Ось уже кілька тижнів в Києві проходять акції протесту. Однією з вимог протестувальників є прийняття Закону Про імпічмент Президента України(насправді в парламенті зареєстрований проект Закону «Про Президента України та порядок припинення його повноважень»). Його відсутність буцімто не дає змоги застосувати цю процедуру до Президента. Ще однією «перепоною» для імпічменту, про яку часто люблять згадувати народні депутати, є неприйняття Закону України «Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії». На перший погляд, дійсно може видатися, що відсутність зазначених законів унеможливлює дострокове припинення повноважень Президента внаслідок імпічменту.

Втім, процедура імпічменту передбачена статтею 111 Конституції України. До того ж, сама процедура детально врегульована Законом України «Про Регламент Верховної Ради України». Зокрема імпічменту Президента України присвячено аж 18 статей Закону України «Про Регламент Верховної Ради України». В них, до речі, серед іншого визначається порядок утворення спеціальної тимчасової слідчої комісії, порядок діяльності такої комісії, її повноваження, висновки та ряд інших моментів, пов’язаних з її діяльністю.

Таким чином, жодних, я підкреслюю, жодних законодавчих перепон для реалізації процедури імпічменту немає. Втім, заради справедливості треба відзначити, що на сьогодні застосувати процедуру імпічменту практично неможливо. Справа в тому, що рішення про усунення Президента з поста в порядку імпічменту приймається не менш як трьома четвертями від конституційного складу парламенту. Тобто за таке рішення має проголосувати не менше 338 депутатів Верховної Ради України. В конституціях зарубіжних країн мені не доводилося знаходити настільки значну кількість голосів необхідних для реалізації імпічменту. В більшості випадків для завершення імпічменту достатньо, щоб за це рішення проголосувати 2/3 парламентарів.

Причиною тому, що така норма існує нині в Конституції України, слід шукати в історії прийняття Конституції України, коли Конституція стала компромісом між Президентом та парламентом. Тодішній Президент України зробив все можливе, щоб закласти в конституцію України положення, які б не дозволили парламенту достроково припинити його повноваження. До речі, цю норму статті 111 Конституції України критикувала і Венеціанська комісія, і ряд інших авторитетних незалежних інституцій. Втім, зрозуміло, що жоден Президент України не був зацікавлений у приведенні вказаної норми Конституції до європейських стандартів. І саме ця норма, а не відсутність Закону «Про імпічмент» обумовлює приреченість будь-яких спроб парламенту реалізувати процедуру імпічменту. І саме з цієї причини в мене виникає питання: чи справді парламентарів цікавить створення ефективного механізму імпічменту Президента України, чи можливо вони мають інші мотиви?

 Олександр Москалюк , Кандидат юридичних наук, експерт з конституційного права