Із щільно закритими очима. Як коаліція посади ділила

Шантаж і провокація

Напружені торги щодо кадрових питань велися між фракціями коаліції впродовж останнього місяця. БПП вимагав призначення Якова Смолія головою НБУ, «Удар» – посаду голови Рахункової палати для члена цієї групи Валерія Пацкана. «Народний Фронт» хотів собі крісла і омбудсмана, і заступника голови НБУ, і голови Рахункової палати. Втім, після кількох раундів переговорів «фронтовики» притамували апетити і зупинились на посаді омбудсменом для депутата Людмили Денісової.

На такий розподіл усі групи погодилися ще минулого тижня, однак не мали гарантій, що «союзники» не «кинуть». Тому, кожна із зацікавлених сторін вимагала аби саме їх питання стояло першим у порядку денному, а також, щоб усі кадрові розглядали в один день.

На засіданні Ради фракції БПП вранці у четвер, група «Удар» виступила з ультиматумом. Мовляв, якщо Пацкана не призначать головою Рахункової палати, група не голосуватиме більше за жоден законопроект, окрім Антикорупційного суду. Схожі погрози, за словами співрозмовників, LB.ua звучали й від «фронтовиків». А бойкот будь-якої із сторін перемовин призвів би до фактичного розпаду коаліції. І як наслідок – до позачергових виборів.

Людмила Денісова

Найбільше запитань серед трьох кадрових рішень викликало призначення Уповноваженого з прав людини. У правозахисників було чимало претензій, як до самої процедури обрання омбудсмана, так і до кожного з запропонованих фракціями кандидатів.

Правозахисники наполягали, що таке призначення взагалі не може бути політичним. Уповноважений – людина, яка 5 років буде захищати права і свободи усіх нас. Опікуватись засудженими, військовополоненими, слідкувати, щоб жодна державна інституція, а особливо силові структури не порушували права кожного з нас.

У підсумку омбудсманом стала Людмила Денісова, яка ніколи не займалась правозахисною діяльністю. Її кар’єру LB.ua детально розписував минулого тижня. Про те у яких корупційних скандалах фігурувала новий омбудсмен, та як колишні колеги судились із нею через порушення трудових прав можна прочитати за посиланням.

Тривогу викликає й те, що Денісова – колега по партії міністра МВС Арсена Авакова, а також міністра юстиції Павла Петренка. Хоч за посадою мала б найпильніше контролювати їх діяльність та боротися проти зловживань їх підлеглих. Натомість їх тісні стосунки можуть перетворити інститут Уповноваженого з прав людини у свого роду департамент МВС – майже як у Росії, де омбудсманом є генеральша тамтешнього МВС.

Показово, що таку надважливу позицію – такою посаду омбудсмена вважають у демократичних країнах – в українському парламенті не сприймають серйозно.

У приватних розмовах з журналістом LB.ua депутати з фракцій коаліцій цинічно дивуються, чого ж це громадськість так збурилась. Адже для депутатів інститут омбудсмена – всього лише можливість бути при владі.

«І заради цих посад влаштовувати такі бої, та ви читали які повноваження в омбудсмена? Всі борються за цю посаду, щоб гарантовано залишитись “при владі” на 5 років, не залежно від того, хто прийде після виборів», – поділився на днях своїми «роздумами» один з депутатів БПП.

Взагалі, керівництво фракцій коаліції і сама Людмила Денісова останній тиждень грали у гру, що нагадує радянську фігурку з трьома мавпочками – «нічого не бачу, нічого не чую».

У вівторок, наприклад, ряд українських правозахисних організацій влаштували під стінами Ради пікет проти призначення політичного омбудсмена. Наголошували й про неприйнятність безпосередньо кандидатури Людмили Денісової. До цього були численні кричущі заяви українських і міжнародних організацій, що опікуються правами людини.

Дивовижно, але усе це пройшло повз увагу депутатів.

У вівторок кореспондент LB.ua запитав у Денісової, чи не бентежать депутата протести правозахисників проти її кандидатури. У відповідь Денісова, округливши очі, спокійним тоном промовила: «А я не бачила ніякого пікету».

На суб’єктивну думку автора цього тексту ця фраза найкраще характеризуватиме подальшу роботу Денісової на посту омбудсмена.

