Втрати України від тіньової оренди землі, за найскромнішими оцінками, щорічно складають від 16 млрд грн. Іншими словами, аграрні тіньовики ухиляються від сплати податків як мінімум на суму, яка дорівнює всьому бюджету Міністерства охорони здоров’я і приблизно в три рази більша, ніж державна допомога агросектору в 2017 році. Якщо ж справедливою є максимальна оцінка втрат – а це близько 30 млрд грн, – то бюджет недоотримує суму, рівну 75% виплатам субсидії на природний газ всьому населенню України.
А чи є тінь? Статистика і явка з повинною
Про те, що тіньовий ринок оренди і сільгосппродукції почав рости, аграрії заговорили відразу після остаточного скасування спецрежиму ПДВ в кінці 2015 року. Ці зміни істотно збільшили розрив у податковому навантаженні між господарствами, що працюють легально, і тими, що перебувають у тіні, що завжди веде до зростання тіньової економіки. Крім того, у міру зростання виплат комунальних субсидій, пайовикам стало вигідно здавати землю в тіньову оренду, тому що в цьому випадку офіційно вони орендної плати не отримують, відповідно і субсидія надається більша. І ось, цього року виробники соняшникової олії вже говорять, що призупиняють заводи, оскільки не можуть придбати сировину легального походження.
Олійноекстракційний завод Групи Allseеds у Южному
Однак, довгий час розмови залишалися тільки розмовами. Вперше дані, які характеризують масштаб «тіні» в сільському господарстві, були опубліковані на початку листопада в ході Open Economic Forum «Масштаби та схеми тіньової економіки». Відповідні оцінки були зроблені експертами спеціального проекту Світового банку, аграрних асоціацій, спеціалістів КНЕУ, консалтингових агентств «ААА» і «Украгроконсалт», Центру «Соціальний моніторинг» і Kesarev Consulting. Уже через тиждень після закінчення Форуму резюме названих даних і пропозиції щодо боротьби з тіньовим ринком оренди були представлені автором цього матеріалу на засіданні Національної ради реформ.
Звідки ж узялася така вражаюча сума бюджетних втрат? Проведений нами розрахунок досить простий і базується на офіційних даних Держгеокадастру і ДФС. Навіть дивно, що ніхто не зробив цього раніше.
Так, згідно з даними Держгеокадастру, в приватній власності сьогодні перебуває 32,2 млн га с/г земель, і ще 4,7 млн га державних с/г земель здається в оренду. Однак, ці цифри включають в себе тимчасово окуповані території на Донеччині і в Криму (7,3% від загальної площі с/г земель України). Таким чином, на підконтрольній Україні території фізичними і юридичними особами має оброблятися не менше 34,2 млн га. У той же час, за даними ДФС, у 2016 році платники єдиного сільськогосподарського податку обробляли тільки 18,5 млн га, що співставно з даними ДЗК про те, що в офіційній оренді в Україні знаходиться 16,6 млн га землі.
Тож у нас залишається мінімум 15,8 млн га, які нібито ніким не обробляються. Крім того, нібито не обробляються ще і 2,5 млн державних земель запасу. Але космічне фотографування, проведене проектом Світового банку «Підтримка реформ в сільському господарстві та земельних відносинах в Україні», а також об’їзди й обльоти полів сільськогосподарською авіацією, показують, що в Україні практично немає необроблюваних с/г земель, ні приватних, ні державних.
Звичайно, потрібно врахувати, що якусь частину з цих 15,8 млн га обробляють самі пайовики для задоволення власних потреб, а також юридичні особи на загальній системі оподаткування. Останніх небагато, оскільки вигідніше використовувати єдиний с / г податок, ніж платити податок на прибуток і мати відповідні складнощі з ДФС ).
