На що варто витратити 15 млрд гривень, які ми роздамо по 1 тисячі кожному?
Це питання нескінченно крутиться в обговоренні експертами та громадському середовищі з різними рецептами. Від просто віддати на військові витрати до роздати ВПО для підтримки.
Логічно, якби я продовжив думку з точки зору ВПО та ретельно розписав, скільки нерухомості можна придбати, відремонтувати та побудувати за ці гроші та зупинити потік біженців назад в окупацію.
Але, головне, що ми маємо пам’ятати та усвідомлювати постійно, що пріоритетом до закінчення війни є наша військова міць. Тут, з огляду на абсолютну безглузду спробу просто викинути в нікуди 15 мільярдів, варто подивитись на військову складову дещо контраверсійно.
Не секрет, що головна проблема – комплектування війська. Мотивація мобілізованих та зниження кількості добровольців факт, який вже ніхто не приховує. Як можна владнати цю проблему?
Давайте почнемо з виплати премій добровольцям за контракт. Так робить росія – масово та місцями безглуздо. Але результативно. На відміну від росії нам не треба знайти мотивацію, нам треба усунути перепони на шляху її реалізації. Кожен знає, що до потрапляння в зону бойових дій матеріальне забезпечення солдатів не найбільш високе. Проте якщо доброволець буде певен, що виплата на рівні кількох десятків тисяч гривень забезпечить його родину на перші тижні / місяці, то прийняти рішення йому буде простіше.
Це – факт, підтверджений соціологами. Це може подобатись чи ні, але це допоможе вирішити проблему комплектування. І вирішити швидко.
Ось тут і впливають 15 млрд гривень, які підуть тисячею в гаманець всім, а не виплатою за укладання контракту. Чи це правильне рішення? Напевно, ні. Якщо це взагалі можна назвати “рішенням”.
Тому нам треба відмовитись не лише від безглуздої тисячі, а ще від безлічі зайвих витрат. Виплати пенсій працюючим прокурорам з інвалідністю. Телемарафонів. Та ще кількох мільярдів гривень заради одного. Перемоги та оборони.
А після відмови від марнотратства почати приймати рішення прагматизмом та нелінійно. Але точно задля результату, а не процесу. Як би це не виглядало, як би це не критикувалося – результат має стати єдиним пунктом оцінки. Оцінки кожної дії влади та опозиції. Так, і ніяк інакше.
Петро Андрющенко , радник міського голови Маріуполя