Найкращі журналістські розслідування 2023 року.

Минуло майже два роки відтоді, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Регулярні повітряні атаки та пов’язані з ними відключення електроенергії й інтернету ускладнюють і сповільнюють роботу редакцій. Багато ньюзрумів спорожніли й потерпають від браку робочих рук, адже чимало репортерів і редакторів були мобілізовані або пішли добровольцями в армію.

Журналісти в Україні постійно стикаються з фізичною небезпекою: чи то на лінії фронту, чи на деокупованих територіях серед замінованих будівель і полів. Також існує щоденна загроза — по всій країні — атак російських ракет або безпілотників. Від початку першого російського вторгнення в 2014 році в Україні було вбито понад 68 журналістів, згідно з даними «Інституту масової інформації». Журналісти-розслідувачі та громадські активісти зіткнулися також з закриттям офіційних баз даних та іншими обмеженнями доступу до публічної інформації, які уряд виправдовує міркуваннями безпеки під час війни.

Але війна не завадила українським репортерам викривати корупцію та інші злочини, знаходячи джерела у владних установах та правоохоронних органах. Деякі публічні бази даних лишаються доступними, деякі поступово повертаються; зокрема, журналісти можуть скористатися базою державних закупівель Prozorro, переглянути видатки бюджету, судові рішення та інші публічні дані.

Редакція GIJN зібрала нижче деякі з видатних розслідувань, які попри всі перешкоди вдалося провести українським незалежним ЗМІ й журналістам у 2023 році.

Завищені ціни на харчі для української армії

Журналіст-розслідувач та співзасновник розслідувального центру «Наші гроші» Юрій Ніколов спеціалізується на дослідженні корупції та державних закупівель. Від джерела він отримав внутрішні документи Міністерства оборони України, зокрема контракт на суму 13,1 мільярда гривень (351 мільйон доларів США), що передбачав надання послуг з організації харчування для військових частин.

Згідно з аналізом Ніколова, опублікованим в інтернет-виданні «Дзеркало тижня», контрактні ціни на продукти виявилися удвічі, а то й утричі вищі, ніж у звичайному супермаркеті. Наприклад, за одне яйце, яке в магазині коштувало сім гривень, Міноборони було готове заплатити 17 гривень, а за один кілограм картоплі — 22 гривні, хоча в магазині вона коштувала майже на третину дешевше. Ця різниця в цінах вказувала на можливу корупційну схему, до якої причетні українські оборонні чиновники.

Розслідування мало значний вплив, адже громадськість звернула увагу на питання прозорості закупівель, а ексзаступник Міністра оборони та колишній директор департаменту державних закупівель опинилися під вартою у справах, пов’язаних із постачанням товарів для армії. Високопосадовці спершу назвали цю історію «введенням в оману» та погрожували звернутися до СБУ. Але врешті решт підозрілу угоду було скасовано. Це викриття поклало початок низці інших публікацій щодо зловживань у закупівлях. Наприклад, в «Українській правді» вийшло резонансне розслідування щодо завищених цін на неякісні куртки для українських військових.

Ядерний терор у Запоріжжі

Цей спільний дата-проєкт Texty.org.ua та Запорізького центру розслідувань реконструює хронологію захоплення та подальшої окупації російськими військами Запорізької АЕС — найбільшої в Європі — та її міста-супутника Енергодара.

Результатом став вражаючий скролітелінговий проєкт зі складною візуалізацією даних. Розроблений у форматі календаря, він описує хронологію захоплення міста й електростанції: опір місцевих жителів, обстріл заводу та прибуття інспекторів МАГАТЕ — і звертає увагу на потенційні злочини, скоєні проти працівників заводу та інших цивільних осіб. Цей матеріал став прекрасним прикладом колаборації: місцеві запорізькі журналісти зібрали фото й відео та опитали очевидців; Texty.org.ua допомогли верифікувати дані, долучили супутникові зображення й карти для візуалізації.

Сліпа довіра

Це розслідування NGL.media (до ребрендингу — «Наші Гроші. Львів») про корупцію в медицині, яка призвела до масової втрати зору пацієнтами районної лікарні, створено за допомогою традиційного методу опитування джерел. Без цієї кропіткої роботи інцидент у місті Чортків на заході України міг би назавжди лишитися прихованим від широкого загалу, в той час як, за словами журналістів, він «має усі шанси стати найбільш масштабним випадком медичної недбалості в Україні».

