Правозахисники почали тур десятьма містами України на підтримку «в’язнів Кремля»

Українські правозахисники та родичі політв’язнів почали тур десятьма містами України на підтримку українців, незаконно утримуваних у в’язницях Росії та анексованого Криму. Тур включає Одесу, Херсон, Харків, Маріуполь, Запоріжжя, Дніпро, Львів, Чернівці, Вінницю та Чернігів і триватиме до середини жовтня.

У цих містах планують розмістити інсталяції зі 121 бутафорським капканом. За задумом організаторів, вони символізуватимуть 97 політв’язнів, яких утримує Росія, починаючи з 2014 року, і 24 українських військових моряків, захоплених ФСБ Росії в листопаді 2018 року біля берегів Криму.

Голова Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик пояснює, що мета кампанії ‒ щоб питання політв’язнів залишалося на порядку денному як в Україні, так і за кордоном.

‒ Для цього туру свої зусилля об’єднали п’ять правозахисних організацій. Окрім нас, це ще Кримська правозахисна група, Крим.SOS, українська Гельсінська спілка з прав людини, а також Об’єднання родичів політв’язнів і кампанія #SaveOlegSentsov. Такою командою ми проїдемо десятьма містами, щоб нагадати, що у нас велика кількість співгромадян перебуває за сфальсифікованими справами, незаконно в тюрмах у Росії і на території Криму. Ситуація ускладнюється: торік це було близько 70 осіб, зараз вже 121. Тобто ще плюс майже 30 політв’язнів і 24 військовополонених. Наприкінці березня цього року було наймасовіше затримання в історії окупації, коли 24-х кримських татар заарештували, потім ще вісьмох осіб. Репресії не припиняються, тому ми проводимо великий тур Україною, щоб розповісти історії політв’язнів.

Тетяна Печончик нагадує, що на початку літа відбулася зустріч родичів політв’язнів із президентом України Володимиром Зеленським, де були озвучені важливі тези.

‒ Перша ‒ це те, що вже п’ятий рік після окупації Криму у нас немає закону про політв’язнів, тобто щоб держава визначила, хто вони такі, на яку допомогу вони та їхні родини можуть розраховувати. Це може бути й оплата адвоката, і підтримка соціальна, фінансова їхніх сімей. Більшість політв’язнів ‒ кримські татари, батьки багатодітних сімей, які фактично позбавлені годувальників. Важливо, щоб українська влада ухвалила нарешті такий закон. По-друге, ми закликаємо Володимира Зеленського призначити з української сторони повноважного представника з питань звільнення в’язнів Кремля, щоб ця людина володіла всією інформацією та могла брати участь у переговорах. Минуло більш ніж два місяці, але поки що немає якоїсь реакції, хоча рекомендації тоді прийняли.

Тетяна Печончик зазначає, що на додачу до інсталяції з капканами правозахисники встановлюватимуть намет, де можна буде отримати інформацію про історії політв’язнів і написати їм листи або підписати листівку. Правозахисниця закликає надсилати послання не тільки таким відомим в’язням, як Олег Сенцов, щоб адміністрація російських в’язниць або СІЗО бачила суспільний інтерес і до цієї людини.

Російський правозахисник Сергій Шаров-Делоне підкреслює, що за допомогою листів можна дещо покращити становище політв’язнів.

‒ У будь-якому випадку, в усіх політичних справах розголос тільки допомагає. Допомагають листи, які надходять у колонію. Я захищав людей у «болотній справі», спілкувався з хлопцями, які вже вийшли, і вони говорять, що це просто найважливіше, для них це було просто віконце на свободу ‒ листи від зовсім незнайомих людей. Чим більше листів, чим більше розголосу для політв’язнів, тим менший ризик для них у колоніях. Начальство колонії двадцять разів подумає, перш ніж застосувати тортури, насильство до них, тому що ці люди перебувають у фокусі суспільної уваги.

Радіослухач Олександр із Севастополя вважає, що українські політв’язні не отримують якісної юридичної підтримки:

«Треба їм просто найняти якісніших дорожчих адвокатів. От у Росії Олексія Навального відмазують від усього. Відповідно, проблема політв’язнів буде повністю вирішена».

Тетяна Печончик заперечує, що захист українських політичних в’язнів дуже якісний.

‒ Адвокатів іноді не вистачає, тому що кількість політв’язнів дуже велика. Але все-таки ті адвокати, які працюють у справах, це дуже кваліфіковані адвокати ‒ і кримські, і російські. Такі висококласні адвокати, як Микола Полозов, раніше був ще Марк Фейгін. Я б сказала, що питання не у кваліфікації, а в тому, що в принципі в судах окупованого Криму дуже важко домогтися справедливості. На жаль, за результатами моніторингу судових процесів ми дійшли висновку, що в Криму суди часто не те що не захищають людей, не є справедливим арбітром ‒ навіть більше, в якихось політично мотивованих справах вони виступають елементом самої репресивної системи. У деяких випадках суди дають людям навіть більші терміни, ніж просить прокурор.

Правозахисниця нагадує, що один політв’язень перебуває в більш критичному стані, у порівнянні з іншими ‒ це Едем Бекіров. 57-річного жителя Новоолексіївки Херсонської області заарештували вранці 12 грудня 2018 року на адмінкордоні з Кримом, звинувативши в зберіганні та передачі вибухових речовин і патронів. У Бекірова ампутована нога, він має першу групу інвалідності та страждає від декількох важких хвороб. При цьому його досі утримують у Сімферопольському СІЗО. Адвокат Едема Бекірова Іслям Веліляєв повідомив, що стан його підзахисного погіршується, йому не надається належна медична допомога.

Донька Едема Бекірова – Елеонора розповідає, що напередодні її батько навіть не зміг зустрітися з адвокатом.

‒ Вчора (13 серпня ‒ ред.) адвокат хотів відвідати батька в СІЗО, але батько не зміг вийти через защемлення нерва. Коли був суд, батько 11 годин був без води та їжі ‒ це перше, що спровокувало. Друге, що спровокувало, це автозак, який не обладнаний для людей з обмеженими можливостями, і такі виїзди, природно, впливають на татове здоров’я. Зараз ми передали йому знеболювальні, але їх не можна вживати три рази на день, оскільки вони впливають на серце. А біль у нього сильний, якщо він не зміг встати й дійти до адвоката… Сьогодні також адвокат буде намагатися дістатися до батька, можливо, його пустять у камеру, щоб він подивився на стан батька. Це повна темрява, ми не знаємо, як він, що він, чи дійшли таблетки, мазі.

Елеонора Бекірова впевнена, що в таких умовах інформаційна підтримка політв’язня дуже важлива.

‒ Коли в родині трапляється це горе, ЗМІ дуже активно висвітлюють це все, говорять про це місяць-два. Потім поступово вщухає, вщухає, і сім’я залишається з горем сам на сам. Але люди повинні знати, повинні чути. Я вже не раз виїжджала на міжнародні майданчики, говорила про це. Тому що по ниточці, по ниточці ми зберемо клубочок.

Джерело:https://www.radiosvoboda.org/