Реформа державного сектору оборонно-промислового комплексу України відкриває велике вікно можливостей. Українська оборонка нарешті отримала шанс перетворитися на галузь, позбавлену зайвої бюрократизації, прозору, убезпечену від політичного впливу сферу з великим потенціалом для подальшого технічного та технологічного розвитку.
Для всіх нас стали звичними регулярні зустрічі у форматі «Рамштайн», під час яких Україна та її союзники обговорюють подальші кроки для посилення наших Сил безпеки та оборони в боротьбі з російськими загарбниками. Йдеться про сучасну військову техніку, засоби зв’язку, системи протиповітряної оборони, боєприпаси тощо. Ці зустрічі завжди результативні, і ми вдячні союзникам за вчасну та вагому допомогу для звільнення наших земель і загальної перемоги.
Проте ми маємо думати про майбутнє. Сьогодні підприємства Укроборонпрому працюють у надзвичайно напруженому режимі, щоб максимально забезпечити потреби наших захисників і захисниць в озброєннях і військовій техніці. Ми розгорнули потужну боєприпасну, ракетну, протиповітряну програми, ведемо перспективні розробки у сфері безпілотних систем, високоточної зброї тощо.
Чи достатньо тільки цього, щоб остаточно позбутися застарілої радянської спадщини та вийти на якісно новий рівень розвитку ОПК і обороноздатності держави? Риторичне питання. Вважаю, що у сучасному світі неможливо бути справді ефективними без залучення у глобальні ланцюги обміну інформацією та інноваціями. Сьогодні Україна та її оборонно-промисловий комплекс об’єктивно потребують глибокої інтеграції в міжнародну систему безпеки. Тому вкрай потрібен трансфер технологій, які здатні забезпечити розробку, серійне виробництво, технічне обслуговування та ремонт новітніх видів ОВТ: бронетанкової техніки, безпілотників повітряного, наземного, надводного та підводного застосування, потужних комплексів РЕБ і ППО тощо.
Раніше, до реформи державного сектору вітчизняної оборонки, все це було неможливим, але сьогодні стає реальним і потенційно може утворити новий, індустріальний Рамштайн. Я бачу його як майданчик, на якому ми будемо обговорювати з нашими союзниками та партнерами не передачу сучасної техніки, а трансфер технологій та інновацій. Завдяки цьому Україна отримає потужний імпульс для подальшого бурхливого розвитку не лише оборонки, але й інших галузей економіки.
Проте це не означає, що ми плануємо лише сліпо копіювати західні зразки. «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь», – писав великий Тарас Шевченко. І наші талановиті інженери та конструктори спроможні поєднати передовий досвід західних оборонних компаній з нашими, українськими розробками, щоб досягнути потужного синергетичного ефекту.
