діяльності — трансформація публічного адміністрування. Створено нову посаду — CDTO (керівник із цифрової трансформації), вона впроваджена в 16 міністерствах для трансформацій цілих галузей, а також у 7 інших центральних органах виконавчої влади, 3 ОДА і кільком ОМС. Мінцифри також опікується відкритими даними та захистом персональних даних, резюмувала спікерка.

Ніколь Рудер, директорка Швейцарського бюро співробітництва в Україні, зауважила, що 2020-й рік приніс багато трансформацій, і це тепер нова реальність. Пандемія прискорила диджиталізацію загалом, а також розвиток е-демократії та електронного урядування.

Експертка назвала виклики:

• Диджиталізація vs цифрова трансформація. Уряд і зокрема Мінцифри мають амбіційну адженду, потенційно покликану значно підвищити прозорість і дієвість державної служби й урядування, а також покращити зв’язки з громадськістю задля боротьби з корупцією та будувати інклюзивні процеси на різних рівнях врядування. Для досягнення цих результатів слід розуміти різницю між диджиталізацією та цифровою трансформацією. Щоб дійсно трансформувати, треба застосовувати нові підходи. Ключові виклики — люди, технічне забезпечення.
• Культура стартапів vs публічні інституції. Щоб стати нормальною практикою для всіх, цифрові трансформації мають стати інституалізованими. Перед Мінцифри стоять важливі завдання: запровадити фахівців у інституціях, координувати цифрову сумісність між різними органами, координуватися з партнерами.
• Взаємодія поколінь. Для цифрової трансформації важливо, щоб люди не відчули себе покинутими, тобто слід заохотити молодь допомагати дідусям і бабусям з цифровою грамотністю, а також розвивати довіру через захист персональних даних.

Цифрова трансформація та захист даних ідуть пліч-о-пліч, наголосила спікерка.

Надія Бабинська-Вірна, координаторка ініціативи OpenUp, наголосила, що учасники і учасниці спільноти витратили близько 80 тис. грн своїх коштів на суди за доступ до даних, на основі яких можна створювати нові сервіси відкритих даних. «Замість того щоб створювати продукт, надавати експертизу для розвитку відкритих даних, ми змушені вигризати ці дані в уряд».

Спікерка відзначила ключові проблеми щодо відкритих даних:

1. Погане виконання непоганого законодавства про відкриті дані.
2. Потреба в розвитку інституційної спроможності Мінцифри, фінансова залежність від міжнародної підтримки.
3. Низький рівень комунікації зі спільнотою.
4. Мінцифри не стало флагманом щодо даних по COVID-19; потреба в модернізації системи збору даних.

Експертка зазначила, що питання відкритих даних відходить на другий план у державних стратегіях через потребу у швидких результатах, а при зміні влади майбутнє реєстрів і додатків щоразу стає під питання. Тому, вважає Надія Бабинська-Вірна, Україна має доєднатися до європейської рамки, «щоб потім не ламати системи, а будувати їх з інтеграцією» з євросистемами.  Людмила Рабчинська відповіла, що питання відкритих даних лишається серед пріоритетів для Мінцифри.

Аналітичні брифи з питань реформ, підготовлені до Ukraine Reform Conference 2020/2021

Організаторами форуму є Коаліція РПР у партнерстві з Посольством Литовської Республіки в Україні за підтримки Міністерства закордонних справ Литовської Республіки, Європейського Союзу, проєкту ЄС «Право-Justice», проєкту Програми розвитку ООН в Україні «Громадянське суспільство задля розвитку демократії та прав людини в Україні», який фінансується Міністерством закордонних справ Данії, а також Посольства Канади в Україні. Форум організовано в межах проєкту «Базова підтримка “Коаліції Реанімаційний пакет реформ”, який реалізується Коаліцією РПР завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства України», який реалізується ІСАР «Єднання» у партнерстві з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ).