Війна стала іншою.
Нерідко цей меседж використовують, коли хочуть підкреслити значну роль дронів на полі бою, розповісти про зниження вмотивованості бійців або порадіти рейдам добровольців на російську територію.
Але війна стала іншою не тільки з технічного чи тактичного боку. І змінився в ній не лише рівень вмотивованості.
Коли о восьмій ранку Антон Грицунов з медслужби “Ульф” в окремому батальйоні “Вовки Да Вінчі” приходить до медпункту, де він виконує обов’язки начальника, його завжди зустрічає черга. Хтось прибув із хронічним захворюванням, хтось хоче збити тиск, а хтось – отримати направлення до фахівця в найближчу лікарню.
В перший рік повномасштабної війни така черга була б незвичною. Як і зараз, Грицунов займався пораненими, а з типових захворювань пацієнтів мав справу хіба що з болем у попереку та гемороєм в артилеристів, яким доводиться піднімати важке.
– Ну, може, ще у старих бійців, що воюють з 2014 року, були хронічні захворювання. Але вони їх самі лікували і в разі чого могли звернутися, якщо їм погіршало з тиском, – згадує Грицунов.
Тепер, під час перебування батальйону на відновленні, він щодня відправляє групу людей до найближчої лікарні чи шпиталю.
Звісно, бойові дії нікого не роблять здоровішими. Але війна стала іншою і тому, що одних хворих армія не відпускає, а іншими поповнює свої лави.
Такий підхід – це, зокрема, наслідок невдалої політики мобілізації.
На початку травня набули чинності нові правила оцінювання здоров’я військових та тих, хто може ними стати. Статус обмежено придатних скасували, а список хвороб, за якими визначається придатність до служби, оновили.
Яка ситуація зі списанням зі Збройних сил та мобілізацією відверто хворих людей існувала до впровадження цих змін? Як тепер оцінюватимуть стан здоров’я у військово-лікарських комісіях та чи може це вирішити проблему з кількістю хворих людей у війську? Про це – в нашій статті.
Чистилище для тих, хто не може звільнитися
У квітні цього року стало відомо, що ексочільниця Медичних сил ЗСУ генерал-майор Тетяна Остащенко змогла звільнитися зі служби за станом здоров’я через два місяці після своєї відставки. В її підпорядкуванні перебували і військово-лікарські комісії (ВЛК). А раніше так само залишив ЗСУ перед призначенням на посаду посла і ексголовнокомандувач Валерій Залужний.
Такі списання виглядають разючими на фоні історій про військових, що втратили придатність захищати батьківщину, але досі змушені залишатися у війську.
Історія перша. Богдан
Діагноз 25-річного старшого стрільця-оператора Богдана Цюрика у довідці ВЛК займає 16 рядків.
У липні минулого року Цюрик із групою йшов на позиції для заміни побратимів та потрапив під артилерійський обстріл. Одна з мін поранила йому ноги. На евакуацію він чекав приблизно дві години. І за 15 хвилин до того, як вона почалася, поруч із ним вибухнула друга 120-міліметрова міна. Пошкодила обидві руки, плече та голову.
З того часу Цюрик бореться за своє здоров’я. З першого шпиталю його виписали з п’ятьма переломами, що не зрослися, та двома відкритими ранами. Богдан добився направлення на повторну госпіталізацію, потім – на реабілітацію і зрештою на проходження ВЛК.
Комісія визнала його обмежено придатним.
– У мене плече не працює, я не можу рюкзак носити, не говорячи вже про бронежилет. Боляче рухати щелепою. Я не відчуваю пальцями курок на автоматі, але це нікого не хвилює. Якщо мене не списують, то я хочу, щоб мене хоча б вилікували. Але з усіма моїми травмами кажуть, що свою боєздатність я вже не відновлю, – жаліється Цюрик.
До великої війни він працював у Києві, на Оболоні барменом. Із першого дня вторгнення пішов добровольцем в Сили ТрО.
Тепер не виключено, що він опиниться в резервному підрозділі. Саме в такому перебуває інший герой цієї статті – гранатометник Володимир.
Історія друга. Володимир
Для Володимира активна війна закінчилася в червні 2022 року. У складі 57-ої бригади він воював під Барвінковим на Харківщині. В нещасливий для себе день під час перебування на позиції він просто намагався підвестися з землі.
– Я вивернув коліна, порвав зв’язки, меніск, кістку надломив, – перераховує він. – Бронежилет, автомат, набої – мабуть, кілограмів 22 на мені було.
Три операції на нозі. Десять місяців лікування. Суглобовий колінний хрящ вже не відновиться.
Тільки нещодавно він почав ходити без ціпка. Жодних фізичних навантажень чи, Боже збав, бігу або далеких відстаней. Обмежено придатний, але незрозуміло, до чого саме.
Резервні підрозділи, в одному з яких він тепер служить, Володимир називає чистилищем. Місцем, де опиняються ті, кого нікуди подіти. В цивільному житті він працював програмістом, а зараз раз на кілька днів ходить в наряди по частині й більше нічим не зайнятий.
– Коли я йшов в армію, я хотів служити в бойовому підрозділі, приносити користь. Зараз я не можу вже воювати, не можу виконувати фізичну роботу. А нічого не робити, отримувати зарплату і сидіти в частині – мені це не подобається, – запевняє він. – Якщо я не можу фізично нормально служити, я хотів би повернутися до цивільного життя. Але я не можу звільнитися з армії до кінця воєнного стану.
Історія третя. Михайло
Історик та державний управлінець згідно з дипломами, водій згідно зі штатним розкладом бригади, бойовий медик згідно з реальними обов’язками – це все про Михайла. Військового, що залишався на позиціях навіть тоді, коли повноцінно бачив лише на одне око.
З одинадцяти місяців служби (друга половина 2022-го – перша половина 2023-го) поза зоною бойових дій він провів тижні зо три. Тож коли після контузії зір дав збій (в правому оці пролягла ніби тоненька чорна смужка), Михайло не дуже переймався – не до того було, навколо війна. Смужка росла в розмірах. Михайло розумів, що почалося відшарування сітківки, бо стикався з цією проблемою кілька років тому, але в лікарню не поспішав. А потім око зовсім перестало бачити.
– Розумієте, такі поранення в людей навколо, що з цим оком звертатися щодо евакуації було якось незручно, – зізнається він. – Люди навіть з осколками повертаються на позиції. Домовився, що поїду на лікування, коли буде спокійніше. Але спокійніше не ставало – тільки гірше. Коли зір закрився практично повністю, я знаходився у напівоточенні в Бахмуті, це був березень 2023-го року.
Коли я пізніше стикнувся з документами (з їхнім оформленням – УП), зрозумів, що на бойових позиціях було легше.
Різниця між “датою поранення” – тобто моментом, коли Михайло отримав контузію, та початком лікування склала п’ять місяців. У ВЛК сказали: ви не можете довести зв’язок між фактом поранення та захистом батьківщини, тому що лікар мав протягом двох тижнів після контузії оглянути бійця та дати висновки. А без цього висновку ВЛК Михайло не може подати повний пакет документів на медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), щоб претендувати на отримання групи інвалідності.
– Скоріш за все прийшла рознарядка: підходити до всіх документів дуже прискіпливо, – ділиться Михайло підозрами.
Зневірившись в успіху, він зробив те, що міг зробити давно – оформив відстрочку з догляду за літнім батьком-інвалідом. Зізнається, що насправді відстрочка потрібна йому для іншого – піклуватися про брата-військового, який отримав важке поранення.
Кулеметник, що тремтить
– Наразі в моїй роботі найбільш кричуща проблема – бійці, яких тільки мобілізували, але вони за станом здоров’я просто не зможуть виконувати ніяких задач, – Антон Грицунов з “Ульфа” розповідає про іншу глобальну проблему, пов’язану з фізичним станом військових. – Деякі з них, чесно скажемо, інваліди, просто вони не пройшли МСЕК (медико-соціальну експертну комісію) і не отримали такого статусу.