Схожою суперсилою володіє й спікер парламенту Андрій Парубій, який поставив призначення омбудсмена за відкритою процедурою попри те, що в Законі «Про Уповноваженого з прав людини» чітко написано, що голосування має бути таємним.

За словами депутатів, Парубій усвідомлював репутаційні ризики такого кроку і дуже переймався, що він стане цапом-відбувайлом в усій цій історії. Однак, у разі таємного голосування зала б просто не проголосувала за Денісову, а відтак не було б й інших кадрових призначень.

Після голосування, Денісова пообіцяла, що буде аполітичною на посаді.

Валерій Пацкан

Цікавий збіг обставин: саме у день голосування по кандидатурі голови Рахункової палати – органу, що повинен контролювати використання бюджетних коштів – НАБУ саме завершила досудове розслідування щодо посадовців «Львівського бронетанкового заводу», яких підозрюють у розкраданні державних коштів. Восени минулого року новий очільник Рахункової Валерій Пацкан хотів взяти на поруки директора цього заводу Романа Тимківа, коли тому обирали запобіжний захід.

Пацкана називають близькою людиною до першого заступника голови Адміністрації президента Віталія Ковальчука. Декілька депутатів підтвердили LB.ua, що він дійсно перебуває з ним в хороших стосунках та начебто навіть є його кумом. Однак співрозмовники LB.ua стверджують, що говорити про залежність не можна, бо Пацкан «в хороших стосунках з усіма», насамперед – з Віталієм Кличком.

Колись у ЗМІ писали про тісні стосунки Пацкана, уродженця Закарпаття, з кланом Балог. Втім, після виборів 2014 року Віктор Балога неодноразово публічно критикував Пацкана.

Цікава історія стосунків у Пацкана із керівником Закарпатської ОДА Генадієм Москалем. У 2015 році, коли Пацкан очолював виборчий штаб «Солідарності» на Закарпатті, Москаль звинуватив його у тому, що Пацкан узяв 400 тисяч доларів «на вибори» у нардепа-мільярдера Костянтина Жеваго, пообіцявши провести на посаду мера Ужгорода директора місцевого заводу «Турбогаз», що належав Жеваго. Пацкан же у свою чергу звинувачував Москаля у тому, що той «закривав очі на тотальний підкуп виборців».

Конфлікт Москаля і Пацкана розгорівся настільки, що голова Закарпатської ОДА навіть подав у відставку, щоправда президент його відставку не прийняв.

Перед призначенням Пацкан з трибуни Верховної Ради заявив, що під його керівництвом Рахункова палата почне працювати «По-новому».

«Не «по-новому», як це було в деяких лозунгах», – пожартував він.

Яків Смолій

Яків Смолій, який вже 10 місяців виконує обов’язки голови Національного банку України був єдиним кандидатом на посаду голови НБУ. Смолій – креатура президента Порошенка. Втім, його підтримали також і міжнародні партнери України.

Це була чи не найменш суперечлива кандидатура серед усіх кадрових питань.

Водночас, для частини депутатів (в БПП у тому числі) було принциповим, аби Смолій звільнив свою заступницю Катерину Рожкову, яка відповідає за політику НБУ щодо комерційних банків і була «куратором» націоналізації «Приватбанку».

Різні групи у фракціях коаліції вже навіть приглядали цю посаду для «своєї» людини, проте Смолій чітко заявив, що не буде звільняти заступників. Окрім того він зазначив, що продовжить той курс політики Нацбанку, який розпочала Валерія Гонтарєва, чим вочевидь засмутив багатьох нардепів.

Та після підвищення Смолія одна посада все ж стала вакантною. Відтепер треба призначити заступника голови НБУ (з крісла якого Смолій перекочував на посаду голови). Потенційних кандидатів на цю посаду в Раді поки не розголошують.

День x

Вранці у четвер один депутат від БПП з пересторогою у голосі сказав кореспонденту LB.ua, що цей день буде вирішальним для парламенту. Мовляв, якщо якась із сторін «кине» іншу, є велика ймовірність дострокових виборів.

Судячи із підсумків дня, поки що коаліція врятована. Однак чи надовго? Скільки важливих законів зможе проголосувати парламент в атмосфері тотальної недовіри? Наскільки продуктивною буде робота парламенту у якому єдиними дієвими способами отримати бажане є шантаж і маніпуляції?