Що отримала Україна від Угоди про асоціацію з ЄС?
Зважаючи на те, що сама Угода передбачає всебічний огляд її цілей через 5 років, то зараз – кращий час, щоб поставити це запитання. Адже, враховуючи те, що режим тимчасового застосування почав працювати з 2014 року, то 5-річний період ми пройшли у 2019 році.
Це, з одного боку, дає нам змогу підводити вже досить важливі підсумки за результатами, а також говорити про перегляд Угоди про асоціацію в наступні 5 років.
Чого ж ми досягли за ці останні роки? Який наш результат?
Процес європейської інтеграції відбувається у всіх сферах, охоплених угодою. Але швидкість і результативність є різною.
Згідно з моніторинговим звітом, який підготував аналітичний центр “Український центр європейської політики”, Україна виконала угоду на 41,6%. Ця цифра майже співпадає із результатами Урядового звіту, який презентували у лютому 2020 року (у ньому йдеться про виконання 42% Угоди).
Ми використали методологію, яку застосовують до балканських країн, де кожен сектор дуже прискіпливо оцінюється і отримує чітку оцінку за результатами виконання – адже ЄС хоче чітко розуміти прогрес на шляху до членства. Поки що ЄС не застосовує до нас такої методології.
Дивлячись на балканську методологію, ми виділи фазу – “раннє виконання”, коли нормативні акти перебувають лише на стадії розробки, “просунуте виконання”, коли законодавча робота проведена, але ще не прийняті усі необхідні підзаконні акти, і “досконале виконання” – коли все законодавство, включно із підзаконними актами, прийняте і відповідає вимогам ЄС. Згідно такою градацією, для України “досконале виконання” складає 12,3 %, “просунуте виконання” – 10,4%, “раннє виконання” – 18,9%.
Відповідно, цифра 41,6% включає в себе наші проміжні результати.
Згідно з аналізом за всіма секторів угоди за шкалою “досконале виконання”, ми виділили 4 групи секторів, залежно від результатів з наближення законодавства. Таким чином, ми отримали “лідерів”, серед яких технічне регулювання і державні закупівлі, сектори із середньою швидкістю, серед яких СФЗ (санітарні та фітосанітарні заходи) та цифровий ринок; сектори, які відстають – митниця та сільське господарство, та ті сектори, які не демонструють жодного прогресу – транспорт і статистика.
Але що заховано за цими цифрами і відсотками?
Як це вже відобразилося у повсякденному житті українців? Ось декілька прикладів.
У сфері публічних закупівель у 2018 році Україна уклала 850 контрактів з іноземними компаніями. Це означає, що на нашому ринку почали активно працювати європейські компанії.
У цьому ж році українська компанія “СпецТехноЕкспорт”, що входить до складу ДК “Укроборонпром”, стала першою українською компанією, яка виграла тендер на державні закупівлі в ЄС. Мені хотілося б, щоб українських компаній на європейському ринку було значно більше, але я переконана, що це питання часу.
Адже найважливіше, що для нас цей ринок вже більше не є новим і цю можливість ми отримала завдяки Угоді про асоціацію.
У сфері технічного регулювання, у нас почалося значне зростання експорту машинобудівної та електротехнічної продукції – саме після того, як Україна розпочала масштабне наближення законодавства до європейського у 2012 році та визначала, що саме ці сфери будуть пріоритетними для укладання угоди АСАА.
Ось статистика для порівняння: у 2017 році експорт машинобудівної продукції сягнув $2,48 млд, порівняно з $1,86 млд у 2012 році (зростання на 60%). У 2017 році експорт різноманітної електротехнічної продукції сягнув $2,043 млд, тоді як у 2012 році він становив $1, 498 млрд (зростання на третину).
У 2018 році український експорт цих видів продукції до ЄС порівняно з 2017 роком зріс на 18,6%.
Ми припускаємо, що таке зростання відбулося саме завдяки підписанню Угоди про асоціацію
У сфері СФЗ (санітарні та фітосанітарні заходи) та сільського господарства ми запровадили європейську систему контролю за безпечністю харчових продуктів, коли ми контролюємо не готовий продукт, а увесь ланцюг “від лану до столу”, і коли перевірка харчових підприємств відбувається без попередження – адже харчове підприємство має постійно дбати про дотримання усіх вимог.
При цьому, підприємці можуть фіксувати процес перевірки на камеру, щоб забезпечити максимальну прозорість. Усі питання, які поставили інспектори під час перевірки, є публічними і знаходяться на сайті Міністерства аграрної політики України. Ми зобов’язали виробників подавати інформацію про харчовий продукт у повному обсязі, розбірливим шрифтом і позначати алергени.
У сфері енергоефективності ми почали зазначати на побутових пристроях клас енергоспоживання. Тепер у нас є змога придбати чи то холодильник, чи то пральну машинку, які споживають дуже мало електроенергії. І в цьому нам допомагає європейська позначка класу енергоспоживання.
У сфері внутрішньополітичних реформ ми сформували робочі органи кримінального переслідування топ-корупції (НАБУ, Спеціалізована антикорупційна прокуратура, Вищий антикорупційний суд); підвищили підзвітність чиновників шляхом запровадження системи електронного декларування їхніх статків; внесли зміни до Конституції, спрямовані на зменшення політичних впливів на суддів.
Питання лише в тому, наскільки ми зможемо скористатися можливостями, які дає Угода про асоціацію.
Необхідно пам’ятати, що Україна виконує Угоду про асоціацію в надзвичайно складних умовах.
З одного боку, ми намагаємось реалізувати фундаментальні реформи, з іншого боку – маємо конфлікт на Сході, який забирає безліч наших ресурсів.
І, при цьому всьому, ми ще й маємо змінювати наше законодавство згідно з європейськими вимогами, маючи досі не реформовані до кінця державні інституції. Враховуючи усі ці фактори, особисто я вважаю, що за ці 5 років ми досить успішно виконуємо Угоду про асоціацію.
Що ж робити наступні 5 років?
Ми повинні подати європейській стороні наше бачення щодо майбутнього перегляду Угоди.
Я розумію бажання європейської сторони зробити цей процес максимально технічним і обмежитись лише оновленням додатків згідно з останніми змінами в європейському законодавстві – але нам не варто обмежуватись лише цим.
Нам необхідний політичний символізм для перегляду – проведення діалогу на найвищому політичному рівні між Україною та деякими країнами-членами ЄС з метою поглиблення інтеграції в декількох секторах, які ми визначимо для себе як пріоритетні.
Політичний символізм нам потрібен для того, аби дати нове дихання Угоді про асоціацію і мати змогу надалі доносити до суспільства нові, більш амбітні її цілі.
Публікації в рубриці “Експертна думка” не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора
