Існують злочини, які не мають терміну давності. Саме таким злочином є державна зрада. Стаття 111 Кримінального кодексу України. А коли державна зрада множиться ще на безмежні корупційні діяння, – то зовсім біда.
Саме такі думки приходять в голову, коли переглядаєш матеріал мого колишнього колеги, журналіста Сергія Андрушка та колективу «Радіо Свобода» про розпродаж українських стратегічних бомбардувальників, танків, самохідної артилерії, іншого озброєння в часи Кучми-Януковича.
Як з’ясували автори програми «Схеми» редакції «Радіо Свобода», російські стратегічні бомбардувальники Ту-160 та Ту-95, які нині майже щодня бомбардують Україну крилатими ракетами, ще 25 років тому були…. українськими бомбардувальниками. 1999-го їх передали Росії за мізерну ціну в якості погашення заборгованості за газ. Не лише літаки. Але й ракети Х-55, якими росіяни щодня атакують українські міста. Ці ракети також колись були нашими, українськими.
Наприкінці 1999-го уряд Валерія Пустовойтенка за сміхотворні 275 мільйонів доларів передав Росії 8 стратегічних бомбардувальників Ту-160, 3 стратегічних бомбардувальника Ту-95МС, 575 крилатих ракет Х-55, 12 турбогвинтових двигунів до цих бомбардувальників з «нульовим» нальотом, запасні частини, наземне та радіолокаційне обладнання. Для того, щоб лише вивезти все це майно до себе, росіянам знадобилися 124 залізничні вагони.
Тодішній президент Леонід Кучма виправдовується у відео, мовляв, тоді Росія не була ворогом, а цілком «дружньою» країною, яку навіть Захід начебто вважав адекватним партнером. Таке пояснення, справді, може бути аргументом в суді. Чи воно є абсолютно переконливим – питання спірне. Але як пояснити те, що угоду про передачу бомбардувальників та ракет в рахунок газових боргів, яку підписали Валерій Пустовойтенко та тоді ще голова уряду РФ Володимир Путін, «провели» без жодного погодження з Верховною Радою, яка за Конституцією має функцію контролю за зовнішньополітичною діяльністю уряду?
Сам екс-глава уряду Валерій Пустовойтенко в розмові з Сергієм Андрушком «склеїв дурня», повідомивши, що взагалі «не пам’ятає» про жодні продані бомбардувальники. Так само реагує на увагу ЗМІ і тодішній міністр оборони Олександр Кузьмук, який просто кидає слухавку. Не відповів авторам матеріалу нічого по суті справи і Борис Тарасюк, – тодішній міністр закордонних справ, а нині – постійний представник України у Раді Європи. Тодішній голова СБУ Леонід Деркач, батько розшукуваного за державну зраду депутата ВР Андрія Деркача – вже віддав Богу душу, і пояснити деталі оборудки з бомбардувальниками може хіба що Апостолу Петру.
За інформацією тимчасової слідчої комісії Верховної Ради, яка 2017 намагалася з’ясувати деталі справи, вартість українських літаків та ракет була занижена урядом Пустовойтенка в 10 разів. Загальні збитки держави від такого «продажу» склали 2,5$ млрд.
Ще цікавіша доля спіткала ті 2 ТУ-95МС, які не були передані росіянам і залишалися в Україні. За часів президентства Віктора Януковича та прем’єрства Миколи Азарова разом з сотнями САУ «Акація» та «Гвоздика», танками Т-80, Т-72 та Т-64, літаками Міг-29, Су-24, Су-25 та гвинтокрилами Мі-8, тодішні міністри оборони спочатку Михайло Єжель, а потім – Павло Лєбєдєв, продали бомбардувальники лише по 250.000$ за штуку. Це було в 2013-му. В підсумку «тушки» опинилися у власності приватних фірм, з них зняли авіадвигуни, які знову ж таки, – намагалися вивезти в Росію. Один з ТУ-95 навіть з’явився на приватному аукціоні eBay. В 2014-му році за нього «просили» 3 мільйони доларів. Після розголосу «лот» зняли з аукціону.
Просто неймовірна історія з висоти сьогоднішнього дня! Цікаво почути ставлення до неї нинішніх українських військових.
«Корупція, некомпетентність та відсутність стратегічного бачення призводить до антидержавницьких рішень. Ми, як країна та нація, яка платить надзвичайно високу ціну і боротьбі за власну свободу, не маємо права допускати повторення подібних помилок та злочинів. Здолати ворога і надійно захистити Україну зможемо тоді, коли незворотньо змінимось. Інтереси держави мають стати головним пріоритетом кожного», – написав у своєму Facebook керівник ГУР МОУ Кирило Буданов, структура якого надавала інформаційну підтримку авторам фільму-розслідування щодо нинішнього використання росіянами колишніх українських бомбардувальників на території ворога.
Висловлю впевненість, що журналістське розслідування «Схем» має всі шанси стати не лише лідером за переглядами на платформі YouTube, але й фактичною підставою для початку реального правоохоронного розслідування компетентних слідчих органів. Прізвища абсолютно всіх фігурантів справи чітко зазначені у журналістському матеріалі. Більшість – знаходиться в Україні. Одні й ті самі запитання вже не від журналіста, а від офіційного слідчого прокуратури чи СБУ, матимуть зовсім інший статус, значення та наслідки для екс-посадовців, причетних до справи.
Адже існують злочини, які не мають терміну давності.
Єгор Чечеринда , журналіст, офіцер ЗСУ