Колишні ув’язнені на війні: закон і реальність. Головне з дослідження ГО «Принцип»
У травні 2024 року Україна запровадила механізм умовно-дострокового звільнення ув’язнених для проходження військової служби за контрактом у Силах оборони. Наразі вдалося залучити приблизно 12 тисяч осіб.
«Держава нарекрутувала фактично декілька повнокровних бригад. І продовжує це робити. Підрозділи хочуть співпрацювати з цими людьми, бачать цінність цього рекрутингу, і, очевидно, держава не буде закривати цю можливість», — пояснює Любов Галан, співзасновниця правозахисного центру для ветеранів «Принцип». Її організація переконана, що потрібно переглянути обмеження, які стосуються рекрутингу та військової служби колишніх ув’язнених.
Які це обмеження та як все відбувається на практиці, розповіли дослідниці «Принципу» Анастасія Криштанович і Тіна Полик. LB.ua коротко переказує головне з їхньої презентації.
Для дослідження аналізували документи, проводили глибинні інтерв’ю та відвідували установи відбування покарань, навчальні центри, де колишні ув’язнені проходять БЗВП і безпосередньо підрозділи, де вони перебувають після виконання бойових завдань. Зауважимо, не всі ув’язнені можуть скористатися програмою. Згідно із законом, є певні обмеження: стан здоров’я, вік, правопорушення. Наприклад, заборонено тим, хто вчинив держзраду або сексуальне насильство.
Рекрутинг
Колишні ув’язнені мають проходити службу у визначених підрозділах, але сформувався інший підхід — їхня інтеграція до вже наявних підрозділів і подальша адаптація.
Установи відбування покарань іноді перешкоджають рекрутингу. Різні військові частини мають різний доступ до таких установ. Також ув’язнені часто не мають документів, що є великою проблемою для рекрутингу.
Первинного медогляду і професійного психологічного відбору насправді немає. Цю функцію виконує співбесіда з військовою частиною. Рекрутери спілкуються з людиною, досліджують її особову справу. Після цього ВЛК, клопотання до суду і постанова людини на службу. Тривати це може місяць-півтора.
Діє штучно вигадане правило для тих, хто вчинив умисне вбивство. Людина має відбути ¼ строку, щоб отримати можливість рекрутуватися. У законі такої умови не існує.
У різних бригад є різні вимоги до рекрутованих. Хтось добирає за віком, хтось за фізичною формою, хтось допускає наявність інфекційних захворювань, хтось категорично ні.
Рекрутери звертають увагу на наявність самоушкоджень, щоб зрозуміти, чи мають ці люди конфлікт з адміністрацією установи. Відповідно, цих людей адміністрація може не допустити до рекрутингу.
Українські військові рекрутують ув’язнених, травень 2024 року.
Служба
Після підписання контракту колишній ув’язнений проходить адміністративний нагляд. Він триває 12 місяців, чітко прописаного його порядку немає.
Колишні ув’язнені не мають права на присвоєння чергових військових звань, поки не мине період адміністративного нагляду й термін невідбутого покарання. Це може бути як рік, так і чотири роки й більше.
Не мають права на щорічну основну відпустку. Навіть після 12 місяців адміністративного нагляду. Тож їм не виплачують оздоровчих, вони не мають відпустки після лікування й 90 днів відпустки після звільнення з полону.
Є потреба дослідити досвід колишніх ув’язнених жінок. Таких уже 180, вони не мають права на відпустки за умови пологів чи догляду за дитиною.
Прибуваючи в підрозділ, такі люди не мають базових речей. Ні змінного одягу чи білизни, ні засобів гігієни. Деякі підрозділи пропонують пакунки з речами першої необхідності або дають телефони, щоб вони могли зв’язатися з рідними.
Часто в них заблоковані банківські рахунки. Тоді військова частина нараховує зарплату їхнім родичам.
Базовий принцип, з яким стикаються ці люди, — недовіра. Довіру можна заслужити діями: виконанням бойових завдань, поведінкою в підрозділі. Тоді людина починає отримувати неформальні заохочення: її можуть неофіційно відпустити в інше місто зустрітися з рідними або після поранення поїхати на кілька днів додому, а не одразу на ППД.
Неможливість перевестися ускладнює службу, якщо людина отримує інвалідність. Є складність, щоб перевести цю людину в іншу частину або знайти їй інше місце у своєму підрозділі. На це впливає і неможливість присвоїти відповідне звання. А також немає можливості відправляти таких людей на додаткові навчання.
Завершення служби
Існують три підстави звільнити таких людей: за станом здоров’я, якщо непридатний; якщо є вирок суду, бо людина знову вчинила кримінальне правопорушення; закінчення особливого періоду і оголошення демобілізації.
Колишні ув’язнені мають подвійний перехідний період, повертаючись у цивільне життя: і після ув’язнення, і після служби. У них проблеми з працевлаштуванням, житлом, особливо якщо вони ВПО. Часто цим людям бракує досвіду взаємодії з держструктурами. Вони схильні багато що брати на свій карб, а не розглядати ставлення до себе як недолік самої системи.
Хтось повертається в сім’ю і виправляє помилки минулого, а хтось, спробувавши, відчуває, що служба в армії — це його шлях. І ці люди готові далі служити.
Що пропонує «Принцип»:
- унормувати доступ військових частин до установ відбування покарань;
- моніторити перешкоди рекрутингу;
- припинити вимоги відбувати 1/4 строку як штучне обмеження;
- налагодити взаємодію установ з організаціями, які допомагають з документами;
- розробити методичні рекомендації для адаптації на практиці найкращих підрозділів;
- внести зміни до законодавства в частині адміністративного нагляду, присвоєння військових звань, переведень, призначень на посади;
- вивчити проблеми з досвідом служби колишніх ув’язнених жінок;
- розширити підстави для звільнення: полон, інвалідність, вік;
- розвинути служби супроводу як для звільнених, так і для поранених, які залишилися на службі;
- прибрати заборону ховати людей, які мають судимість, на Національному військовому меморіальному кладовищі.
«Бо ці військовослужбовці теж боронять Україну, гідно несуть свою службу і мають право не бути обмеженими через попередню судимість», — пояснили дослідники.
Докладно ознайомитися з дослідженням можна тут.
Катерина Амеліна, кореспондентка LB.ua