Новий адміністративний поділ Чернігівщини: лобіювання регіональними елітами “зашкалює”, але питання залишаються
Чотири, три або п’ять районів-повітів в області – навколо кількості розгорнулася дискусія, але головне – систему формування території так і не визначили.
У Чернігівському Центрі розвитку місцевого самоврядування Програми “U-LEAD з Європою” відбулася публічна дискусія щодо реформи районного рівня.
Людмила Чабак, залучений експерт проекту «Підготовка та громадське обговорення обґрунтованої пропозиції нового районного (повітового) поділу всіх областей в рамках реформи місцевого самоврядування України», розповіла про перебіг децентралізаційних процесів в регіоні та презентувала моделі адміністративно-територіального устрою регіону. Вона підкреслила, що “враховуючи ряд показників, експерти приходять висновку, що районів у Чернігівській області має бути чотири».
Після її доповіді “Моделі адміністративно-територіального устрою субрегіонального рівня Чернігівської області” розгорнулась дискусія серед місцевих керманичів, яка, на мою думку, не мала нічого спільного із фаховим обговоренням, а була на межі звичайного популізму та відстоювання інтересів містечкових еліт.
Представники місцевої влади пропонували створити три, п’ять, а дехто і більше районів в області. Цікаво, що районування практично всі вони проводили за межами існуючого адміністративно-територіального устрою області. Більшість представників облради і районної влади вважають за потрібне залишити певну керівну ланку між облрадою і територіальними громадами. Аргументи різні.
Головні висновки з цього зрозумілі: ніхто не хоче поступатися владою і доступом до певних преференцій і бажання зберегти вплив на «підконтрольних територіях». Це в черговий раз доводить, що саме чинне районне керівництво і є головним гальмом децентралізаційних процесів, і там, де можливо воно їх затягує. Прикладів на Чернігівщині багато, особливо на півночі області.
Кульмінацією «обговорення» стали виступи представників, так званого північного району Чернігівщини, які аргументували створення центру адмінокругу хто в Новгород-Сіверському, хто у Корюківці, хто у Мені. Дехто, взагалі, пропонував і Мену, і Новгород-Сіверський – зробити центрами районів одночасно. Аргументи були різні – і територія, і де більше представництв обласних структур, і доступність (по їх розрахункам) послуг для населення. Фактично повторювалася ситуація дворічної давнини із створенням госпітальних округів.
Згадували учасники обговорення про організацію та роботу міжвідомчої регіональної робочої групи з підготовки пропозицій щодо адміністративно-територіального устрою базового та районного рівня Чернігівської області, яка була утворена наприкінці каденції минулої влади і збиралася, як з’ясувалося, лише один раз. Та і це зрозуміло, коли відбір відбувається лише, як кажуть «по керівникам», профільним експертам там місця не знаходиться.
Коли виступають місцеві «лобісти» саме власних інтересів (земельних, майнових тощо), то складається думка, що процес реальної децентралізації може ще затягнутися надовго. А там і наступні або чергові вибори…
Хоча реально алгоритм дій влади вже доволі гарно розписаний на декілька кроків:
- Довести процес створення територіальних громад до завершення і можливо подекуди переформувати їх. Для цього змінено критерії спроможності об’єднаних територіальних громад. І це вже не для обговорення. Лише реально спроможні громади, ліквідація картографічних «плям» шляхом приєднання до вже існуючих громад, і, головне – закінчення процесу формування громад. Хто спромігся – вже працює. Все інше – від лукавого. Час добровільності минув. Є у центральної влади політична воля – процес потрібно завершити вже до місцевих виборів.
- Обласній державній адміністрації доцільно знову створити не представницьку робочу групу, а експертну. Тобто – жодних керівників, які лобіюють власні інтереси. Вони лише «забовтують» питання. Саме ця робоча група застосовує критерії спроможності ОТГ стосовно діючих і нових. Перспективний план обласна рада вже декілька разів сама практично переписуючи, знищила. Планували спочатку одні громади, а поутворювали те, що пролобіювали окремі політики, прикриваючись «бажанням громадян».
- Поділ на округи (райони, повіти) має базуватися на реальній мапі створених об’єднаних територіальних громад. Не потрібно застосовувати чинну систему кордонів місцевих рад. Всі повинні бути рівними. А центрами мають стати не центри старих районів, а територіальних громад, які географічно і економічно поруч. Зрозуміло, що міста Ніжин та Прилуки потрібно враховувати. Чернігів – потрібно міркувати, бо навіть окремо він більше потрібного майже у два рази.
Тому і варто вже зараз робити розрахунки, виходячи з запропонованих критеріїв спроможності об’єднаних територіальних громад і найшвидше промоделювати можливі зміни і новий територіальний устрій Чернігівщини. Це насамперед потрібно місцевим політикам, що зрозуміти нові кордони виборчих округів (територіальних громад і до обласної ради).
Згідно з методикою формування спроможних громад, яку розробило Міністерство розвитку громад та територій України, в ОТГ має проживати щонайменше 250 дітей шкільного віку та 100 дітей дошкільного віку. Також у спроможній громаді має проживати не менше 5 тисяч осіб. Саме така кількість мешканців забезпечить ресурсний та кадровий потенціали. Крім того, пропонується враховувати індекс податкоспроможності бюджету громади на рівні не менше 0,3%, а також встановити, що частка місцевих податків та зборів у власних доходах місцевих бюджетів складає не менше 10%.
Навіть, якщо і народні обранці дещо відкоригують показники, але містечкового лобіювання не буде, під конкретний показник конкретної громади.
І ще раз наголошую – час добровільності вже майже минув. Настав час дій.
Юрій Паперний