На сторінці Грицунова в Х є відео, що за тиждень набрало майже пів мільйона переглядів. Чоловік у військовій формі стоїть із пластиковим стаканом у руці. Ми не бачимо його обличчя, але спостерігаємо, як тремтять його руки, ноги й вода в склянці.
Чоловіка з тривожно-депресивним розладом мобілізували рік тому. Весь цей час він ходив з одного шпиталю в інший. Нарешті доїхав до частини, бо, за висновком ВЛК, він є повністю придатним. Хоча кількість ліків, яку він має вживати щодня, не вміщається в долоню.
Він мав стати кулеметником. Але не стане. Розуміючи його фізичний стан, чоловіка перевели у резервну роту.
– Резервна рота – це нечесно по відношенню до цих людей, – вважає Грицунов. – Людей кидають на якусь низьку зарплату і не відпускають. Для чого їх тримають – я не розумію. Хай би вони там працювали собі, жили зі своїми сім’ями. Вони ж не можуть воювати. Про демобілізацію ніхто не каже, тобто вони так само до кінця.
Грицунов міг би дати новобранцю направлення на повторний огляд на ВЛК. Але за досвідом знає, що ніякого практичного сенсу це не принесе – людину знов визнають придатною.
Здається, можна було б доручити хворим бійцям іншу роботу. Але Антон Грицунов пояснює, чому це міф.
На кухні вони просто не впораються – нагодувати кілька сотень людей непросто. У взвод технічного забезпечення? – так і там багато фізичної роботи. Відправити в штаб? Але людина має вміти працювати з документами, володіти ПК, їй доведеться налагоджувати комунікації… А наказати їй рушити в окопи – значить, боєць стане тягарем для всієї групи. І зовсім не факт, що з багатокілограмовим спорядженням той зможе пройти кілька кілометрів до позицій.
– Я раніше у своєму батальйоні не знав, що таке гіпертонічний криз у наших бійців. Зараз ми регулярно кожен день вивозимо цілу пачку в місцеві лікарні з гіпертонічними кризами, – каже Грицунов.
Дуже часто до Антона звертаються з болем у спині. Нерідко людина не може навіть розігнутися або підняти нічого важчого за постільну білизну. Таким призначають протизапальні. Трошки полегшало – значить, молодець, воюй далі.
Звертаються до Грицунова й люди з неврологічними розладами. Іноді трапляються бійці з епілепсією. Причому в деяких епінапад може початися ще дорогою до навчального центру. Розповідаючи про це, Антон нагадує про трагедію, що сталася у квітні на Львівщині. Тоді дорогою до навчального центру через напад епілепсії помер чоловік, якого ВЛК визнала придатним до військової служби. За день до виходу цієї статті схожа трагедія сталася на території ТЦК в Кривому Розі.
Звісно, звичайний лікар може побачити серед оточуючих більше хворих, ніж є насправді – така в нього оптика. Антон сам визнає, що наступна його оцінка нерепрезентативна. Але останніх новобранців, що привозили до їхньої частини, оцінює так:
– Третина абсолютно недієздатні. Не в плані медичному, а в плані армійському: їм нічого не можна доручити. Третині можна доручити охороняти кукурудзу. Ну і, може, третина – це люди, яким можна дати в руки гранати і сказати донести їх до позиції.
Річ у тім, що на папері немає різниці між хворими і здоровими, коли йдеться про бойовий чисельний склад військової частини. І якщо командування дає завдання роті в 80 бійців, воно не враховує, що з них боєздатною може бути тільки половина.
Без обмежено придатних
Всі описані вище ситуації сталися через відповідні рішення військово-лікарських комісій. А ті, своєю чергою, базувалися на наказі № 402. В цьому документі детально прописані можливі діагнози військових і війьсковозобов’язаних та вказано, який висновок має винести комісія в кожному з випадків.
