Основними пріоритетами Міністерства культури та інформаційної політики (МКІП) у сфері медіа на 2021 рік є протидія дезінформації, медіаграмотність, законопроєкт про медіа та доступ до публічної інформації. Про це говорив заступник Міністра культури та інформаційної політики Тарас Шевченко під час публічного обговорення 24 березня.
У питанні протидії дезінформації є два значних складники. Перший — політика на рівні міністерств, що є сферою відповідальності МКІП. Другий — безпекова політика, ключову роль у якій відіграє Рада національної безпеки й оборони.
«На базі РНБО утворюється Центр протидії дезінформації. Окремо МКІП створює Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, який очолить Любов Цибульська», — говорить Шевченко, додавши, що напрям протидії дезінформації передбачає тісну співпрацю з організаціями громадянського суспільства.
Проте в МКІП поки немає намірів вносити зміни до чинного законодавства щодо відповідальності за дезінформацію, як це пропонував колишній Міністр культури, молоді та спорту Володимир Бородянський.
Іншою сферою, де МКІП буде співпрацювати з громадськістю та міжнародними партнерами, є медіаграмотність.
«Треба не лише спростовувати фейки, а й пояснювати громадянам самі механізми впливу дезінформації, щоби вони були готові до маніпуляцій у майбутньому», — говорить заступник міністра.
Над законопроєктом про медіа, який уже зареєстровано у Верховній Раді, досі триває робота, адже не досягнуто згоди всіх стейкхолдерів.
«Ймовірним варіантом є внесення змін до тексту ще до голосування за законопроєкт у першому читанні», — прогнозує Шевченко.
Він нагадав, що цей проєкт закону імплементує Директиву Євросоюзу щодо аудіовізуальних послуг, що передбачено Угодою про асоціацію України з ЄС.
У сфері доступу до публічної інформації МКІП зосередиться на імплементації Конвенції Тромсе, яку Україна ратифікувала у 2020 році. Цікаво, що в цьому питанні українське законодавство пішло навіть далі, ніж це передбачає Конвенція.
«Конвенція Тромсе говорить, що задоволенням запиту на публічну інформацію є надання посилання на певний документ, де міститься питомі дані. Тоді як законодавство України вважає це відмовою в наданні публічній інформації й потребує конкретної прямої відповіді на запит», — наводить приклад Тарас Шевченко.
Протидія дезінформації є вкрай складним питанням, де ухвалення одного законопроєкту не в змозі вирішити всіх проблем, впевнений заступник директора Центру демократії та верховенства права Ігор Розкладай.
Він нагадав, що Україна перебуває в стані інформаційної війни з Росією не з 2014 року, а, принаймні, з 1994 року: уже тоді у Верховній Раді обговорювали російську дезінформацію в Криму.
«Необхідно знаходити баланс між захистом свободи слова та покаранням за поширення свідомо неправдивої інформації», — пропонує експерт.
У питанні протидії дезінформації важливим є співпраця різних інституцій у сфері медіаграмотності.
«Медіаграмотність — це інструмент, який треба впроваджувати креативно. Адже українці не люблять, коли їм щось нав’язують. Це має бути допомогою, а не циркуляром згори», — вважає Розкладай.
Загалом у сфері ЗМІ Україна живе за законодавством ще 1990-х років, тому конче необхідне ухвалення нового законопроєкту про медіа, який змінює функції регулятора, охоплює нові сфери (як-от онлайн-ЗМІ) тощо, підсумовує Розкладай.
Медіаграмотність має стати щоденною звичкою громадян, як миття рук, переконує директор із програмної діяльності ГО «Інтерньюз-Україна» Андрій Кулаков.
«Ми вже звикли споживати корисні харчі, уважно дивлячись на склад продуктів, щоби вони не містили шкідних речовин. За цим принципом маємо споживати й інформацію», — наводить аналогію експерт, додаючи, що політика медіаграмотності має бути призначена для всіх вікових групи населення: від дошкільнят і підлітків до дорослих.
Проте Україна має не лише відбивати інформаційні атаки, а й бути креативною: створювати власний дискурс.
«Треба комунікувати наші наративи як всередині країни, так і назовні. У цьому питанні вкрай важлива культурна індустрія. Маємо виробляти власний якісний аудіовізуальний контент, у тому числі для дітей і молоді», — підсумовує Кулаков.
Захід модерувала Галина Петренко, директорка ГО «Детектор медіа», членкиня Української кіноакадемії та членкиня громадської ради при Держкіно.
Формат публічного обговорення передбачає презентації позицій представників міністерства та експертів із громадського сектору й зацікавлених сторін, а також модеровану дискусію всіх учасників у малих групах для напрацювання рекомендацій. Усі пропозиції з обговорення в семи робочих групах будуть передані Міністерству розвитку громад та територій для врахування в документах планування й реалізації політики.
Нагадаємо, 23 березня відбулося публічне обговорення пріоритетів Міністерства розвитку громад та територій.