Як повідомляють NGL.media, протягом доби 22-м пацієнтам Чортківської лікарні зробили ін’єкції в очне яблуко для лікування сітківки — кому в одне око, кому в обидва — препаратом, не сертифікованим в Україні для використання під час таких офтальмологічних процедур. Після ін’єкції люди відчули швидке погіршення зору, різкий біль і печіння, спричинене запаленням шарів сітківки. Лікарі Тернопільської обласної лікарні, куди привезли постраждалих, за ніч провели 27 невідкладних та складних операцій усім 22 пацієнтам, видаляючи уражені тканини ока. Аналізи, проведені в Тернополі, показали, що під час первинного лікування в очі пацієнтів, ймовірно, були занесені небезпечні бактерії. Навіть через місяць після операції зір у жодного з пацієнтів не відновився.

Після офіційного повідомлення тернопільської поліції, журналісти застосували всі свої професійні та комунікативні навички, щоб переконати лікарів та інших свідків поділитися з ними деталями, і дізналися, що медичні працівники інколи замінювали звичайні ліки на дешевші аналоги невідомого походження або підробки, тому що звичайні препарати для такого лікування є значно дорожчими. При цьому в деяких випадках із пацієнтів стягували плату за дорожчі ліки — і персонал нібито міг класти різницю в кишені.

В опублікованій у грудні другій частині розслідування NGL.media зазначають, що за десять місяців після інциденту двоє пацієнтів померли, а сімом іншим довелося видалити очі. Слідство триває, віідповідальні за інцидент медики досі працюють у лікарні, і їм не висунули жодних звинувачень.

Хто прибирає стратегічні об’єкти України?

Цей спільний проєкт українського «Слідства.Інфо», латвійської Re:Baltica, Проєкту з висвітлення коррупцї та організованої злочинності (OCCRP) та інших медіапартнерів розповідає, що клінінгові компанії, які прибирали в Кремлі та на базах російського Чорноморського флоту в Криму, водночас роками надавали ті самі послуги — через місцеві філії — стратегічним об’єктам України, таким як «Укрзалізниця», «Укренерго», аеропорти та Державна податкова служба.

Згідно з висновками журналістів, ці компанії з мережами в Росії, Україні та Білорусі є частиною бізнес-імперії російського магната, якого пов’язують із власником ПВК «Вагнер» «поваром Путіна» Євгеном Пригожиним. І саме з цими клінінговими фірмами держустанови України подовжували укладати контракти навіть після початку повномасштабного вторгнення Росії, що під час війни могло становити серйозну загрозу безпеці.

Коли команда «Слідство.Інфо» звернулася за коментарем, в «Укренерго» повідомили, що будуть проводити додаткові перевірки щодо зв’язків з Росією та передадуть свої висновки правоохоронним органам; інші організації відповіли, що діяли згідно законодавства та обрали найвигіднішу пропозицію. Держслужбовці розповіли «Слідству.Інфо», що вони «не помітили» російського сліду, оскільки клінінгові компанії не мали російського бенефіціара на момент укладення контракту. Чи проводились внутрішні перевірки безпеки, наразі не відомо.

Корупція у відбудові України 

Журналісти Bihus.Info провели серію розслідувань, у яких показали, що урядові контракти на сотні мільйонів гривень, призначені для відновлення зруйнованих російськими обстрілами будівель, отримали сумнівні компанії, пов’язані з високопосадовцями.

Зокрема, за даними Bihus.Info, 600 мільйонів гривень (16,1 мільйона доларів США), призначених на реконструкцію Ірпіня в Київській області, отримала підприємиця, яка організовує дитячі свята. Сотні мільйонів пішли до інших компаній із сумнівною репутацією: одна пов’язана з низкою кримінальних справ, інша — із посадовцем-сепаратистом, а третя — платила гроші неіснуючим виконавцям з підробленими податковими номерами. Згідно з повідомленями журналістів, ці підрядники нерідко відбиралися без конкурсу, за невідомими критеріями та шляхом «усних домовленостей».

Аби зробити ці викриття, журналісти проаналізували держзамовлення, дані з реєстру юридичних осіб та рахунки за послуги, поспілкувалися з представниками компаній та особами, які отримали кошти, а через соцмережі та інші джерела відстежили їхні потенційні зв’язки з високопосадовцями.