Проте цієї детальності виявилося замало. Лікарі називали документ морально застарілим. Після того як торік РНБО доручила переглянути систему визначення придатності до військової служби, в Міноборони почали роботу над новим розкладом хвороб.
4 травня набув чинності закон про забезпечення прав військових на соцзахист, який скасував статус “обмежено придатний”.
Замість цього з’явився інший: “придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ (військових вишах – УП), навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв’язку, оперативного забезпечення, охорони”.
Якщо порівняти зі старим статусом, новий розширює сферу діяльності таких людей. “Штурмувати посадку” їх не відправлять, проте медиком, водієм чи зв’язківцем на гарячій ділянці фронту – цілком можуть.
Всім обмежено придатним доведеться до лютого 2025 року пройти військово-лікарську комісію ще раз та отримати новий статус.
Читайте також: Нові правила мобілізації. Що передбачає ухвалений Радою закон
Також на початку травня Міноборони оприлюднило наказ №262, що детально роз’яснює, як повинні працювати ВЛК після скасування обмеженої придатності.
“Розклад хвороб містить 86 статей, з яких понад 70 передбачають пункт про непридатність; близько 5 тисяч діагнозів включені до переліку. Зміни до розкладу хвороб та пояснень до його застосування розроблені з урахуванням позицій лікарів-експертів у сфері військової медицини”, – розповідають УП в департаменті охорони здоров’я Міноборони, який працював над цим документом.
У відомстві запевняють, що оновлений розклад допоможе досягти більшої об’єктивності, коли визначатимуть вид придатності до військової служби – з урахуванням реалій воєнного стану.
Що ж тепер змінюється?
Бійці з ампутаціями списуються, з ВІЛ – залишаються
Нові правила зменшують залежність висновку ВЛК від особистої думки лікаря. Так прибраний пункт про те, що під час огляду лікарі мають до кожного з військовослужбовців застосовувати метод індивідуальної оцінки придатності.
Крім того, за старою класифікацією хвороб дуже часто лікар сам міг обирати між придатністю та обмеженою придатністю або обмеженою придатністю та непридатністю. В новій – такий вибір перед ним майже не стоїть. І це прямий шлях до зниження корупційних ризиків.
– Непридатність до військової служби або обмежена придатність визначалися індивідуально. А критеріїв не було. І як я маю індивідуально це визначити? Типу сподобалась мені людина чи ні? – в розмові з УП обурюється інфекціоніст, що працює в одній з ВЛК. Ми спілкуємося з ним на умовах анонімності – розповісти відкрито про свою роботу лікар, назвемо його Сергієм, не готовий.
Звісно, хотілося б поговорити про те, чому військово-лікарські комісії працюють саме так і як вони підходять до критеріїв оцінки здоров’я людей – не анонімно, а з керівництвом Центральної ВЛК. УП звернулася з відповідним запитом до командування Медичних сил, проте згоди на спілкування поки не отримала.
А як розподіл обмежено придатних виглядає на практиці?
Приміром, стаття про хвороби хребта та їхні наслідки: раніше військових з помірними порушеннями функцій хребта могли визнати непридатними або обмежено придатними. Тепер вони придатні для служби в окремих частинах та підрозділах. А люди з незначними порушеннями цієї функції могли отримати обмежену придатність, проте тепер вони вважатимуться повністю придатними.
Ще один, не менш цікавий приклад. Раніше людина з ампутацією частини руки чи ноги нижче рівня верхньої третини гомілки вважалася обмежено придатною у воєнний час. Тепер усіх військових з ампутаціями кінцівки мають визнати непридатними і виключити з військового обліку.
Змінена процедура оскарження постанов ВЛК. Тепер повторна комісія має проводитися в іншому закладі охорони здоров’я, що дає військовому надію на об’єктивніше рішення лікарів.
