Ідея оновлення влади охопила все суспільство – що говорять перемоги маловідомих мажоритарників від «Слуги народу» по всій Україні. І анонсоване оновлення влади ніби почалося. В тому й питання, що ніби.
Не торкатимемося центральної влади – взяти хоча б регіональну. На рівні областей зміни відбулися лише в кількох регіонах, і то, зрозуміло, що в умовах «не свого» Кабміну кадрова політика буде обмеженою. А в більшості на керівних посадах вже другий місяць нового президенства залишаються старі люди – тимчасово виконуючі обов’язки, але призначені із заступників колишніх голів. Тобто, вся вертикаль місцевих адміністрацій досі стара.
Проблема має вирішитися з новим складом парламенту, коли Слуга народу зможе сформувати, можливо, повністю свій уряд та розпочати нову кадрову політику.
І от тут має постати питання – як показати свою відкритість та новизну. Вибори голів ОДА поки виглядають фантастично. Вони не прописані у законодавстві (а отже легко можна робити все, що хочеться) та не мають механізму впровадження. Або доведеться Президенту відмовлятися від призначення своїх людей в угоду виборній посаді, що нівелює вплив глави держави, або робити вигляд, що народ має значення. Спроби зробити «вибори» губернатора в інтернеті насправді подвійна гра. Це відкритість (дивіться, ми радимося), але й хитрість (точних правил не існує, ряд груп населення не бере участі). Це швидше своєрідний «післяпраймериз» – натовпу кидають кілька кандидатур, щоб побачити кого більше не люблять та на кого можна знайти компромат. Метод доволі гарний, багаторазового застосування. Як з партійним списком партії «Слуга народу».
Але тепер питання до голів ОДА. Що вони мають та можуть зробити. Насправді повноваження глави адміністрації досить обмежені, і не заслуговують звання «царь отечества» і тому подібне. Основне, що можна змінити одразу – кадрова політика.
Після Майдану 2014 року з’явився попит на нові обличчя при владі. Знову. Залучити нові обличчя стало можливо за допомогою конкурсного відбору місцевих чиновників вищого рівня – директорів департаментів облдержадміністрацій. Наприклад, у Полтавській області кілька людей змогли вскочити в цей потяг, пройшовши відкритий конкурс. Вікно можливостей швидко закрилося, коли влада зрозуміла, що конкурси не викликають суспільного резонансу. А раз не викликають – то і проводити не потрібно, є накази та погодження.
Цим кроком система закільцювала себе, закривши доступ на керівні посади новим людям. Прийшовши в адміністрацію старшим спеціалістом, шансів стати директором департаменту майже немає. Кар’єрний ріст обмежений. А голова ОДА та його заступники – взагалі недосяжні посади, оскільки є політичними.
Чому потрібні конкурси і обов’язково відкриті. Перше – це можливість залучити нових людей з новими ідеями. Друге – це запобіжник від закритості. Якщо голова адміністрації захоче провести свою людину, вона має бути як мінімум не дурніша за інших кандидатів (а то й розумніша). Третє – з відкритого конкурсу можна зробити шоу, а це зараз в тренді.
На які посади мають бути відкриті, публічні та красиві конкурси? На посади вищої середньої ланки обласної влади – директорів департаментів, начальників управлінь. Пам’ятаєте, що риба гниє з голови?
Проект команди Зеленського lift – спроба знайти нові ідеї та нових людей. Ідея гарна. В чому поки недопрацювання – все має бути відкрито. Поки ж можна побачити тільки себе. А от хто подався, чому відмовили / прийняли, критерії оцінки і т.д. – закрите.
На сайті, до речі, розміщені вакансії заступників голови Херсонської ОДА. Тут потрібно бути обережним. Якщо директори департаментів мають бути «технократами» та професіоналами, то завдання голови та його заступників – триматися єдиної політики та коректувати її на рівні адміністрації.
Кадрова проблема – одна з основних для діючої влади. Розв’язати її можна по різному. Питання єдине – наскільки вистачить ліміту довіри до нових призначень.
Костянтин Донченко Експерт Аналітичного центру «Бюро економічних та соціальних