Державне бюро розслідувань (ДБР) відкрило більше 5 тисяч кримінальних проваджень, але ефективності роботи загрожує брак оперативного персоналу та відсутність механізмів внутрішнього контролю. Про це повідомив директор ДБР Роман Труба під час експертного обговорення “Державне бюро розслідувань: коли побачимо результати?”, організованого 6 березня громадською організацією StateWatch у співпраці з коаліцією Реанімаційний Пакет Реформ.
Роман Труба, директор Державного бюро розслідувань, заявив про необхідність передачі повноважень у сфері відбору працівників ДБР від “зовнішньої” конкурсної комісії до “внутрішніх”. У травні 2018 року Верховна Рада ухвалила у першому читанні законопроект №5395-д “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань”, де передбачено: більшість посад у Бюро мають обиратися через “внутрішні” комісії. Проте ці норми виключили із законопроекту №5395-д перед другим читанням.
“Питання запровадження конкурсу на оперативні посади є пріоритетним. Заради впровадження норм призначення оперативних працівників я готовий поступитися іншими нормами”, – сказав Труба, зазначивши, що наразі ДБР при проведенні оперативних дій змушене звертатися до співробітників інших силових відомств – поліції, прикордонників, СБУ тощо.
За його словами, зараз неможливо сформувати підрозділи внутрішнього контролю ДБР, у сфері компетенції яких буде питання притягнення до відповідальності самих працівників Бюро. Чим більше ДБР буде функціонувати без цих підрозділів, тим більше буде виникати корупційних ризиків всередині Бюро.
Щодо кримінальних проваджень, то наразі ДБР відкрило їх більше 5 тисяч, з яких близько 2 тисяч стосуються дій правоохоронних органів, і ще стільки ж – зловживань у військовій сфері.
Більшість кримінальних проваджень реєструється у територіальних управліннях ДБР. Проте одне територіальне управління Бюро охоплює кілька областей, що знижує продуктивність роботи. Тому кількість слідчих працівників довелося збільшити за рахунок оперативних підрозділів.
“Відділи ДБР потрібно створити у кожній області”, – додає Роман Труба.
Проти такої пропозиції виступив Олександр Банчук, експерт Центру політико-правових реформ:
“Ми проти того, щоб у кожній області був підрозділ ДБР, адже це може сприяти встановленню контролю над цими підрозділами з боку регіональних еліт”.
Як альтернативу він запропонував зменшити навантаження на працівників Бюро, скоротивши обсяг їхньої компетенції.
Денис Монастирський, член “зовнішньої” конкурсної комісії ДБР розповів про необхідність запровадження ротації співробітників регіональних управлінь Бюро, аби нівелювати вплив на них з боку місцевих еліт.
На важливості громадського контролю за територіальними підрозділами ДБР закцентував увагу Володимир Петраковський, юридичний радник StateWatch, член науково-консультативної ради при ДБР.
“У регіонах – особливо на Сході та Півдні – активісти та журналісти дуже мало знають про ДБР, що значно послаблює громадський контроль за підрозділами Бюро”, – каже Петраковський.
На зміні процедури відбору співробітників бюро зауважив Олександр Лємєнов, голова конкурсної комісії №1 ДБР, засновник StateWatch та головний експерт групи “Антикорупційна реформа” РПР.
“Під час конкурсної комісії №1 перевірка кандидатів на поліграфі була другим етапом – одразу після виконання ними тестових завдань. Зараз перевірка на поліграфі є вже третім етапом відбору, що фактично позбавляє її сенсу”, – повідомив він.
Крім цього, наразі у конкурсній комісії ДБР громадських активістів представляє лише одна людина, що не лише нівелює вплив громадянського суспільства, а й виключно формально легітимізує процес відбору працівників Бюро. Складається враження, що здебільшого конкурс існує лише на папері.