28 жовтня Центр протидії корупції (ЦПК) разом з партнерами презентували альтернативний звіт щодо виконання Україною зобовʼязань на шляху вступу до Європейського Союзу. Мета цього звіту – надати європейським партнерам незалежну оцінку громадянського суспільства про прогрес удосконалення українського законодавства у сферах правосуддя, антикорупції та фундаментального права.
Після певного прогресу у сферах правосуддя, верховенства права та прав людини, з початку 2025 року Україна зіткнулася з хвилею контрреформ, спрямованих на підрив незалежності антикорупційних інституцій. Ці дії, здійснювані нереформованими правоохоронними органами, підірвали довіру міжнародних партнерів до відданості української влади реформам і спричинили масштабні протести – перші з часів повномасштабного вторгнення росії.
Улітку, 22 липня Верховна Рада ухвалила законопроєкт №12414, який обмежував повноваження Національного антикорупційного бюро (НАБУ) та підпорядковував Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (САП) Офісу генпрокурора (ОГП), куди очільника призначає особисто президент. Після чого розпочались протести, що тривали до 31 липня, поки парламент не проголосував новий законопроєкт, який повернув норми змінених законів до попередньої редакції.
“Липневі зміни в законодавство — спроба захопити контроль над НАБУ та САП — це була квінтесенція того негативного процесу, який ми спостерігали весь рік. Відкат або стагнація реформ замість того, щоб рухатись вперед з антикорупцією, замість того, щоб рухатись вперед з реформою органів правопорядку, ми перейшли в режим захисту досягнень попередніх років”, – Тетяна Шевчук, членкиня правління Центру протидії корупції.
Хоча повноваження НАБУ та САП були відновлені на законодавчому рівні, тиск на слідчих триває – це загрожує сталості антикорупційної системи та потребує постійного моніторингу.
На законодавчому рівні були спроби обмежити повноваження Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) та послабити моніторинг способу життя посадовців. Впродовж червня та липня 2025 року владою саботувалось призначення обраного на незалежному конкурсі директора Бюро економічної безпеки (БЕБ). Тільки після протестів наприкінці липня, 6 серпня Уряд призначив переможця конкурсу.
Прогрес у сфері кримінального законодавства залишається обмеженим. Досі чинними є шкідливі “правки Лозового”. А незалежний аудит НАБУ підтвердив, що зокрема відсутність незалежної експертизи та технічних можливостей прослуховування негативно впливають на результати розслідувань детективів Бюро.
Україна досі не подолала проблему політизації та неефективності ключових правоохоронних структур – Національної поліції, Офісу генпрокурора, Державного бюро розслідувань (ДБР) і Служби безпеки України (СБУ). Для стабілізації системи необхідно ухвалити закон, що забезпечить відкритий, узгоджений із ЄС процес відбору керівництва поліції під наглядом громадськості та міжнародних партнерів.
Судова реформа демонструє суперечливі результати. З одного боку, дисциплінарні органи – Вища рада правосуддя (ВРП) та Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) почали очищення системи. І залучення міжнародних експертів довело свою ефективність для забезпечення доброчесності суддів. З іншого боку, роль таких експертів поступово скорочується, а конкурсний відбір суддів ризикує знову опинитися під контролем політично скомпрометованих структур. Конституційний Суд залишається фактично недієздатним через вакантні місця, а Верховний Суд продовжує ухвалювати рішення, що перешкоджають реформі, скасовують дисциплінарні стягнення та підривають авторитет ВРП. Брак політичної волі та активний спротив з боку противників реформ створюють реальну загрозу відкату до старих практик.
Свобода медіа залишається однією з найстійкіших ознак української демократії. Журналісти й редакції продовжують відігравати ключову роль у боротьбі з дезінформацією та контролі за владою, тоді як Національна суспільна телерадіокомпанія зберігає редакційну незалежність попри хронічне недофінансування. Однак воєнний стан і політична непрозорість створюють додаткові обмеження для журналістів і загрожують стійкості медіасфери.
Загалом, попри часткові успіхи, Україна стикається з серйозними системними викликами – політизацією правоохоронних органів, загрозою відкату судової реформи та тиском на антикорупційні інституції. Без послідовного міжнародного контролю, політичної волі та чітких умов для реформ існує ризик втрати досягнень останніх років.
Раніше, 16 жовтня, звіт презентували у Брюсселі для європейських партнерів за підтримки European Endowment for Democracy.
Звіт підготували Центр протидії корупції, Фундація DEJURE, Автомайдан, Антикорупційний центр MEZHA, Інститут масової інформації, Медійна ініціатива за права людини та незалежний експерт Андрій Міхеєв.