Операція НАБУ і САП «Карфаген» показала, що головною проблемою у боротьбі з шахрайськими колцентрами є не відсутність кримінальної відповідальності, а можливе «кришування» таких структур самими правоохоронцями та прокурорами. Чинний Кримінальний кодекс уже дозволяє розслідувати діяльність кол-центрів як шахрайство, вчинене організованою групою, а також діяльність злочинних організацій.
Сьогодні, 15 вересня, Верховна Рада планує розглянути президентський законопроєкт №16014 щодо відповідальності за організацію електронно-комунікаційних шахрайських організацій. Його розгляд заплановано після питання про звільнення Руслана Кравченка з посади генерального прокурора.
Президентський законопроєкт пропонує запровадити окрему кримінальну відповідальність за створення, керівництво та участь в «електронно-комунікаційній шахрайській організації».
На думку Центру протидії корупції (ЦПК), поява нового складу злочину створює хибне враження, ніби досі правоохоронці не мали законних інструментів для боротьби із шахрайськими колцентрами.
Проте це не так. Чинна стаття 190 Кримінального кодексу вже передбачає відповідальність за шахрайство, зокрема вчинене організованою групою. Кримінальний кодекс також встановлює відповідальність за створення та діяльність злочинних організацій.
Найкраще це демонструє операція «Карфаген». За даними НАБУ і САП, один із керівників структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора створив та очолив злочинну організацію, учасники якої систематично отримували хабарі від шахрайських кол-центрів за неперешкоджання їхній діяльності. До організації, за версією слідства, були залучені чинні працівники прокуратури та наближені до посадовця особи.
Тобто «Карфаген» показав: розслідувати такі злочини можна вже зараз. Проблема не в тому, що у Кримінальному кодексі немає слова «кол-центр», а в тому, чи готові правоохоронні органи розслідувати діяльність цих структур та можливе прикриття з боку своїх же колег.
«Спеціальний склад злочину може взагалі, в окремих випадках, ускладнити роботу слідства. Правоохоронцям доведеться додатково доводити ознаки саме «електронно-комунікаційної шахрайської організації» та відповідний умисел її учасників. На нашу думку, замість створення дублюючих конструкцій держава має забезпечити ефективне застосування чинного законодавства», – зазначає членкиня правління ЦПК Тетяна Шевчук.
Інша небезпека нового законодавства — воно може перетворитися на зручне виправдання бездіяльності: мовляв, правоохоронці чекають, поки Верховна Рада ухвалить спеціальний закон.
Але чекати немає жодних підстав. Новий, більш суворий склад кримінального правопорушення не зможе просто поширитися на дії, вчинені до набрання законом чинності. Кримінальна протиправність та караність діяння визначаються законом, який діяв на момент його вчинення. Тобто діяльність кол-центрів, яка відбувається зараз, у будь-якому разі має розслідуватися за чинним Кримінальним кодексом.
При цьому проблема шахрайських колцентрів давно вийшла далеко за межі України. За оцінкою Global Initiative Against Transnational Organized Crime, такі структури можуть генерувати до $1 млрд доходів на місяць, а кількість залучених до цієї індустрії людей оцінюють приблизно у 60 тисяч.
Жертвами шахрайства стають не лише українці, а й громадяни інших держав, зокрема країн ЄС. Саме тому існування в Україні масштабної індустрії шахрайських кол-центрів та інформація про можливе прикриття з боку правоохоронців уже створюють для країни серйозну міжнародну репутаційну проблему.