Запас дипломатичної міцності попередніх п’яти років та «романтична захопленість» Заходу через безпрецедентні 73% підтримки на президентських виборах – козирі, які поки що грають на користь нового керівництва України. Це дозволяє президенту зосереджувати більше уваги на проблеми внутрішнього розвитку держави.
Однак, цей “медовий період”, як і запас міцності, завдяки якому сьогодні відбувається дипломатична діяльність глави держави, не може тривати безмежно. Отже, вже зараз новій зовнішньополітичній команді варто думати над стратегією зовнішньої політики, новими ініціативами з протидії викликам, а також кроками, які зміцнюватимуть міжнародну суб’єктність і позиції України.
А тепер про підсумки четвертого тижня.
«Плюси»
1. Ми слідкували за реакцією української сторони на ситуацію в Молдові. Було скликано нараду Ради національної безпеки і оборони України, за результатами якої, згідно з повідомленнями ЗМІ, було розроблено комплекс заходів реагування. Плюсом стало посилення прикордонного контролю з Придністров’ям. Почули ми і заяву МЗС України. Уважно слідкували за візитом спецпредставника України до Молдови. Не вдаючись до глибокого аналізу, вкотре повторюсь – ставлення до керівництва Молдови має включати п’ять «ні»: ні – федералізації Республіки Молдова, ні – присутності російських військ на території РМ та їх ротації, ні – запереченню російської агресії проти України та анексії Криму, ні – згортанню реформ у РМ на шляху до ЄС, ні – насильству та політично вмотивованому переслідуванню.
2. Українська дипломатична команда провела черговий етап слухань в арбітражі ООН щодо дій РФ навколо Криму та в Азовському морі. Переконливою юридичною мовою світ вчергове почув про вчинені Росією злочини, включаючи окупацію Кримського півострова, незаконне будівництво т.зв. керченського моста, розкрадання наших природніх ресурсів, включаючи газ, розгорнуту морську блокаду Азовського моря. Проте, триваючі судові процеси проти РФ не мають підміняти необхідність визначення і оприлюднення новою командою комплексної державної стратегії деокупації Криму. Поки що в риториці Банкової таке бачення відсутнє. Чекаємо!
3. На кримському треку маємо також очікуване рішення послів ЄС продовжити ще на рік «кримський пакет» санкцій. Очікуване, бо підтверджує все ще наявний запас міцності, закладений у попередні 5 років. Наступний виклик – продовження секторальних санкцій проти РФ на Європейській Раді у червні. А те, що Кремль на цьому тижні подумав і вирішив засекречувати інформацію про компанії, які працюють на тимчасово окупованій території Кримського півострова, – це прекрасний пас, адже російська сторона спростовує власний міф про неефективні санкції.
4. Проведення зустрічі з президентом ЄБРР Чакрабарті надіслало додатковий сигнал на користь продовження співпраці з міжнародними фінансовими інституціями. Як і сигнал адміністрації президента про інтерес до нової програми з МВФ, основу для якої створили 14-квартальне зростання економіки, прийнятний рівень інфляції, зростання резервів, покращені показники в Doing Business.
«Мінуси»
1. Триваюча мовчанка і відсутність чіткої стратегії Банкової щодо мирного врегулювання на Донбасі створюють вакуум, сприятливий для спекуляцій та конспірологічних версій. Проведені зустрічі з Діючим головою ОБСЄ Мірославом Лайчаком не дали відповіді на багато питань.
2. Існуючий вакуум активно прагне заповнити Москва. На тижні ми почули чергову порцію міфів і «хотєлок», озвучених як і президентом Путіним, так і міністром Лавровим. Відчуваючи сформований запит на мир в українському суспільстві, Москва через контрольовану ескалацію на Донбасі та інформаційний наступ прагнутиме впливати й на політичні рейтинги. Тому без чіткої позиції Банкової щодо агресії Москви все важче буде пояснювати, як триваючі обстріли на Донбасі, так і відсутність прогресу у звільненні українських заручників, які незаконно утримуються Росією.
