Дуже часто під час виборів виростають поставлені кандидатами у депутати дитячі майданчики, зрідка спортивні. Такі майданчики зазвичай ставляться без погоджень та проектної документації.
Все було б непогано, але з часом такі майданчики втрачають естетичний вид або ламаються.
Хто ж несе відповідальність за подальшу долю такого дитячого майданчика? До кого можна звертатися щоб полагодили чи пофарбували? До кого звертатися у разі (не дай Боже) травмування дитини, яке пов’язане з неналежним станом майданчика?
Спробуємо розібратися з цим питанням.
Статтею 26 Закону України від 21 травня 1997 року «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено питання, вирішення яких віднесено до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради. Відповідно до пункту 44 частини першої цієї статті виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.
Благоустроєм населених пунктів, відповідно до визначення, закріпленого у статті 1 Закону України від 6 вересня 2005 року № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» (далі – Закон № 2807-IV) є комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Під заходами з благоустрою населених пунктів, відповідно до цієї ж статті, слід розуміти роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об’єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.
Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону благоустрій населених пунктів передбачає:
1) розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об’єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об’єктів;
2) організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель, інженерних споруд та об’єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення;
3) створення умов для реалізації прав та виконання обов’язків суб’єктами у сфері благоустрою населених пунктів.
Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов’язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).
Відповідно до частини першої статті 10 Закону до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів, створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб’єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб), визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об’єктів благоустрою.
За змістом пунктів 1, 2 частини першої статті 13 Закону об’єктами благоустрою населених пунктів, серед іншого, є території загального користування та прибудинкові території.
Елементами (частинами) об’єктів благоустрою, відповідно до пункту 8 частини першої статті 21 Закону , є обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків.
Пунктом 5 частини другої статті 18 Закону передбачено, що підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов’язані проводити згідно з планами, затвердженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, інвентаризацію та паспортизацію закріплених за ними об’єктів благоустрою (їх частин), що здійснюються у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
На виконання наведених вище положень статті 18 Закону V Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 29 жовтня 2012 року № 550 затвердило Інструкцію з проведення технічної інвентаризації та паспортизації об’єктів благоустрою населених пунктів (далі – Інструкція № 550).
Згідно з пунктом 1.3 Інструкції № 550 під паспортизацією об’єктів благоустрою слід розуміти складання технічних паспортів об’єктів благоустрою за результатами їх інвентаризації; під технічною інвентаризацією об’єктів благоустрою – сукупність заходів з обстеження, спрямованих на підтвердження наявності об’єктів нерухомого майна, елементів благоустрою та оцінку їх технічного стану, а також наявності інженерних мереж на об’єкті благоустрою.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 550 технічна інвентаризація та паспортизація об’єктів благоустрою проводяться власником, балансоутримувачем або виконавцем на підставі договору із замовником або самостійно.
Пунктом 1.5 Інструкції № 550 передбачено, що технічна інвентаризація об’єктів благоустрою може бути плановою або позаплановою. Планова технічна інвентаризація повинна проводитись згідно з планами, затвердженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Для підтримання об’єктів благоустрою у належному стані вищезгаданий Закон зобов’язує, зокрема, підприємства, установи, організації у сфері благоустрою населених пунктів проводити їх планову інвентаризацію та паспортизацію. Однією з необхідних умов для належного виконання цього обов’язку є наявність затвердженого плану проведення таких заходів з благоустрою населеного пункту.
Таким чином, незалежно від того хто поставив майданчик відповідальним за ним залишається підприємство, відповідальне за організацію у сфері благоустрою відповідного населеного пункту.
У разі травмування дитини, яке пов’язане з неналежним станом майданчика, з позовом про відшкодування матеріальних та моральних збитків можна звернутися до суду в порядку адміністративного судочинства.
В обгрунтування позову варто також посилатися на наступні нормативно-правові акти:
Частиною 2 ст. 31 Конвенції про права дитини, прийнятою Резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989, яка набула чинності 02.09.1990, ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ (78912) від 27.09.1991 передбачено, що держави-учасниці поважають і заохочують право дитини на всебічну участь у культурному і творчому житті та сприяють наданню їй відповідних і рівних можливостей для культурної і творчої діяльності, дозвілля і відпочинку.
Частиною 2 ст. 6 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що держава гарантує дитині право на охорону здоров’я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.
Бездіяльність органу місцевого самоврядування з питання забезпечення проведення робіт з паспортизації дитячих майданчиків, ігрових споруд, як елементів благоустрою, ставить під загрозу закріплені ст. ст. 3, 27 Конституції України права дітей на життя, охорону здоров’я, грубо порушує вимоги Закону України «Про благоустрій населених пунктів», призводить до безконтрольності за технічним станом елементів дитячих майданчиків, спортивного обладнання, ігрових споруд та тренажерів та може завдати тяжких наслідків здоров’ю дітей селища та села, що відповідно порушує визначені чинним законодавством інтереси держави у сфері охорони дитинства.
П.С. Сподіваюся ця стаття виявилася для Вас корисною. Якщо це так, натисніть на слоника і я дізнаюся, що не даремно потратив час на її написання.
Автор новини: адвокат Віталій Гриб