В кінці минулого року НАК “Нафтогаз України” відзначив великий маленький ювілей — рік без закупівель газу у “Газпрому”. Гуляння з цього приводу посилилися з 1 січня, коли українські споживачі вперше в історії країни стали отримувати газ безпосередньо від європейського постачальника — Engie SA.
Свято змащує дрібниця: в своїй основі поставки ресурсу з Європи — це банальний реверс газу з РФ. У “Нафтогазі” не бачать в цьому нічого особливого, вважаючи проблему монопольної залежності від російського постачальника вирішеною.
Але “Газпром” може декласувати це твердження одним кроком: вже в 2019 році, коли закінчиться термін дії контракту з “Нафтогазом”, росіяни можуть припинити транзитні поставки газу через Україну до Європи, тим самим унеможлививши згаданий реверс.
Під тиском цієї перспективи першочергове завдання Києва — знайти альтернативу “газпромівському” газу. Вже навіть є варіанти.
Що сталося?
З 1 січня в Україні з’явився перший прямий постачальник газу в Україну — французька група Engie SA (колишня GDF Suez).
Вона самостійно продаватиме ресурс в Україні, використовуючи для цього свою “дочку” “Енжі Енержі Менеджмент Юкрейн”, яка вже підписала договір на транспортування і зберігання ресурсу з “Укртрансгазом”.
Відповідно до заявки Engie, щодобовий обсяг подачі газу в Україну становить майже 0,4 млн куб м. Фізично ресурс поставляється з території Польщі.
Скільки іноземних компаній постачають газ в Україну?
У січні 2017 року, з урахуванням Engie SA, 13. Але всі вони, крім французької компанії, продають його контрагентам на кордоні ЄС-Україна.
Чи є ці постачальники виробниками газу, який отримує Україна?
Переважно ні. Поставки газу з Європи в Україну здійснюються за трьома напрямками: з Польщі, Угорщини та Словаччини. На останню в 2016 році припадало близько 82% (9,1 млрд куб м) від загального обсягу імпортованого Україною газу з Європи.
У той же час фізично таких вільних (від контрактних зобов’язань) обсягів ресурсу, який могла б викупити Україна, в Словаччині немає.
Що ж за газ ми тоді закуповуємо в Європі? Звідки він береться?
Це так званий “російський” газ. Спочатку “Газпром” поставляє його (силами нашого “Укртрансгазу”) до Європи через територію України. Після того як цей газ перетинає кордон з ЄС (на кордоні Україна-Словаччина), він стає власністю європейських трейдерів, які продають його Україні, куди він у результаті і повертається.
Чим це підтверджується?
По-перше, схожими характеристиками газу, який Україна транзитує до Європи і імпортує з Європи. Детально про це писало “Дзеркало тижня”.
По-друге, спробами Росії заблокувати реверс газу зі Словаччини в Україну. Останній раз такі заходи вживалися в 2015 році, коли “Газпром” почав знижувати обсяги поставок газу в Європу через станцію Вельке Капушани — точку, з якої так званий “російський”, ставши юридично “європейським”, починає поставлятися в Україну.
Виходить, що ми купуємо російський газ у європейських компаній?
Теоретично цей газ може бути не російського походження: до східного кордону України “Газпромом” може поставлятися суміш газів: крім ресурсу російського видобутку, в цьому коктейлі можуть бути великі домішки узбецького або туркменського газу, що викуповується у азіатів самою Росією.
Крім того, частково шляхом в Україні цей газ заміщається газом українського видобутку
До речі, з юридичної точки зору цей газ навіть в Росії теж тільки умовно чисто російський. Тому що “Газпром”, за даними ЕП, проводить у своїй внутрішній бухгалтерії, який купує у Туркменістану і Узбекистану газ, як “транзитний”, тобто призначений для експортних поставок в Європу.
Чому це робиться? В такому випадку російська компанія отримує можливість уникнути сплати мита в місцевий держбюджет з операцій з викупу газу у “Туркменгазу” і “Узбекнафтогазу”.
“Газпром” каже, що європейські контрагенти не мають прав на перепродаж.
Ні. Подібні операції не заборонені ні законодавством ЄС, ні контрактною базою європейських компаній з “Газпромом”.
Україна купувала газ в Європі по 230 дол. за тис куб м, “Газпром” пропонує по 180 дол. Виходить, ми втрачаємо 50 дол.?