3. Після успішного брюссельського тижня знаки запитання викликають чергові ідеї про необхідність референдуму щодо курсу на ЄС та НАТО. І тут йдеться навіть не стільки про нашу передбачуваність для партнерів. Рух до ЄС та НАТО – це і є шлях реформ для перетворення України в сильну демократичну і процвітаючу державу. Натомість референдум в умовах агресивної російської пропаганди не лише може підірвати існуючий широкий консенсус з цього питання в українському суспільстві, але й заблокувати проведення рішучих реформ, тим самим загнавши Україну у зону невизначеності. Та й чи треба питати в українського народу, чи хоче він жити краще завдяки реформам?
4. Ми не почули жодної реакції президента з приводу другої річниці функціонування безвізового режиму ЄС для України. Не хотілося б вірити, що безвіз немає ніякого значення для нової команди. Сподіваюся, що у неї вистачить рішучості, аби продовжити курс на подальше поглиблення співпраці з ЄС у галузі юстиції та внутрішніх справ з перспективою асоціації України з Шенгенською зоною.
5. За два тижні до зустрічі Трамп – Путін в Осаці у дипломатичне око не впала жодна ініціатива Банкової щодо формування вигідного для України контексту та змістовного наповнення бесіди. Український президент мав би переговорити з максимальною кількістю лідерів до зустрічі «Великої Двадцятки» і зробити так, щоб «земля Осаки горіла» під Путіним.
Прес-конференція Путіна та Трампа після двох годин перемовин без «зайвих очей»
Поради небайдужого
По-перше, за результатами візитів до Франції та Німеччини 17-18 червня важливо створити умови для розвитку довірливих особистих відносин з канцлером Меркель. З власного досвіду знаю, що Ангела Меркель дуже добре орієнтується в деталях світової та регіональної политики, в тому числі мінського процесу. Тому вона прагнутиме почути від глави держави конкретику щодо подальших стратегічних і тактичних кроків на мінському треку та протидії російській агресії. Загальні зовнішньополітичні позиції, окреслені президентом під час візиту до Брюсселя, навряд чи задовільнять досить вимогливого німецького канцлера. Меркель дуже гостро відчуває фальш та некомпетентність.
По-друге, візити до Берліна та Парижу – це також можливість непрямо представити українську позицію на саміті Великої двадцятки в Осаці. Можу прогнозувати, що одним із питань Трампа до Меркель і Макрона стане: «Які враження від українського президента? Чому США мають його підтримувати? І чим саме?». Іншими словами – анонсований візит президента Зеленського до Вашингтону розпочнеться у Берліні та Парижі наступного тижня.
По-третє, в інформаційному просторі продовжує звучати лише тема ймовірних дат, а не змісту майбутнього візиту президента до США. Серед питань українсько-американського порядку денного варто відзначити надання Україні нових оборонних систем, зміцнення енергетичної безпеки, отримання статусу союзника поза НАТО та безпекова угода. Наприкінці тижня викликало увагу твіттер-повідомлення американського радника з питань нацбезпеки Джона Болтона за результатами його зустрічі з другом України Куртом Волкером. На мій погляд, ключовим месиджем є те, що “обрання президента Зеленського дає нову можливість для досягнення миру на Донбасі”. Розглядаю його як прагнення Вашингтона, з одного боку, схилити президента Путіна до контакту з новим президентом України, в тому числі в Нормандському форматі, а з іншого – заохочення української сторони до певних поступок на мінському треку, що не може не викликати тривогу.
По-четверте, варто готувати системну реакцію на початок роздачі Москвою російських паспортів на території ОРДЛО. Потрібне термінове рішення РНБО Украіни про національні санкції по відношенню до юридичних та фізичних осіб РФ, відповідальних за незаконну видачу паспортів. Йдеться, передусім, про російське ФСБ, МВС, у тому числі міграційну службу, Росгвардію та відповідних чиновників у Ростовській області. Українських пакет може згодом стати основою для запровадження аналогічних санкцій з боку ЄС та країн Сімки.
І на останок – результати зустрічі президентів Трампа і Дуди у Вашингтоні 12 червня мають стати додатковим стимулом для активізації зовнішньої політики. Реалізація американо-польських ініціатив без урахування національних інтересів України потенційно може виштовхнути нашу державу у сіру зону. Цим не можна легковажити і вже зараз активніше діяти з позицій залучення нашої держави.
І останнє: незалежно від політичних уподобань і кольорів всередині України єдність та солідарність на зовнішній арені – це запорука нашої перемоги!
Сподіваємось на тиждень 5.
Костянтин Єлісєєв