Викрадення українських дітей

За даними правозахисних груп і міжнародних організацій, десятки тисяч українських дітей були викрадені або депортовані до Росії після початку вторгнення в лютому 2022-го. Цього року кілька ЗМІ грунтовно розслідували такі інциденти: журналісти Радіо Свобода використали витік електронних листів і документів, а також свідчення очевидців, щоб спробувати ідентифікувати та назвати підозрюваних у примусовому вивезенні дітей з окупованих територій Донецької області; команда Kyiv Independent ретельно збирала документи та свідчення очевидців, щоб створити фільм-розслідування «Діти, які вже ніколи» про долю десятків дітей, вивезених з Маріуполя; розслідувачі «Слідство.Інфо» встановили осіб, ймовірно причетних до викрадення 15 дітей-сиріт з Миколаївської області, а також назвали «місцевих колаборантів», які допомагали вивезти немовлят-сиріт з дитячої лікарні в Херсоні під час дев’ятимісячної російської окупації міста.

Украдені скарби

У пошуках цінних археологічних знахідок з України, Texty.org.ua проаналізували базу відкритих музейних фондів, онлайн-каталоги Державного Ермітажу в Санкт-Петербурзі та Російського державного історичного музею в Москві.

Чимало роботи довелося робити «вручну», переглядаючи переліки пункт за пунктом, щоб знайти історичні раритети українського походження. Журналісти визначили близько 1200 українських географічних назв і 15000 топонімів, пов’язаних з археологічними знахідками, такими як горщики та знаряддя праці, а також монети, коштовне каміння, золоті та срібні вироби. Команда Texty.org.ua дійшла висновку, що понад 110 тисяч цих предметів було вивезено з території сучасної України до Росії протягом різних історичних періодів.

Щоб показати, де саме на території України було знайдено ці артефакти й звідки їх вивезли, дата-журналісти додали приблизні геодані до кожної знахідки, і створили вражаючий візуальний онлайн-каталог, у якому можна вивчити 6000 із 110 000 артефактів, наводячись на них курсором. Проте дослідники зауважують, що це є лише верхівкою айсберга, оскільки вони обмежили свій пошук лише певними типами предметів.

Таємниці російських найманців

Репортери української програми «Схеми» та російського проєкту «Система» (розслідувальні підрозділи Радіо Свобода) створили документальний фільм про приватну військову компанію, яка, згідно з висновками розслідування, була заснована та фінансується російською розвідкою, щоб вербувати бійців для війни проти України. Компанію описують як підрозділ найманців, схожий на групу ПВК «Вагнер», але з іншими джерелами фінансування. Щоб розповісти цю історію, журналісти отримали та проаналізували дані з телефонів бійців та масив унікальних внутрішніх документів ПВК, поговорити з вербувальниками та родичами бійців, а також записали інтерв’ю із засудженими за катування мешканців Харківщини військовослужбовцями.

За допомогою даних мобільного трафіку команді навіть вдалося відстежити маршрут підрозділу в Україні, зокрема у Києвській, Харківській, Донецькій та Луганській областях, а це, за словами журналістів, вказує на те, що ці бойові підрозділи брали участь у ключових російських наступальних операціях.

Украдені скарби, депортовані діти й окупація АЕС: Найкращі журналістські розслідування 2023 року українською

---

Ольга Сіманович — євразійська регіональна редакторка GIJN, уродженка України, має понад 13 років досвіду роботи на телебаченні як журналістка, сценаристка й випускова редакторка. Сім з них вона працювала кореспонденткою програми «Вікна-Новини» на СТБ , де спеціалізувалася на політиці, охороні довкілля, правах людини та медицині. З 2011 року Ольга проводила тренінги для журналістів у різних некомерційних організаціях і брала участь у міжнародних розслідуваннях SCOOP. Її рідні мови — українська та російська, крім того вона вільно володіє англійською та грецькою мовами.

Мар’яна Мотрунич — колишня редакторка GIJN в Україні, журналістка і комунікаційна менеджерка. Була аналітикинею в Національному агентстві України з питань запобігання корупції. Працювала журналісткою у незалежній редакції «Слідство.Інфо» та в антикорупційній телепрограмі «Наші гроші». У 2017 році — отримала нагороду Thomson Foundation Young Journalist Award.