22 липня 2025 року Вища рада правосуддя (ВРП) оголосила про початок формування нової Конкурсної комісії (КК) — органу, який має обрати членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС). ВККС повинна завершити кваліфоцінювання чинних суддів і заповнити понад дві тисячі вакансій. Саме Вища кваліфкомісія суддів визначатиме, як і хто здійснюватиме правосуддя в Україні найближчими роками. Щобільше — десятиліттями.
Про початок відбору кандидатів оголосили Рада суддів (РСУ), Рада прокурорів (РПУ) та Рада адвокатів (РАУ), зреагувавши на оголошення ВРП. Відповідно до норм чинного законодавства, КК формуватимуть без участі міжнародних експертів. Їхні повноваження добігли ще 1 червня.
Наразі закон визначає, що потрібно йти саме цим шляхом, однак попередній досвід і недовіра до окремих суб’єктів призначення викликає у громадськості чимало запитань. Зокрема, хто гарантуватиме якість і неупередженість цього відбору, якщо його проводитимуть представники нереформованих органів?
12 серпня Вища рада правосуддя призначила 16-го члена ВККС — Ігоря Кушніра, суддю Верховного Суду у відставці. Це дає приблизно рік на формування Конкурсної комісії, яка відповідатиме не лише закону, але насамперед запиту суспільства.
Якими мають бути члени Конкурсної комісії
Важливо забезпечити реальну і відкриту перевірку, щоби добір не став формальністю, яка відкриє шлях у Комісію “зручним” кандидатам. Адже рішення Конкурсної комісії безпосередньо впливатимуть на незалежність судової влади та якість її кадрів. Тому члени КК мають відповідати високим критеріям доброчесності, професійності, незалежності та мати кредит суспільної довіри.
22 липня Вища рада правосуддя також затвердила Методику оцінювання кандидатів. Це комплексний документ, який включає аналіз репутації, професійного досвіду, авторитету та доброчесності. З подачі члена ВРП Романа Маселка до процедури додали вимогу подавати декларацію, мотиваційний лист і рекомендації. Але це лише одна з передумов. Ще одним фільтром має стати перевірка незалежності кандидатів, тобто відсутність конфліктів інтересів, зв’язків з політичними силами, сумнівних рішень тощо.
Хто делегує і чому це важливо
Новий склад Конкурсної комісії зараз мають формувати чотири органи самоврядування: Рада суддів, Рада адвокатів, Рада прокурорів і Національна академія правових наук. На папері — представники правничої спільноти. Але дехто насправді вже давно дискредитував себе в очах суспільства.
Зокрема, раніше Рада суддів неодноразово делегувала в комісії з добору осіб, у доброчесності яких громадськість мала сумніви. Наприклад, туди потрапили судді Майдану Володимир Кузьменко, Юрій Трясун чи голова Верховного Суду України часів Януковича Ярослав Романюк. До того ж РСУ потребує оновлення: ще з 2019 року її головою є Богдан Моніч, до якого громадський сектор також має низку зауважень.
Гальма судової реформи: хто у ВРП захищає недоброчесних суддів?
До Ради адвокатів запитань ще більше. Її очільниця — Лідія Ізовітова, давня соратниця держзрадника Медведчука — перебуває на посаді вже 13 років. Повноваження РАУ добігли ще в листопаді 2022-го. Однак зʼїзд адвокатів, який мав би оновити склад Ради адвокатів, так і не зібрався. Мовляв, війна. А проте, посилаючись на інституційний континуїтет, вони односторонньо продовжили свій мандат до завершення воєнного стану — всупереч закону про адвокатуру.
Фото: anticor.foundation
Лідія Ізовітова
Цікаво, що з’їзди суддів і прокурорів відбувалися неодноразово — навіть в умовах повномасштабного вторгнення.
Водночас з’їзд адвокатів уже понад три роки не закриває свою квоту на дві посади у Вищій раді правосуддя. Схоже, що делегування кандидатів до Конкурсної комісії з добору ВККС — інша справа, оскільки РАУ не просто оголосили про початок добору, а й за пару тижнів провели його.
Та в обох випадках легітимність будь-яких дій РАУ сумнівна. Рішення неоновленої Ради адвокатів нагадують прострочений кефір: юридично оболонка лишилась, але вміст споживати вкрай небезпечно.
Незважаючи на це, 12 серпня РАУ делегувала в Конкурсну комісію трьох адвокатів з начебто «бездоганною репутацією і суспільним авторитетом», це: Олексій Шевчук, Ганна Колесник і Оксана Каденко. Чи так це насправді? Сумнівно. Наприклад, Олексій Шевчук, за інформацією журналістів, причетний до гучних справ: до корупційної схеми незаконного виїзду чоловіків за кордон, зникнення 10 тисяч військових аптечок зі США на понад 33 мільйони гривень. Також допитливий читач може погуглити клієнтів Шевчука — перелік промовистий. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області (КДКА) намагалася позбавити Олексія Шевчука права на адвокатську діяльність через порушення правил адвокатської етики. Однак рішення скасували, а Шевчук отримав посаду спікера Національної асоціації адвокатів України (НААУ).
