«Детектор медіа» підбиває підсумки 2021 року в медіасфері та за допомогою експертів прогнозує тенденції 2022 року. Ми звернулися до медійників, громадських діячів, які працюють у сфері медіа, аналітиків, із запитаннями про головні події та тренди року, що минув, а також порядок денний на майбутнє. Ми вже писали про проєкти з медіаграмотності, які втілили в Україні у 2021 році, про топдесятку ухвалених у 2021 році законів щодо реформ, публікували колонку Євгена Федченка — керівника фактчекінгового проєкту StopFake та Могилянської школи журналістики із підсумками цього року та прогнозами на наступний. Про завдання у сфері стратегічних комунікацій розмірковує перша керівниця Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки при Міністерстві культури та інформаційної політики Любов Цибульська.
Сьогодні підсумки минулого року в громадянському секторі та плани на майбутній рік для організацій громадянського суспільства озвучує виконавчий директор Ініціативного центру сприяння активності та розвитку громадського почину «Єднання» Володимир Шейгус.
Топтрійка подій року
2021 рік багатий на події, важливі як загалом для громадянського суспільства, так і для певних спільнот усередині сектору. Вважаю, про них треба говорити окремо. Найважливішою подією для сектору загалом залишається Форум розвитку громадянського суспільства, який відбувся 30 листопада 2021 року в Києві. В умовах карантину він зібрав понад 1200 учасників з усієї України (плюс онлайн-глядачів). Форум дав можливість, перш за все, побачити один одного. Це цінно, бо люди прагнуть спілкуватися фізично. У форматі офлайн за десять хвилин дізнаєшся більше, ніж за години через екрани та камери.
До нас завітали представники органів державної влади, бізнес-спільноти, місцевого самоврядування, донори. Форум показав їм громадянське суспільство по-іншому. Поза Форумом вони частіше бачать людей, які рвуться до громадських рад (а це не найкраща форма взаємодії між секторами) або тих, хто більше вимагає, ніж пропонує. На форумі ж вони бачать іншу спільноту — організації як потенційних партнерів, на запрошення яких відгукуються, наприклад, посли, донори, потужні експерти або носії думок.
До нас поступово приєднуються культурні діячі, «зірки», медійні люди. Цього року це, зокрема, акторка Ірма Вітовська, ведуча Маша Єфросініна, шоумен і політик Сергій Притула, історик Ярослав Грицак, журналістка Яніна Соколова. Загалом на форумі виступили 180 спікерів, і разом ми сформулювали тренди громадянського суспільства на майбутній рік. Це вже дійсно об’єднання широкого кола громадян і професіоналів зі спільними цінностями.
Цього року ще кілька подій були знаковими. Одна з них — оновлення Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства. Це дороговказ центральним органам виконавчої влади, що потрібно змінити та посилити на рівні держави, зокрема в законодавстві. По-перше, ухвалення документу підкреслює, що держава думає, як покращити умови для громадських організацій. Це говорить про визнання важливості громадянського суспільства для України. По-друге, стратегія сприяє співпраці з владою: вона дозволяє закладати спільні дії в План втілення стратегії, який зараз розробляється. По-третє, стратегія — це візитівка, з якою можна йти адвокатувати свої ідеї до влади місцевого чи центрального рівня. Тим паче, у регіонах напрацьовуються місцеві програми сприяння розвитку громадянського суспільства і досі діють координаційні ради (хоча на центральному рівні таку ліквідували та не планують відновлювати).
Ще одне надбання цього року — Національна стратегія із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року. Ця ініціатива дружини президента Олени Зеленської ще недооцінена. Вона не лише про людей з інвалідністю та доступність просторів; у стратегії йдеться також про цифрову, економічну, освітню безбар’єрність. Наприклад, якщо людина не розуміє, як користуватися застосунком «Дія» або іншими сучасними технологіями, це вважається за бар’єр, і стратегія говорить, як його усунути. Ми допомогли обговорити цю ідею з громадськістю та рухати вперед. Порівняно зі Стратегією сприяння розвитку громадянського суспільства, її ухвалили досить швидко: за пів року напрацювали текст і план дій і вже передбачили кошти в бюджеті. Ця стратегія має зелене світло від влади, добре просувається, тож треба користуватися її можливостями. Як на мене, вона не менш важлива, ніж національна стратегія сприяння розвитку громадянського суспільства.
Перемога і втрата року
Організації громадянського суспільства стали більш помітними гравцями на ринку. Коли ми подивимося оновлені дані щодо довіри суспільства до секторів, то, думаю, показники будуть значно вищими. Перемога в тому, що довіра до нас розростається і ми маємо більше впливу, ніж раніше. Це результати роботи в напрямі організаційної спроможності, професійності і сталості організацій. Президенти і політики змінюються, а ми залишаємося. В умовах політичних криз державні інституції слабшають, а ми, навпаки, йдемо вперед.
Яка найбільша втрата для громадянського суспільства? Думаю, це втрачені можливості. Слід більше взаємодіяти з різними секторами — бізнесом, медійними людьми, органами влади, донорською спільнотою. Наразі організаціям не вистачає стратегічності в комунікаціях і вмінь масштабувати свою роботу.
Тренди
Розпізнана невизначеність. Порівняно з 2020 роком, у 2021-му ми говорили про невизначеність по-іншому. Ми вже більше розуміємо, що вона означає. Зокрема, що ми не повернемося до життя, яким воно було до пандемії, та знаємо як далі рухатись. У 2020-му організації швидко скоординувалися в нових умовах і спрямували сили на пряму підтримку себе та тих, хто її потребує і до кого не дійшли руки в інших секторах.
