Хто володіє нафтогазовими родовищами країни
Розвиток внутрішнього видобутку нафти і природного газу є частиною державної стратегії з енергетичної незалежності та безпеки України.
Це завдання є особливо актуальним під час війни з Росією, яка для досягнення своїх політичних цілей шантажує Україну та ЄС зривом поставок газу.
На цьому фоні влада постійно говорить про те, що ось-ось прийдуть іноземні інвестори, які створять нові газові свердловини, нові потужності, нові робочі місця. Усі ці обіцянки залишаються голослівним піаром через вперту відмову влади зробити видобувний ринок максимально прозорим та відкритим для чесної конкуренції.
В цей же час політики або пов’язані з ними олігархи в ручному режимі контролюють українські надра, і вдаються до різних маніпуляцій, щоб приховати це. Зокрема, вказують недостовірну інформацію у державному реєстрі.
Дієві механізми перевірки цієї інформації відсутні як на етапі видачі дозволів, так і на етапі дослідження чи розробки родовищ. Це створює серйозні корупційні ризики та відлякує потенційних доброчесних інвесторів.
Народ України, якому за Конституцією належать надра, також має право знати, хто є справжніми бенефіціарами нафтогазового видобутку в країні.
Важливим кроком до прозорості є отримання достовірної інформації від власників ліцензій. Наприклад, через запровадження санкцій до компаній, що повідомляють недостовірну інформацію про своїх бенефіціарів.
Поки цього не зроблено, аналітики та юристи ГО “Центр протидії корупції” вирішили провести власну інформаційну розвідку для пошуку справжніх бенефіціарів приватних компаній, що володіють спецдозволами на розробку нафтогазових родовищ України.
“Економічна правда” публікує звіт “Центру протидії корупції”, в якому детально описано, хто саме отримує зиск від розробки українських надр.
Поблажливий закон
Станом на початок лютого 2018 року Україна видала понад 474 спеціальних дозволів на користування нафтогазовими ділянками надр. 267 з них належать державним підприємств, а 204 знаходиться у власності приватних компаній.
Що стосується держкомпаній, зі зрозумілих причин більшість спецдозволів контролюють підприємства Групи “Нафтогаз”.
Виникає логічне запитання – а хто володіє приватними компаніями, які отримали державні надра у своє користування?
Справа в тому, що з одного боку законодавство зобов’язує всіх юросіб вказувати у реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців (ЄДР) інформацію про кінцевого бенефіціара. З іншого – закон дозволяє цього не робити.
Юрособа самостійно визначає, хто є її кінцевим бенефіціаром. Більше того, компанія може вказати, що бенефіціар у неї відсутній. Неподання реєстратору інформації про кінцевого власника карається штрафом від 5,1 тисяч гривень до 8,5 тисяч гривень – сума для бізнесу такого калібру, м’яко кажучи, символічна.
Механізмів перевірки інформації щодо бенефіціарного власника, поданої до ЄДР, закон не передбачає. Відповідальність за подачу недостовірних даних законодавством не визначена.
Така поблажливість з боку закону створює можливості для корупції та зловживань з боку бізнесу.
Хто вони – бенефіціари
Половиною дозволів на користування надрами володіє 114 приватних фірм. 83 з них володіють лише одним спецдозволом, одна компанія володіє 19, а найбільшу кількість дозволів – 38 – сконцентрував пул з 14 компаній, підконтрольних одній особі.
Вищезгадані 19 дозволів належать ТОВ “Іст Юроуп Петролеум”. Раніше фірма була відома як ТОВ “Голден деррік” і її пов’язували з Едуардом Ставицьким, екс-міністром енергетики та вугільної промисловості. За даними ЕП, нині компанія підконтрольна російсько-українському олігарху Павлу Фуксу.
38 дозволами володіє пул з 14 компаній, опосередковано підконтрольних скандальному екс-міністру уряду Азарова Миколі Злочевському.
За “бенефіціарним критерієм” приватні компанії можна розділити на кілька груп.
Перша група – компанії, які вказали своїх бенефіціарів. До них належить 86 компаній із 114.
28 компаній вказали своїми своїми бенефіціарами іноземців.
Втім, на основі публічних джерел аналітикам ЦПК вдалося встановити, що у 16 із цих 86 компаній, бенефіціари, ймовірно, відрізняються від вказаних у ЄДР. Ці компанії належать до другої групи.
Третя група – компанії, які правдиво вказали своїх кінцевих власників. Правдивими експерти ЦПК вважають дані лише про бенефіціарів 37 компаній. Вказані ними імена підтверджує інформація з інших, публічно доступних джерел: з офіційних сайтів компаній, інших держреєстрів, повідомлень у ЗМІ, тощо.
Про бенефіціарів 28 компаній в реєстрі взагалі немає інформації.
Серед фірм, що володіють нафтогазовими спецдозволами, майже немає відомих міжнародних корпорацій або іноземних видобувних компаній, що системно інвестують у розвиток галузі.
Публічні діячі – власники дозволів
Третина приватних компаній, що видобувають нафту і газ, контролюється публічними діячами, тобто, особами, які виконують або виконували визначені публічні (політичні – ЕП) функції держави чи є близькими соратниками таких осіб.
Одинадцять публічних діячів володіють четвертою частиною (107) всіх, виданих в Україні, нафтогазових дозволів (474). В їхніх руках – більше половини усіх дозволів, виданих приватним компаніям.
Хто вони?
Олігархи Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов, Віктор Пінчук, Рінат Ахметов, Павло Фукс, нардепи Ігор Котвицький, Вадим Новинський, Леонід Козаченко, Юхим Звягільський, Олександр Онищенко та екс-міністр екології уряду Азарова – Микола Злочевський.
Спосіб володіння традиційний – через офшорні компанії за “принципом матрьошки”.
Наприклад, офіційно Пінчук не є бенефціаром жодної з компаній на ринку добування нафти та газу. Пул з 11 українських фірм належать двом компаніям з Кіпру: Geo-alliance Oil-Gas Public Limited та Geo-Alliance Oil Gas One Ltd. Перша компанія володіє другою (принцип матрьошки – коли одна компанія володіє іншою).
До серпня 2012 року Geo-alliance Oil-Gas Public Limited належала Geo Alliance Group Limited, яка в аудиторському звіті за 2012 фігурувала як “материнська компанія”, що “діє в інтересах Віктора Пінчука та його родини”.
Коломойський та Боголюбов також офіційно ніде не фігурують як бенефіціари недержавних компаній, що володіють спецдозволами. Проте через низку офшорів можна прослідкувати їх зв’язок з СП “Полтавська газонафтова компанія”, що має 6 спецдозволів на користування надрами.
Власниками найбільшої кількості виданих у приватні руки дозволів на сьогодні є структури Злочевського, а сам опальний екс-чиновник, реабілітований українськими правоохоронцями, нещодавно безперешкодно повернувся в Україну відновлювати свій видобувний бізнес.
Автори звіту – аналітики та юристи ГО “Центр протидії корупції” – протягом 5 місяців проводили інформаційну розвідку, яка мала три основні завдання:
– з’ясувати, як компанії-власники спеціальних дозволів виконують норми законодавства та вказують кінцевих бенефіціарів у ЄДР;
– дослідити правдивість відомостей про власників приватних компаній, що володіють спецдозволами;
– описати найбільш цікаві приклади “приховування” бенефіціарів.
Інформація про бенефіціарів, що відрізняється від офіційно вказаної самою компанією, є обґрунтованим припущенням авторів звіту, актуальним станом на лютий 2018 року і може бути уточнена на підставі нової інформації.