Щоб оцінити землі в обробітку самих пайовиків, візьмемо дані тієї ж ДФС про землі в обробітку у платників єдиного податку в 2014 році (32,5 млн га) і порівняємо із загальним фондом доступних для обробки в 2014 році земель (36,9 млн га). Вийде, що власники паїв і юридичні особи на загальній системі оподаткування у 2014 році могли обробляти не більше 4,4 млн га. Зменшивши це число на ті ж 7,3% (втрати через окупацію), отримаємо 4,1 млн га.
Таким образом, у нас залишиться 11,7 млн га нібито не оброблюваної землі, що становить 29,5% від всіх сільгоспземель України, за виключенням тимчасово не контрольованих територій. Повторюся, це без урахування нібито необроблюваних державних с/г земель запасу. Якщо ж прийняти, що хоча б половина з них все ж оброблюється, ми отримаємо оцінку площі земель в тіньовій оренді, рівну 12,8 млн га.
Отримані дані дивним чином збігаються з оцінкою площі земель, що обробляються без оформлення, зробленою проектом Світового банку (30%), а також з даними ДФС про скорочення площі земель в обробці у аграріїв – платників єдиного податку на 14 млн га з 2014 по 2016 рік, з яких тільки 2,4 млн га пояснюються втратою території. Іншими словами, на контрольованих територіях скорочення площі земель, що знаходяться в легальній оренді, за ці роки склало близько 11,6 мн га.
Якщо пайовик здає землю в тіньову оренду, його орендар взагалі податків не платить, тому що формально землю не орендує і господарської діяльності не веде. Однак, сам пайовик сплачує податок на землю, який в переважній більшості випадків встановлено місцевими радами на мінімальному рівні 0,3% НГО, що для ріллі становить аж 100 грн з гектара в рік. Однак, якщо пайовик пенсіонер, він не платить і цих 100 грн. При цьому пенсіонери серед пайовиків складають більше половини. Іншими словами, ефективне податкове навантаження на 1 га з урахуванням пільг становить аж 50 грн в рік. Те ж саме відбувається, якщо пайовик самостійно обробляє землю і реалізує свою продукцію ринку або скупникам за готівковій розрахунок, не декларуючі отриманий дохід и не обкладаючи його ПДФО (на продукцію отриману з 2 га також діє пільга, тобто ПДФО не сплачується законно).
У разі, коли та ж рілля взята в офіційну оренду в перерахунку на один гектар, її орендар платить мінімум 260 грн єдиного податку, приблизно 240 грн ПДФО з орендної плати, 220 грн ПДФО і 240 грн ЄСВ із зарплати працівників, 18 грн військового збору і 515 грн ПДВ. Всього близько 1400 грн податкового навантаження на один гектар. Це розрахунок на базі офіційних даних ДФС. Оцінки ж аграрних асоціацій показують, що реальне податкове навантаження на один гектар у підприємств, які не займаються податковою оптимізацією, становить від 2000 до 5000 грн. Таким чином, втрати бюджету від переходу одного гектара с/г земель в тінь становлять як мінімум 1350 грн, а як максимум 4950 грн.
Множимо мінімальні «втрачені» 11,7-12,8 млн га на мінімальні ж 1350 грн і отримуємо 16 – 17,5 млрд. Якщо ж прийняти, що реальне «неоптимізоване» податкове навантаження на гектар складає 2500 грн, ми отримуємо 28,1 – 30,9 млрд грн бюджетних втрат.
Існування масштабного ринку тіньової оренди й агропродукції підтверджує навіть статистика за обсягами виробництва, споживання та експорту окремих культур. Так, обсяг тіньового рику соняшникової олії, за спільною оцінкою консалтингового агентства «ААА», професора КНЕУ Олександра Єранкіна і Kesarev Consulting, становить близько 1 млн тонн або близько 20 млрд грн. Ці оцінки отримані простим порівнянням статистичних даних про офіційні обсяги виробництва соняшникової олії, його експорту і споживання всередині країни. Вже третій маркетинговий рік поспіль Україна експортує і споживає без малого на 1 млн тонн олії більше, ніж виробляє. Зрозуміло, що сировиною для цієї необлікованої олії є соняшник, який офіційно не існує, тобто вирощений на землях в тіньовий обробці.