Тепер організації звикли до онлайну. З переходом у 2021 рік кожна організація громадянського суспільства чітко розуміла, як вона працює, мала сталі практики використання технологій або способів комунікації. Дехто запустив чатботи, щоб спростити спілкування з користувачами. Натомість роль у наданні екстреної адресної допомоги значно зменшена, адже запрацював державний механізм підтримки, проблему з вакцинами розв’язали.
Досвід 2019 — 2020 років привів до того, що в 2021-му заговорили про цифровий фандрейзинг. З’явилося чітке розуміння про доступні технології, які дозволяють залучати ресурси. У 2018 році це б ще звучало, як політ у космос. По-новому розкривається питання комунікації з потенційними донорами, меценатами і благодійниками. Проводити благодійні акції офлайн стало неможливо, і багато організацій почали освоювати цифровий фандрейзинг. Довелося навчатися дистанційно комунікувати та переконувати партнерів надати підтримку; опановувати технології, щоб фіксувати співпрацю, надсилати звіти, організовувати онлайн-події. Здобутком 2021 року стало те, що навіть специфічні види повсякденної активності організацій набули цифрового формату і це взагалі більше не лякає нікого. Крім того, розробляється платформа для підтримки організацій за принципом патреону, з’явилися краудфандингові платформи на кшталт Meeting.Me (благодійні зустрічі із відомими людьми). В онлайн-формат перейшли й державні конкурси проєктів для громадських об’єднань: платформа «ВзаємоДія» все ще тестується, але на рівні міністерств і навіть місцевої влади починають використовувати її можливості.
З низкою трендів переходимо в новий рік.
Зокрема, тренд партнерства громадських організацій і держави, про який ми говорили і раніше, сьогодні посилюється. Громадський сектор завжди багато адвокатує, спонукає до співпраці, запуску нових програм і підтримки тощо. Але раніше це робили переважно в форматі вимог до держави, натомість тепер громадські організації частіше намагаються будувати партнерство, в якому вони — на одному боці з державою.
Якщо ми хочемо, щоби проєкт не просто відбувся, а поширив практики і мав продовження, то зафіксувати системні зміни може лише держава.
Інший тренд: громадські організації перестають канючити в бізнесу. Бізнес готовий і відкритий до партнерства. Слід допомогти йому зрозуміти, що гроші використовуються ефективно, демонструвати свою сталість і повну прозорість. Організації, які за останні роки змінили риторику в такий спосіб, успішно залучають ресурси і формують коло донорів навколо своїх тематик. Наприклад, благодійні фонди «Подільська громада», «Таблеточки», «Клуб добродіїв».
Серед викликів прийдешнього року — виграти битву за таланти, боротися з розчаруванням і вигоранням, формувати спільноти прихильників, виходити з бульбашки. Детальніше ми описали їх у цій публікації.
Цілі ІСАР «Єднання» на 2022 рік
Наша ціль — щоби громадянське суспільство на національному та регіональному рівнях мало свою самозарадність. Це означає, що організації знають своє середовище, об’єднують навколо себе партнерів, експертів і проактивних людей. Організацій у регіонах багато, але немає достатньої екосистеми з гарною структурою, історіями успіху та впливів. Ми прагнемо, щоби навіть якщо національні гравці і донори зникнуть чи перекваліфікуються, організації в регіонах працювали, як годинник. Ми це пов’язуємо з розвитком регіональних лідерів, які знатимуть, як розвивати місцевий сектор власними силами.
Поки ми над цим працюємо, потрібно підтягнути спроможність місцевих організацій — посилити місцевих гравців, які зможуть допомогти навчити організації менших громад. В обласних центрах можна знайти активні організації, але якщо рухатися вглиб, ситуація гірша. Поки це не змінимо, рано говорити про стале громадянське суспільство.
Інша мета, на якій ми фокусуємося — навчити організації мережуватися, працювати в партнерстві. Сьогодні часто питання конфлікту інтересів чи змагальності організацій подавляють спільне, заради чого вони можуть і мають співпрацювати.
Приділимо увагу й фінансовій сталості організацій громадянського суспільства. Організації мають пробувати нові підходи, знати, де їм навчитися, планувати та управляти грішми. Важливо зменшити долю донорського (іноземного) фінансування та розвивати різні джерела надходжень — соціальне підприємництво, пасивні доходи, залучення державних фінансів, підтримка спільноти однодумців тощо.
Ще один важливий показник сталості — репутація сектору. Ми будемо далі приділяти їй увагу зокрема через зв’язок із медійним середовищем. Через ЗМІ слід показувати, де є впливи громадянського суспільства, допомагати організаціям виходити зі своїх бульбашок на нові аудиторії та навпаки. Важливо, щоби інші сектори бачили і чули більше про громадянське суспільство. Тоді громадяни нам більше довірятимуть і підтримуватимуть. Дослідження громадської думки щодо механізму відсоткового відрахування показало, що 44% опитаних не знають про організації громадянського суспільства, але сказали, що хочуть більше дізнатися про них. Це наші потенційні прихильники і треба їх залучати.
Ще ми хочемо допомогти донорам перейти від проєктної підтримки організацій до загальної, інституційної. Коли організація отримує гроші на досягнення однієї цілі, вона часто збивається з основної місії. Це не перспективно. Ми переконуємо донорів підтримувати програми та місії, і водночас працюємо з організаціями, щоб зменшити ризик зайти в зону комфорту або навіть зловживати отриманими грішми. Запровадити інституційну підтримку намагаємося й на державному рівні разом із Міністерством молоді через новостворений Український молодіжний фонд. Це дуже революційно і, думаю, йтиме важко через Кабмін. Але розуміння є, і ми напрацьовуємо нормативно-правові акти, які допоможуть молодіжним і дитячим організаціям отримувати інституційну підтримку коштом бюджету.
Фото: facebook.com / isar.ednannia