Відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» із 01.04.2016 року для центральних органів виконавчої влади та замовників, що здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, а з 01.08.2016 року для усіх замовників стало обов’язковим здійснювати процедури публічних закупівель із використанням електронної системи Prozorro. На сьогодні існує ціла низка досліджень і матеріалів, які ставлять під сумнів ефективність цієї системи, зокрема і щодо економії бюджетних коштів.
Пропоную виходити з того, що поняття доброго і злого навряд чи існують субстанційно. Тому будь-яка дія чи явище може бути трактованим як хорошим, так і поганим, залежно від обставин, а також позиції суб’єкта трактування. Іншими словами – палиця має два кінці. Також багатьом відомо, що вогненна колісниця Геліоса, власне під керуванням самого Геліоса, несла всім людям лагідне сонячне проміння і процвітання. А під керівництвом Фаетона – просто спалила пів світу. Так от, систему Prozorro можна певною мірою порівняти з колісницею Геліоса. У вправних руках людини з пристойними намірами – вона здатна забезпечити раціональне використання бюджетних коштів, а в руках злодюжок – легалізоване розкрадання цих коштів.
Система Prozorro працює відмінно, відповідно до тієї благородної мети (є таке сподівання), яка закладалася творцями Закону «Про публічні закупівлі» та системи Prozorro в тому випадку, якщо замовник дійсно націлений здійснити конкурентну закупівлю. Якщо ж замовник націлений прокрутити корупційну схему, то система Prozorro дає можливість її (корупційну схему) просто узаконити. Тобто якщо вам вдалося за бюджетні кошти купити скажімо пару шкарпеток вартістю у 1 000 000 грн. за допомогою системи Prozorro, дотримуючись формально всіх вимог законодавства, то закупівля вважатиметься прозорою і законною. Може такий приклад здасться дещо абсурдним для реальності. Але в тому й полягає цінність методу моделювання крайніх випадків, щоб наше розуміння поглиблювалося ще й емоційною складовою. Адже часто емоції не лише заважають тверезо мислити, але й спонукають до роздумів.
Ви скажете, так багато ж охочих знайдеться продати пару шкарпеток за значно нижчою ціною. Наприклад, за 15 грн. На що вам обізнані люди наведуть цілий ряд способів, як замовнику від таких охочих можна позбавитися. Інформаційний простір кишить різними порадами і рекомендаціями, як в системі Прозоро отримати на виході саме того переможця, який необхідний замовнику. Чи не найяскравіший заголовок: Памятка коррупціонеру, або Топ-25 способів обходу Prozorro https://www.epravda.com.ua/rus/publications/2017/10/30/630567/. Тобто йде мова про справу техніки, яку корупціонери досить таки успішно відточують і використовують.
Отже, виходячи з власного досвіду, можу стверджувати, що система Prozorro почне виконувати свою функцію, якщо будуть унормовані процедури формування орієнтовних ринкових цін товарів та послуг, що закуповуються за бюджетні кошти. Наразі її ефективність у великій мірі залежить від намірів замовника. Без чіткої процедури формування таких цін, завжди знайдуться ті, що бажають придбати за кошти платників податків пару шкарпеток ціною в 1 000 000 грн., а також знайдуть засоби, як технічно і «законно» це зробити.
До речі, немає межі досконалості у винаходах злодюжок. Оглянувши масу матеріалів, я не зустрів опису методу боротьби з небажаними переможцями торгів, який застосовує міністр Мінмолодьспорту І. Жданов. У цьому зв’язку можна напевне говорити про «метод Жданова». Можливо хтось із колег, які виявляють інтерес до тематики зловживань при проведенні державних закупівель вкаже на іншого винахідника цього методу, то ми, наслідуючи традиції точних наук, можемо назвати цей метод подвійним, а то й потрійним іменням, наприклад, як у хімії, закон Бойля-Маріота. Метод цей надзвичайно простий і по міністерськи прямолінійний – якщо перемагає «не той», то слід просто скасувати потребу в закупівлі, скасувавши наказ про закупівлю. І в той самий день видати новий наказ – на ту ж суму і з тією ж потребою та зобов’язати проводити закупівлю по новому, скасувавши попередню.
Метод надійний і безвідмовний. Звісно, якщо переможець торгів не має наміру боротися за свої права і за свою перемогу з шахраями при владі.
Але контрагент, який виграв за результатами скасованих торгів, звернувся до суду з вимогою зобов’язати Управління укласти договір переможцем торгів.
І тут у Жданова стався «прокол», бо до рук позивача потрапив той самий новий наказ № 4239 на ту ж потребу у формі, що була скасована. А коли ще й Управління поінформувало Жданова про ситуацію, та доклало копію судового позову, міністр злякався не на жарт (адже зловживання службовим становищем очевидне) і наказав Державному секретарю О. Немчінову написати листа Управлінню «Укрспортзабезпечення», аби Управління уклало мирову угоду з переможцем, підписало договір, отримало форму та сплатило відповідні кошти переможцю.
Тому закликаю всіх – боротися за свої права і свої перемоги. Це підрізує крила корупціонерам і руйнує їхні схеми і плани.
З цього випливає ще одна цікава обставина. Міністр молоді і спорту схоже нетиповий міністр. Він замість того, щоб забезпечувати формування та реалізацію державної політики у сфері фізичної культури та спорту, як то його зобов’язує Закон України «Про фізичну культуру і спорт», особисто займається закупівлею спортивного обладнання.
Я не зміг знайти, наприклад, наказів підписаних міністром інфраструктури на закупівлю залізничних вагонів, а міністром аграрної політики на закупівлю зернозбиральних комбайнів. Водночас, мені все ж вдалося з’ясувати, що міністр освіти, наприклад, видає рамкові накази підпорядкованим структурам на здійснення закупівель, наприклад, шкільного обладнання відповідно до законодавства. І лише міністр Мінмолодьспорту підписує накази на закупівлю спортивного обладнання не просто відповідно до законодавства, а особисто займається найдрібнішими деталями, як то визначення вартості обладнання та його технічних умов.
Таким чином, міністр Жданов фактично декласує статус міністерства, займаючись визначенням закупівельних цін на обладнання, замість того, щоб формувати і реалізовувати державну політику у галузі. Мабуть він прагне звести роль міністерства до, наприклад, державного агенства, щоб жданови могли цілковито і на всіх підставах поринути у світ закупівель.
Отже, підсумовуючи, можна стверджувати, що система Prozorro не буде працювати справді ефективно доти, доки не відбудеться нормативного врегулювання цілої низки аспектів, що зобов’яжуть розпорядників бюджетних коштів дотримуватися чітко визначених алгоритмів не лише в самій системі, але й в процесі змістовного наповнення тендерної документації, перш за все, в частині формування орієнтовних цін на товари і послуги.
Источник: https://censor.net.ua/b3129400