Гра в наперстки

На хвилі резонансу навколо повернення ВПО в окупацію, влада поспіхом прийняла закон №11028 з гучною назвою “Про пріоритетне право ВПО на отримання компенсації за знищене житло”.

Тепер ВПО мають не просто право, а пріоритетне право щодо отримання компенсації. Без огляду на соціальний статус.

Звучить? Безумовно. Прямо ковток свіжого повітря.

Фото: Facebook/Aris Messinis

Далі – більше. Завдяки цьому закону 15 млрд гривень піде на фінансування єОселі для ВПО у 2024–2025 роках, а кількість отримувачів зросте з 4 тисяч на зараз до 11,8 тисяч на кінець 2025 року.

І от в цьому випадку з’явився перший сумнів, який з часом не просто виправдався. Він розійшовся по спільноті ВПО з окупованих територій із простою тезою: нас знову обманули. Жорстоко та цинічно.

Чому? Тут треба уважно слідкувати за кулькою між наперстками.

Справа в тому, що дія цього закону не розповсюджується на біженців із територій, які зараз окуповані. Тобто ніхто, чиє житло знищене, а його руїни досі в окупації, знову не отримує нічого. А як же пріоритетне право ВПО на отримання компенсації – логічно спитаєте ви. А ось так. Це право для якихось інакших ВПО. В яких державна комісія може підтвердити факт руйнування.

І цього року це найбільший цинізм наших законотворців разом із урядовцями. Я пропущу питання, що це за біженці з неокупованих територій, де досі існує вільний доступ до обстежень. Бо знаю: Буча, Ірпінь, частина Харківщини та Херсонщини, але пробачте.

Де ми? Ми, за кого не може подбати громада, бо вона в окупації. На відміну від Бучі, Ірпеня, частини Харківщини та Херсонщини і так далі. Там, де окрім держави є власні спроможності дбати, ремонтувати та компенсувати своїм платникам податків. Як бути нам? Де та сама справедливість?

А головне – як це вирішує проблему, через яку люди рвуться від ярма окупанта? Ніяк. Але що гірше – це вже не просто ігнорування. Це демонстрація несправедливості та цинічного обману реальних ВПО. В апофеоз скандалу це виглядає, як демонстративний ляпас ВПО.

Чи будуть наслідки? Безумовно. Досить швидко, бо ніщо так не штовхає людей на необдумані дії, як демонстративна несправедливість, обман та публічні ляпаси. Що буде далі і яку кількість ВПО ми не побачимо в Україні, можна лише здогадатись. Однак, із досвіду 2023-2024 мова знову піде про тисячі.

Найгірше, що хтось вирішив замість дій закрити питання гаслами. Та грою в наперстки з прогнозованим результатом.

Петро Андрющенко , керівник Центру вивчення окупації