Самі аграрії підтверджують наявність тіньового ринку оренди і с/г продукції. За опитуванням 500 малих та середніх аграраних підприємств, проведеним Центром «Соціальний моніторинг», лише 47% респондентів заперечують продаж своєї продукції за готівку, 13% відмовляються відповідати на дане питання, а решта прямо говорять, що торгують за готівку без оформлення документів. Фактично це означає, що половина фермерських господарств реалізують свою продукцію на чорному ринку.
Також більше половини малих фермерів знають про випадки тіньової оренди в їхніх районах. У випадку середніх господарств, які ведуть діяльність дійсно в масштабі всього району, вже 85% респондентів говорять, що їм відомі випадки тіньової оренди в їхньому районі, а 81% стикалися з тим, що орендодавці розривали з ними офіційні договори і потім здавали свої паї в тіньову оренду. Опитування руководителей середніх господарств було проведено компанією «СтайлЕквіптайм» 6 вересня цього року с помощью электронных терминалов на форумі «Виклики осені: рейдерство, дотації та блокування податкових накладних». Воно проводилося у присутності народних депутатів України, тому ймовірно, що отримані дані можуть бути навіть заниженими.
Онуки й бабусі тіньового ринку
Після вивчення наведених вище цифр і оцінок виникає природне запитання, чому про необхідність боротьби з тіньовою орендою почали говорити тільки зараз, хоча про існування тіньового ринка аграрної продукції і боротьбу з ним ДФС рапортує не перший рік? Як не перший рік український аграрний бомонд приголомшують історії про арешти суден із зерном прямо в портах, що веде до простоїв, штрафів та збитків трейдерів, які вони потім перекладають на фермерів, знижуючи закупівельні ціни?
Відповідь до банальності проста – вся справа в популізмі, «бабусях» і «одноосібниках». Як ми вже згадували, основними частина власників паїв – це сільські пенсіонери. Крім них, є ще їхні внуки, одноосібники, які нібито обробляють паї рідні для власного споживання. Саме під них і маскуються тіньовики, вирощуючи на цих паях соняшник, сою, кукурудзу або інші маржинальні культури, зовсім не для сімейного споживання.
Формально паї обробляє «бабуся» або «одноосібник». Довести, що зібраний урожай потім продається, неможливо. Завжди можна сказати, що урожай вкрали, або він згнив, або не виріс, або вони спожили його самі, згодувавши своїй худобі, яку потім також з’їли. Немає продажу, немає і податків. У свою чергу, будь-які пропозиції щодо боротьби з цим явищем, в тому числі і пропозиції вирівняти податкове навантаження на товарні с/г землі у фізичних і юридичних осіб, сприймаються, як спрямовані проти бідних пенсіонерів, а таке можуть пропонувати тільки безсовісні і безсердечні люди, але тільки не народні депутати.
Той факт, що будь-який власник паю, в тому числі й пенсіонер, коли здає його в легальну оренду, не платить ПДФО зі своєї кишені – цей податок нараховує та сплачує за нього податковий агент – легальний орендар, заодно сплачуючи и інші податки, залишається без уваги. Більш того, якщо «одноосібник» буде дотримуватися закону і сплачувати ПДФО на доходи від реалізації врожаю з 4 га, його податкове навантаження виявиться значно вище 1400 грн на га. Але це також нікого не цікавить. Кому взагалі потрібні ці деталі?
Що ж, можливо, тепер, коли ми знаємо, що за цими деталями й дрібницями від сплати до бюджету приховуються суми, що перевищують загальнодержавні витрати на медицину, якою користуються всі пенсіонери, а не тільки ті, кому пощастило отримати пай, дане питання почне вирішуватися, і наш аграрний сектор почне виходити з тіні.
Михаил Соколов , эксперт группы Налоговая и бюджетная реформа Реанимационного пакета реформ