Видаючи висновок про непридатність чи тимчасову непридатність, тепер ВЛК одночасно додає до нього документ, що військовий потребує звільнення від службових обов’язків. Співзасновниця правозахисного центру для військовослужбовців “Принцип” Любов Галан каже, що раніше вони часто стикалися з випадками, коли людина чекала на звільнення за станом здоров’я, і все одно військова частина залучала її до виконання бойових завдань або інших службових обов’язків.
З іншого боку, помітна тенденція на посилення вимог для визнання людини непридатною.
– Я не знаю, оцінювати це як позитив чи негатив, просто зафіксую: оновлений розклад хвороб став жорсткішим, коли йдеться про звільнення зі служби тих військових, які мали незначні порушення функцій організму, – каже Галан. – Тобто раніше такі діагнози були підставами для висновку про непридатність. Тепер – ні.
Наприклад, ішемічна хвороба серця з серцевою недостатністю першої стадії – раніше люди з нею були обмежено придатними, зараз будуть повністю придатними. Або військові, які мали грижі з помірними або незначними порушеннями функцій, також будуть придатними (але в цьому наказі є виключення можливості служити в ДШВ).
Окрім того залишається така тенденція: людина може бути носієм кількох хвороб, які в сукупності не дозволяють їй залишатися боєздатною. Проте кожний з цих діагнозів оцінюється окремо.
– Виходить, він у терапевта буде придатним для окремих спеціальностей, у хірурга, у мене – але разом це не сплюсується на А-статтю (непридатність – УП), – пояснює інфекціоніст Сергій. – Хоча його хвороби і впливають на нього в комплексі.
Читайте також: Тарас Чмут: Мобілізація має відбуватися вже з 20 років. Ми занадто багато втратили часу
Аналізуючи новий розклад хвороб у тій спеціалізації, в якій він розуміється найкраще, Сергій акцентує увагу на статті в наказі про вірус імунодефіциту людини. Коло медичних показань для того, щоб визнати непридатними людей з ВІЛ, розширилося. Проте, на думку лікаря, їх треба було б повністю звільнити від військової служби незалежно від стадії хвороби.
– В мене був вже не один такий пацієнт, – продовжує Сергій, – який приїжджає з передка і каже: “Згоріли таблетки”, або “Загубив”, або “Не встиг випити, пішов на штурм, а там вже не було можливості”. І все – вірус починає розмножуватися.
Проблема і в тому, що така людина не може одразу відновити терапію. Їй дали ліків на три місяці, вона їх втратила і тепер не зможе отримати нові, поки ці три місяці не пройдуть.
Проте Сергій згадує і випадок, коли пацієнт з ВІЛ свідомо не приймав ліки. Т-лімфоцитів у нього значно поменшало і це стало причиною для визнання людини непридатною. А звільнившись з армії, вона повернулася до терапії.
Чи допоможуть нові правила в описаних вище ситуаціях, коли військові фактично перетворюються на тягар для своєї частини, але не можуть списатися з армії – тому що “недостатньо хворі”? Чи зменшить це кількість новобранців, які приїжджають у частину, але через стан здоров’я воювати не зможуть? Резюмуючи: фізично хворих в армії стане більше чи менше?
В Любові Галан немає відповіді на це запитання. В практиці інфекціоніста Сергія тепер побільшає висновків “непридатний”. А от Антон Грицунов налаштований песимістично.
– На мою думку, новий наказ ніяк не змінив ситуацію. Наприклад, є купа випадків, коли в різних родах військ, у тому числі медичних, можуть служити люди з поодинокими епілептичними нападами або легким ступенем розумової відсталості, – каже він.
Проте в Генштабі на умовах анонімності розповідають, чого найбільше чекають від скасування статусу обмежено придатних. Мовляв, у часи, коли над Україною ще не висіла сокира війни, цей статус видавали направо-наліво: навіть з плоскостопістю та сколіозом. Тепер за рахунок таких військовозобов’язаних, яких ВЛК у більшості випадків визнає придатними, сподіваються поліпшити показники з мобілізації.
Рустем Халілов, УП