Щотижневий FightCorruptor Digest від проекту “Декорупція”

• Влада ніяк не ухвалить закон про Антикорупційний суд. Часу лишилося обмаль, ціна питання — мільярдний кредит від МВФ
• 5 кандидатів подалися на аудитора НАБУ, серед них — один профі
• Як потрібно реформувати СБУ, аби вона не відлякувала інвестиції, та Прокуратуру, аби люди їй довіряли
• І звісно ж опубліковані переписки депутата-втікача Олександра Онищенка. Виявляється, можна заохотити депутатів голосувати за необхідні законопроекти в обмін на книжки. Тільки ось “книжка” — кодове слово для одного мільйона доларів.

№1. Влада відтягує створення антикорупційного суду. Але дедлайни не резинові

Щойно минають дедлайни створення антикорупційного суду, які Президент сам же й поставив, він дає нові обіцянки. Ось нещодавно зауважив німецькому виданню, що закон про Антикорупційний суд ухвалять у травні.

Що ж, у такому разі роботи справді непочатий край. Для початку комітету з правової політики та правосуддя потрібно розгребти 2000 поправок, які депутати подали до президентського законопроекту. Але комітет навіть не спромігся зібратися для їх розгляду.

Голова цього комітету — Руслан Князевич із БПП, довірена особа Петра Порошенка. 14 з 32 представників комітету — із президентської фракції. Тому, на думку Віталія Шабуніна з Центру протидії корупції, Президентові вже не вдасться використати тактику “добрий цар і безвідповідальні бояри в парламенті” для підтримки свого іміджу реформатора в очах міжнародної спільноти.

Чому створення незалежного Антикорупційного суду настільки важливе? Це завершить побудову антикорупційної інфраструктури — порушені НАБУ справи проти топ-корупціонерів більше не згасатимуть у звичайних судах, а самі можновладці не зможуть втікати від правосуддя.

Але на кону також транш у розмірі мільярду доларів від Міжнародного Валютного Фонду, який Україна зможе отримати лише після ухвалення закону про антикорсуд. Без цього траншу в 2018 році українській економіці загрожує дефолт. Чи продемонструє в таких умовах Президент свою, бодай вимушену, політичну волю — лишається чекати недовго.

Але не менш важливою за швидкість ухвалення закону про антикорсуд, є його спроможність забезпечити якісний добір суддів — переконаний виконавчий директор Transparency International Ukraine Ярослав Юрчишин. Принагідно нагадуємо про ключові вимоги міжнародних партнерів та громадськості до закону про антикорсуд.

Той, за кого проголосує Парламент, проведе незалежну оцінку діяльності антикорупційного бюро. Ставки високі, адже влада якось уже просувала свою людину як аудитора, а зазнавши невдачі, взагалі намагалася створити можливості для звільнення директора НАБУ без аудиту (теж безуспішно). То як там з кандидатами?

Троє з них самі до того подавалися на посаду директора НАБУ і мають або дуже давній досвід роботи в органах досудового слідства, прокураторі чи міжнародних судах, або ж навіть там не засвітилися. Тож є питання щодо їх незаангажованості та компетентності. А четверту кандидатуру правозахисника Володимира Василенко рекомендував Олег Ляшко, чия декларація якраз періодично ставала об’єктом розслідування НАБУ.

Але серед кандидатів є і справжній профі.Томас Фаєрстоун 6 років працював у відділі боротьби з організованою злочинністю Прокуратури США в Нью-Йорку, де розслідував справи стосовно російських олігархів та чиновників, пов’язаних із корупцією та відмиванням коштів. Тож не дивно, що у Росії він персона нон-грата. Саме кандидатуру Томаса Фаєрстоуна підтримує українське представництво міжнародної антикорупційної організації Transparency International.

Колонку з такою назвою опублікував президент Європейської Бізнес-Асоціації Томаш Фіала. І наводить свіжі дані: кількість скарг на правоохоронні органи з боку бізнесу у 2017 році зросла, а 77% опитаних іноземних інвесторів вважають корупцію однією з трьох основних перешкод для інвестування в Україну.

Cумно, але факт: нема верховенства права — нема інвестицій — нема економічного росту.

Поки що, пише Томаш Фіала, бізнес боїться публічно говорити про зловживання з боку правоохоронців. Подасиш голос — прийдуть за тобою. Водночас бізнес-спільнота підтримала поправки Ганни Гопко до законопроекту №8068 “Про національну безпеку України”, які пропонують відібрати в СБУ функції контррозвідувальної діяльності у сфері економіки та боротьбу проти корупції.

Чому потрібно позбавити СБУ невластивих функцій?

• Бо це пережиток КДБ, у країнах НАТО контррозвідка займається лише тим, чим має — захищає від тероризму, шпигунства та диверсій.
• Бо підрозділи СБУ з боротьби з економічною злочинністю та корупцією, виявляючи злочин, можуть продавати фігурантам можливість «зам’яти справу» (і часто це роблять). Це зокрема показало нещодавне затримання НАБУ співробітника СБУ на хабарі у 47,5 тисяч доларів – він продавав іноземцям, які нелегально проживали в Україні, можливість відкупитися.
• Бо це постійні “маски-шоу” та тиск на доброчесний бізнес, який відмовляється грати за корупційними правилами, платити данину чи просто стоїть на заваді чиїхось інтересів
• Бо очолюють антикорупційний напрямок у СБУ люди, які не можуть пояснити походження своїх люксових авто та особняків. І до того ж нахабно засекретили декларації всіх співробітників СБУ
• Бо це деморалізує професіоналів у лавах СБУ, які захищають нас з вами

«Голосування за поправки Гопко покаже, хто з народних депутатів справді вболіває за чесний бізнес та іноземні інвестиції, а хто — за розбірки з конкурентами у стилі хунти та відмивання грошей через Кіпр», — пише Анастасія Красносільська у своїй статті про важливість реформування СБУ.

Лише 10% українців довіряють Генрокуратурі. Мало, як для такого фундаментального правоохоронного органу. Анатолій Коваленко пропонує свій рецепт реформи. Ну там, залучити нові, неінфіковані корупцією кадри, забезпечити незалежність прокурорського корпусу від політичних реалій, забезпечити відданість букві Закону… Це все точно складніше, ніж крутити рекламу про «успіхи» Генпрокуратури по телебаченню.

До слова, нашим судам українці довіряють ще менше. Але саме цього року має завершитися переатестація усього суддівського корпусу, покликана не дати «негідникам у мантіях» потрапити у реформовані суди.

І ось дві історії. Перша — Богдан Санін, суддя, який одразу ж після побиття студентів на Майдані заборонив будь-які мирні зібрання в центрі міста. Вища кваліфікаційна комісія суддів рекомендувала його звільнити. Це перемога.

Друга історія про те, що насправді крізь жорна переатестації прослизають не менш мутні судді. Зокрема й ті, хто так само виносили рішення проти активістів Майдану та не можуть пояснити свої статки доходами. І стають суддями у буквальному сенсі довічно. Зокрема й ті, хто так само виносили рішення проти активістів Майдану.

Більше деталей про недоброчесних суддів, яким дають “зелене світло”, читайте у статті Романа Маселка.

Як виявилося з нещодавнього соцопитування за підтримки Pact, українці в цілому налаштовані проти реформ і сяк-так готові підтримати лише антикорупційну та судову реформу. 22% українців узагалі виступили проти всіх п’яти ключових реформ