Ні. По-перше, демпінгова пропозиція “Газпрому” з’явилася саме завдяки конкуренції — налагодженим “Нафтогазом” закупівлям газу з Європи.
Це означає, що якщо Україна відмовиться від них, повернувшись до закупівель у Росії, “Нафтогаз” може бути в найкоротший термін поставлений перед фактом підвищення ціни з боку російської компанії.
По-друге, реверс (імпорт Україною ресурсу з Європи) де-факто стимулює розвиток транзиту (поставок російського газу через територію України в Європу). Адже купуючи газ в Європі, Україна опосередковано впливає на зростання його закупівель європейськими трейдерами у “Газпрому”, який змушений скористатися транзитними послугами України для задоволення цих заявок.
До речі, за підсумками минулого року прибуток групи НАК “Нафтогаз України” від транзиту газу становив 19,8 млрд грн., що еквівалентно 78% чистого прибутку цієї групи компаній за 2016 рік. По суті, це прибуток “Укртрансгазу”.
Тобто, залежність України від “Газпрому” була ліквідована лише де-юре?
Так. І це несе в собі великі ризики.
Які саме?
“Газпром” регулярно заявляє про намір припинити поставки газу в Європу транзитом через Україну. Якщо там зважаться на такий крок, то, найімовірніше, він буде зроблений через два роки, коли закінчується термін дії десятирічного договору на транзит російського газу, підписаного “Газпромом” і “Нафтогазом” в 2009 році.
Згортання транзиту так званого “російського” газу через Україну автоматично спричинить за собою його дефіцит у вищезгаданій словацької точці Вельке Капушани, де так званий “російський” газ юридично стає “європейським” і згодом його перепродують Україні.
За оптимістичними прогнозами, в цих умовах поставки газу зі Словаччини в Україну знизяться із сьогоднішніх 9 млрд куб м на рік до 6 млрд куб м (Таблиця). І це ще за умови завчасних домовленостей “Нафтогазу” з європейськими контрагентами про переорієнтування відповідного обсягу газового потоку.
| Расчет немецких исследователей (по модели Tiger) максимально возможных поставок газа из Европы в Украину в условиях нулевых перетоков ресурса из РФ в ЕС через Украину начиная с 2020 г., млрд куб м/год | |||||||
| 2016 | 2020 | 2021 | 2022 | 2023 | 2024 | 2025 | |
| Факт | Прогноз | ||||||
| Польша (поставки в Украину) | 1 | 3,6 | 3,7 | 3 | 2,3 | 1,5 | -0,5 |
| Словакия (поставки в Украину) | 9,1 | 6,2 | 5,7 | 5,3 | 5,3 | 5,8 | 5,1 |
| РФ (транзит через Украину) | 80 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 |
| Внутреннее производство | 19 | 18,8 | 19,5 | 20,1 | 20,9 | 21,6 | 22,4 |
| Внутренне потребление | 27,6 | 27,9 | 27,6 | 27,2 | 26,9 | 26,5 | 26,2 |
Условная схема физического реверса в 2020 году
Траспонортная сеть Словакии на выходе из Украины
Зупинка транзиту газу через ГТС України викличе у нас проблеми з реверсом. Як бути?
Вихід — прискорення інтеграції української ГТС до європейської мережі. Для цього необхідно розвивати спільні інфраструктурні проекти з учасниками європейського газового ринку. У підсумку ми отримаємо можливість збільшити реальну (фізичну) пропускну здатність інших каналів поставок газу з Європи в Україну.
Які трубопровідні проекти варто розвивати Україні з Європою?
Один з пріоритетних — будівництво між Польщею та Україною інтерконнектора —газопроводу, який забезпечує двосторонній транспорт газу як з Польщі в Україну, так і в зворотному напрямку.
Реалізувавши цей проект, Україна приєднається до створюваної в ЄС мережі з’єднувальних прикордонних інтерконекторів, які забезпечать оперативне управління газотранспортними потоками в країнах Євросоюзу.
Це дозволить знайти в Європі необхідні для України обсяги ресурсу, і задіяти українську ГТС для поставок через LNG-термінал в Свіноуйсьце (Польща) і інтерконнектор Польща-Україна для поставок північноамериканського природного газу в Україну і країни Центральної та Східної Європи.