Знаєте, коли все так погано? Це коли чуєш історії від яких одразу перехоплює подих. Коли обурення вибухає так, що не можеш говорити, а всі реакції зводяться до: «як», і до стандартного набору неукраїномовної, проте влучної за сенсом лайки.
Здавалося, що на четвертому році Великої війни вже складно досягти такого ефекту. Але ні. Немає нічого неможливого. про що мова..
Так, знову про еВідновлення. І про мільйони євро, які не дійшли до реальних внутрішніх біженців. Бо все, про що ми лише здогадувались, тепер знаходить підтвердження. Поки — в Донецькій області (неокупованій частині). Але…
Давайте стисло. У Святогірську (це підконтрольна Україні територія, хто не в курсі) людям видали компенсації за “зруйновані” будинки. У середньому — приблизно по 2 млн грн на кожен. Але є одне але.
Всі будинки — стоять.
Ніхто їх не руйнував.
Там навіть живуть люди. Тобто продовжують жити. Тепер — із компенсацією в кишені за будинок, якого наче “немає”.
І ні — це не здогадки. Це факт, підтверджений кримінальними провадженнями поліції Донецької області. Кримінальне провадження ЄРДР-42025050000000018 від 13.02.2025 за ч.4 ст.191 КК України (Розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, якщо вони вчинені у великих розмірах або за попередньою змовою групою осіб) у відношенні посадових осіб Святогірськоі МВА, як краще цьому підтвердження.
Ну а що? А чому б ні? Хто перевірить? Ніхто й не чекав перевірки.
І це — лише те, що стало відомо завдяки інсайдам. Бо поліція цим зайнялась тільки тому, що більшість там — ті самі ВПО без житла. Тема актуальна та болюча. Особисто актуальна.
А тепер — головне питання.
А яка кількість таких випадків в Ірпені? У Бучі? У Гостомелі? У Києві?
Скільки сотень мільйонів євро пішло в кишені «відібраних» ВПО, завдяки недолугим депутатам і урядовцям?
Просто візьміть загальну суму витрат за програмою еВідновлення — і все стане ясно. Навіть без гучних слів.
Але і це ще не все.
Бо ось яка вишенька на торті.
У Святогірську, як і на Київщині, все ще цікавіше.
В обмін на еВідновлення держава отримує право власності на пошкоджений будинок.
І все. Крапка.
А от право на земельну ділянку — ні.
Навіть якщо вона під будинком — ні.
Заборони на нову забудову на цьому ж місці — теж немає.
Дослівно, стаття 13 Порядку надання компенсації за знищені об’єкти нерухомого майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №600 від 30.05.2023 встановлює єдине обмеження: “10. Право власності отримувача компенсації на знищений об’єкт нерухомого майна відповідно до частини двадцятої статті 8 Закону припиняється у зв’язку з його знищенням. Для отримання компенсації необхідно провести дії щодо державної реєстрації припинення такого права відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.
У підсумку, внутрішньо переміщений умовний киянин із Києва до Києва отримує:
- компенсацію;
- нову нерухомість;
- цілий або напівживий будинок;
- земельну ділянку, яка коштує більше, ніж дохіба
А реальні ВПО? Їм як не було нічого, так і не з’явилось.
Навіть право на надію.
Тому каравани далі виїжджають з України. Частково — повертаються в окупацію. Поки одні “приростають” нерухомістю — інші продовжують втрачати все.
Хотілося б надіятись на депутатів. Але голова комітету Верховної Ради з питань ВПО зайнятий лобіюванням підвищення штрафів за перевищення швидкості. Які депутати — такі й пріоритети. Єдина надія — на правоохоронців.
І такий приклад поліції Донецької області викличе якщо не резонанс, то принаймні цікавість в інших регіонах, де «переселенці» народжуються магічно — під компенсацію.
Петро Андрющенко , керівник Центру вивчення окупації