1. Узурпація повноважень Генерального прокурора
Запропоновані зміни до статей 36, 216 та 284 КПК передбачають наділення Генерального прокурора (або особи, яка виконує його обов’язки) виключними повноваженнями:
- мати повний доступ до матеріалів будь-якого кримінального провадження (зміни до ст. 36 КПК);
- самостійно визначати підслідність у справах НАБУ та забрати від НАБУ будь-яке провадження до іншого органу досудового розслідування (зміни до ст.216 КПК);
- виносити підозру для топпосадовців (нова редакція п.2 ч.1 ст. 481 КПК);
- приймати рішення про закриття справ щодо найвищих посадових осіб держави (нова ч.5 ст. 284 КПК),.
Таким чином, Генеральний прокурор, який призначається політично без будь-якого конкурсу, отримує монопольний контроль над усіма чутливими антикорупційними провадженнями в державі, що є прямою загрозою для всієї антикорупційної інфраструктури.
2. Позбавлення Спеціалізованої антикорупційної прокуратури автономності
Ключові зміни, передбачені до статті 8-1 Закону України «Про прокуратуру», передбачають:
- підпорядкування прокурорів САП Генеральному прокурору у процесуальних рішеннях;
- поширення дії вказівок Генерального прокурора на всі рівні прокурорів САП.
Це означає, що керівник САП перестає бути незалежною фігурою у системі кримінального переслідування, а сама САП втрачає процесуальну самостійність, яка була закладена як гарантія незалежного розслідування топкорупції.
3. Руйнування ексклюзивної підслідності НАБУ
Нові редакції частини п’ятої статті 36 та частини п’ятої статті 216 КПК передбачають можливість доручати розслідування іншим органам у випадку «неефективного розслідування» НАБУ.
Ці формулювання допускають свавільне втручання у функціонування НАБУ та надають Генеральному прокурору право в ручному режимі виводити справи з-під юрисдикції незалежного органу. Фактично, йдеться про знищення гарантій ексклюзивної підслідності НАБУ, встановлених законом, та потенційної передачі справ політично залежним органам, наприклад, Нацполіції або ДБР для їх умисного “зливу”.
4. Монополія Генерального прокурора на процесуальні рішення щодо топфігурантів
У новій редакції частини п’ятої статті 284 КПК пропонується встановити, що фігуранти проваджень, які є топпосадовцями, можуть заявляти клопотання про закриття щодо них проваджень безпосередньо Генеральному прокурору. Так, Генеральний прокурор має право ухвалити рішення про закриття провадження, якщо йдеться про:
- Президента, Прем’єр-міністра, членів уряду;
- народних депутатів, членів ВРП, ВККС, суддів, прокурорів;
- керівників ДБР, БЕБ, НАЗК, НБУ тощо;
- інші посадові особи вищого рівня.
Формально закріплюється монополія однієї особи на контроль за кримінальним переслідуванням усіх вищих посадовців країни. Таким чином, Генеральний прокурор стає одноосібним фільтром, через який проходитимуть усі справи проти осіб, які формують політичну еліту країни.
Більше того, зміни до статті 481 КПК закріплюють, що право повідомляти про підозру у справах щодо топпосадовців матиме виключно Генеральний прокурор.
Це остаточно позбавляє САП функціональної незалежності у реалізації публічного обвинувачення, оскільки будь-яка процесуальна дія щодо високопосадовця має бути санкціонована зовнішнім політичним суб’єктом, що прямо суперечить висновкам Венеційської комісії, GRECO та вимогам євроінтеграції.
5. Легалізація безконтрольних політичних призначень у прокуратуру
Зміни до Перехідних положень ЗУ “Про прокуратуру” відкривають на період воєнного стану можливість для масового призначення в Офіс Генерального прокурора та обласні прокуратури просто “за заявою” будь-яких лояльних кандидатів (без перевірки доброчесності, професійної придатності та без жодного публічного контролю).
У поєднанні з монопольними повноваженнями Генерального прокурора щодо розслідувань і процесуального контролю, ці норми дозволяють створити нову прокуратуру, сформовану без жодних правових процедур, повністю залежну від волі однієї політичної фігури, наділеної безпрецедентною владою.
Висновок
Зазначені зміни є системною спробою ліквідувати незалежність НАБУ і САП, поставити розслідування топкорупції під політичний контроль та створити непрозору вертикаль управління антикорупційними справами в ручному режимі.
У разі їх ухвалення антикорупційні органи втратять самостійність, а Генеральний прокурор отримає монополію, яка не піддається жодному процесуальному контролю.
Закликаємо парламент відхилити зазначені зміни як такі, що ведуть до демонтажу всієї системи розслідування корупції в державі.