Колесник і Каденко також наближені й залежні від керівництва НААУ і Ради адвокатів. Зокрема, саме з подачі РАУ і НААУ Анну Колесник призначили тимчасовою виконувачкою обов’язків голови Ради адвокатів Києва, всупереч закону. Тільки адвокати регіону можуть обирати голову Ради міста. Але РАУ визнали вибори Ради адвокатів Києва недійсними і призначили свою людину — Колесник.
Каденко системно ж критикує безоплатну правову допомогу. Вона обрана до Хмельницької обласної ради від Хмельницької обласної партійної організації Всеукраїнського об’єднання «БАТЬКІВЩИНА». Є членом депутатської фракції політичної партії ВО «БАТЬКІВЩИНА». Тож є сумніви в її політичній нейтральності, що вкрай важливо в доборі кандидатів у члени ВККС. Також Оксана Каденко вважає, що для реформи адвокатури треба скасувати обмеження перебування на посадах лише двома термінами, краще без них. Такий підхід суперечить і європейським стандартам, і базовій логіці самоврядування.
Схоже, що чинні судді або судді у відставці не хочуть ризикувати репутацією в Конкурсній комісії за участю делегатів від Ради адвокатів. Адже джерела в РСУ кажуть, що станом на 18 серпня лише двоє подали документи на добір, хоча на три вакантні посади потрібні мінімум шість осіб. Тож РСУ, ймовірно, продовжить термін прийому документів.
Рада адвокатів укотре провалила тест на дорослість, поставила під сумнів майбутній склад Конкурсної комісії та довела, що Україна не готова на цьому етапі здійснювати добір і призначати на ключові посади без участі міжнародних експертів.
Водночас така ситуація — ще одне свідчення, що реформа адвокатури на часі. Ще у 2023 році Єврокомісія наголошувала на необхідності цієї реформи в Україні: «Система самоврядування й управління ресурсами адвокатури мають бути поліпшені й стати більш прозорими та підзвітними. Кваліфікаційні й дисциплінарні процедури для адвокатів потребують значних покращень і в законі, і на практиці. Процес прийняття до професії залишається слабким і вразливим до ризиків корупції, що підриває довіру до цієї професії та її незалежність».
Пропозиції є, рішень немає: що з гарантіями прозорого добору
Напередодні завершення повноважень міжнародних експертів у Конкурсній комісії більш як 80 громадських організацій закликали парламент і президента продовжити і зберегти участь іноземців у таких комісіях. У червні 2025-го нардепи зареєстрували законопроєкт № 13382, який це передбачає. Автори пропонують як мінімум три роки гарантій міжнародної участі, аби добір членів ВККС не перетворився на чергову процедуру кулуарного погодження «своїх». А з урахуванням реакції суддів на делегованих з боку РАУ адвокатів — у принципі відбувся. Адже без квоти Ради суддів Конкурсна комісія працювати не зможе.
Наразі законопроєкт № 13382 перебуває на розгляді в Комітеті ВРУ з питань правової політики. Публічного розгляду чи політичної волі його просувати поки що, схоже, немає. Однак нардепи запевняють, що проєкт закону є в плані роботи. Про це повідомили представники Transparency International Ukraine, які минулого тижня побували на засіданні комітету.
До того ж ще 31 липня речник Єврокомісії акцентував на необхідності поновити участь міжнародних експертів з правом вирішального голосу в Конкурсній комісії. Це хоча б якась визначеність з боку ЄС, оскільки досить довго там зберігали нейтралітет щодо цього питання.
Що ще може вберегти від «своїх» у Конкурсній комісії
Невеликий шанс зберегти якість добору залишається і без участі міжнародних експертів. Формування Конкурсної комісії має бути відкритим і прозорим для суспільства. А головне — незалежним. Для цього потрібні щонайменше три речі:
- Чіткі критерії оцінки доброчесності й етики — з перевірками не лише декларацій, а й участі в минулих конкурсах, позицій у гучних судових справах, зв’язків з політичними силами тощо;
- Відкритість і незалежний моніторинг — щоб громадськість могла бачити не лише формальні анкети, але й те, як кандидати проходять оцінку з боку ВРП, яку формуватиме КК;
- Делегування лише тих, чия легітимність і репутація беззаперечні. Це означає: без дисциплінарних стягнень, з кваліфікацією, без зауважень від Громадської ради доброчесності тощо;
- Врахування думки громадянського суспільства під час голосування за новий склад Конкурсної комісії. Кандидати, які викликають у громадськості обґрунтовані сумніви, ніколи не можуть стати членами будь-якої комісії.
Інакше добір і діяльність Конкурсної комісії не відповідатимуть вимогам ЄС та очікуванням суспільства.
Хоч на цьому етапі реформування сфери правосуддя, зважаючи на минулі два тижні боротьби за незалежні САП та НАБУ, цілком очевидно, що зарано відмовлятися від міжнародних експертів у будь-якій конкурсній комісії. А делеговані Радою адвокатів кандидати — ще один аргумент, чому участь іноземців у комісіях з добору і досі критично необхідна.
Тож депутатам варто ухвалити законопроєкт № 13382, не очікуючи ще одного чарівного стусана від наших європейських партнерів. Це і говоритиме про суб’єктність українського парламенту на шляху до ЄС.