Як Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, зобов’язаний захищати права кожного громадянина нашої країни. У зв’язку з цим звернувся до Конституційного Суду України з поданням про визнання неконституційними деяких положень законодавства, які стосуються права на щорічну відпустку під час дії воєнного стану. Деталі розповідаю далі.
Дмитро Лубінець Чому це питання важливе?
Сьогодні в умовах воєнного стану трудове законодавство України зазнало низки змін. Зокрема, Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-ІХ від 15 березня 2022 року дозволяє роботодавцям обмежувати надання щорічних відпусток до 24 календарних днів, а також переносити невикористані дні на період після завершення воєнного стану без збереження заробітної плати. Також роботодавець може відмовити працівнику в наданні невикористаних днів щорічної відпустки у період дії воєнного стану. Такі обмеження безпосередньо зачіпають конституційне право кожного працівника на відпочинок.
Водночас Конституція України гарантує кожному право на відпочинок, включаючи оплачувану щорічну відпустку. У ці важкі часи, коли кожен з нас робить усе можливе задля перемоги, держава повинна зберігати справедливий підхід до прав своїх громадян.
Юридичний аспект обмежень.
Які навів аргументи у Конституційному Суді України?
Аналіз викладених норм дозволив мені дійти висновку, що право на відпочинок, закріплене у статті 45 Конституції України, не може бути обмежене, оскільки в Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, який закріпив вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини й громадянина, які тимчасово обмежуються у зв’язку із введенням воєнного стану, така стаття не вказана. Так само Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-ІХ визначає, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 43, 44 Конституції України.
Норми, які є предметом конституційного контролю, не обмежують, а скасовують право працівників на щорічну відпустку повної тривалості та її оплату, а також дозволяють замінити їх за рішенням роботодавця іншим видом відпустки – відпусткою без збереження заробітної плати.
У статті 4 Закону України «Про відпустки» установлюються види відпусток, зокрема, щорічні відпустки та відпустки без збереження заробітної плати. Ці два види відпусток є абсолютно різними видами відпусток, що надаються з різною метою, за різних підстав, у різному порядку та тривалості. Також законодавством не передбачається заміна одного виду відпустки іншим в принципі.
Я розумію, що багато роботодавців, особливо в критичних галузях, виступають за обмеження відпусток, аргументуючи це необхідністю безперервної роботи підприємств. Але водночас я розумію, що працівники потребують відпочинку для підтримки свого фізичного та психічного здоров’я, особливо зараз, коли всі ми живемо в умовах постійного стресу. Я вважаю, що баланс інтересів має бути дотриманий, і права людей не повинні порушуватися через поточні обставини.
Що означає це подання для трудового законодавства України?
Якщо Конституційний Суд України визнає обмеження неконституційними, це гарантуватиме захист трудових прав навіть під час воєнного стану. Я переконаний, що це рішення може покращити правову систему та зміцнити принципи верховенства права в Україні.
Необхідно зробити все можливе для захисту прав громадян!
3 жовтня 2024 року Конституційний Суд України на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за вказаним конституційним поданням. На пленарному засіданні був присутній мій Представник в системі судоустрою з права на справедливе правосуддя та представництва в Конституційному Суді України. Після дослідження матеріалів справи на відкритій частині пленарного засідання Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
Мій обов’язок як Уповноваженого — зробити все можливе для захисту прав громадян, навіть у найскладніші моменти. Кожен українець, який працює на благо нашої країни, має право на відпочинок і справедливе ставлення. Ми повинні знайти баланс між забезпеченням національної безпеки та захистом прав людини. Я сподіваюся, що Конституційний Суд України ухвалить рішення, яке допоможе нам усім зберегти цей баланс і забезпечити кожному громадянину гідний рівень соціальних гарантій.