Шість критеріїв доброчесності кандидатів до ВР-2019

Критеріями, за якими ЧЕСНО аналізуватиме кандидатів у народні депутати на виборах-2019, є:

1. Прогульництво
2. Кнопкодавство
3. Підтримка політичних реформ
4. Антидемократичність
5. Фігурування в антикорупційних розслідуваннях
6. Гречкосійство

За цим посиланням ви можете знайти рейтинг народних депутатів України VIII скликання відповідно до запропонованих ЧЕСНО критеріїв та методології оцінки, описаної нижче.

Рейтинг та критерії, складені Рухом ЧЕСНО, є рекомендаційними для виборців і покликані допомогти українцям зробити поінформований вибір під час голосування.

За цим посиланням ви можете знайти презентацію, яка наочно ілюструє критерії та рекомендаційний рейтинг парламентарів VIII скликання, складений за критеріями ЧЕСНО.

Критерій 1. Прогульництво

Рух ЧЕСНО називає “прогульниками” тих народних депутатів, які протягом своєї каденції не реєструвалися письмово без поважних причин в 25% і більше сесій.

Народний депутат або депутатка має самостійно здійснювати свою письмову реєстрацію на столах реєстрації в кулуарах Верховної Ради. Письмова присутність закріплюється особистим підписом народного депутата або депутатки. Письмова реєстрація також дає можливість бачити поважні причини відсутності. За критерій ми беремо саме відсутність народних депутатів без поважних причин. Ми не аналізуємо електронну реєстрацію, оскільки вона не дає достовірні свідчення фізичної присутності народного депутата чи депутатки. Разом з тим, на нашому сайті ми даємо можливість усіх охочим дослідити підсумкові результати по письмовій присутності, електронній відсутності, а також рівень участі в голосуваннях.

Щодо депутатів місцевих рад, які будуть кандидатами в народні депутати, ми називаємо “прогульниками” тих, хто не відвідав від 25% засідань сесій чи комісій упродовж року.

Критерій 2. Підтримка політичних реформ

Політичні реформи – це реформи, необхідні для розвитку демократії та розбудови демократичних інститутів.

Ми відібрали голосування за ключові законопроекти, у яких запропоновано системні зміни до принципів формування влади та утвердження справедливого судочинства:

• Виборчий кодекс (3112-1, перше читання – 7 листопада 2017 року).

Його основне завдання – цілісне законодавче регулювання виборів в Україні, що сприятиме більш повній реалізації виборчих прав громадян, стабільності виборчого законодавства, дотриманню основних засад демократичних виборів. Законопроект, зокрема, передбачає запровадження пропорційної системи з відкритими регіональними списками на парламентських виборах замість закритих партійних списків та виборів в одномандатних мажоритарних округах.

• Закон про Вищий антикорупційний суд (2447-VIII, ухвалений 7 червня 2018 року).

Створення цього суду стало важливим кроком у розбудові антикорупційної інфраструктури в Україні. Нова інституція разом з НАБУ та САП дасть змогу запустити дієвий державний механізм для протидії корупції.

• Фінансування партій з держбюджету (2123а, ухвалений 8 жовтня 2015 року).

Закон, розроблений з урахуванням досвіду європейських країн, запровадив фінансування з державного бюджету парламентських партій, а після виборів до ВРУ 2019 року – усіх партій, які здобудуть щонайменше 2% голосів виборців. Закон має на меті посилити фінансову незалежність політичних партій, забезпечити перетворення їх з фінансованих олігархами виборчих “проектів” на реальних представників інтересів громадян.

• Створення НАБУ (1698-VII, ухвалений 14 жовтня 2014 року, ВРУ VII скликання).

Це перший крок у боротьбі з політичною корупцією. Ухвалення закону дало змогу зосередити зусилля на розслідуванні фактів корупції топ-чиновників, виокремивши їх із загальної кількості кримінальних проваджень.

• Скасування загального нагляду прокуратури (1697-VII, ухвалений 14 жовтня 2014 року, ВРУ VII скликання).

Функція “загального нагляду” за додержанням законів, яку раніше виконували органи прокуратури України, здебільшого притаманна тоталітарним режимам, а в українських реаліях вона ще й стала джерелом корупції. Позбавлення прокуратури цієї функції наблизило її до європейських стандартів, сприяло демократизації правоохоронної системи та значно зменшило тиск на підприємців.

Як ми оцінювали голосування народних обранців:

Голосування за кожен законопроект дає народному депутату можливість набрати 100%, або коефіцієнт рівний одиниці. Зауважимо, що до нардепів VIII і VII скликання ми застосовуємо різний підрахунок цього коефіцієнту, оскільки три законопроекти були проголосовані під час Верховної Ради VIII скликання, два – під час Верховної Ради VII скликання. Підтримка політичних реформ – це єдиний коефіцієнт з мінусовим значенням. Якщо народний депутат ВРУ був і у 8 скликанні, і у 7 скликанні, то він або вона може отримати 100% за цим критерієм (голосування за п’ять законопроектів з п’яти), або коефіцієнт -1 (мінус один). Якщо народний депутат ВРУ 8 скликання  не був нардепом 7 скликання, то за цим критерієм він може отримати максимум 60% (три законопроекти з п’яти), але його коефіцієнт ми також рахуємо як -1 (мінус один).

Критерій 3. Антидемократичність

Ми відібрали критично неприйнятні в демократичному суспільстві законодавчі ініціативи. Ці закони спрямовані на порушення громадянських і політичних прав та свобод, але, на жаль, були підтримані більшістю народних депутатів.

Перелік рішень парламентарів, використаних для оцінювання:

• Закони 16 січня (ми беремо до розгляду закон 3879, ухвалений 16 січня 2014 року, інші – 3837, 3855, 3883, 3587 – не містять результатів голосування на сайті ВРУ або не були прийняті). Щодо законопроекту 3837, ми беремо до уваги голосування без подальших заяв з проханням змінити результат його голосування.

Так звані “диктаторські закони”, ухвалені депутатами від “Партії регіонів” та КПУ з порушенням регламенту Верховної Ради, обмежували право громадян на мирний протест і фактично запроваджували цензуру. Ухвалення цих законів стало поштовхом до ескалації протистояння між учасниками Євромайдану та правоохоронцями.

• Подання до Конституційного Суду України про декриміналізацію незаконного збагачення.

Визнання статті  368-2 ККУ “Незаконне збагачення” неконституційною за поданням 59 нардепів зробило неможливим притягнення до відповідальності посадовців, які здобули свої активи незаконним шляхом. Декриміналізація незаконного збагачення мала негативну реакцію з боку Євросоюзу. Незаконне збагачення було декриміналізоване після кількарічної роботи НАБУ і САП, що призвело до закриття величезної кількості справ проти народних депутатів.

• Обов’язкове декларування для громадських активістів (6172, ухвалений 23 березня 2017 року). Закон ухвалили фактично як помсту антикорупційним розслідувачам від громадськості за матеріали про народних депутатів і запровадження обов’язкового декларування для чиновників. Зобов’язання громадських активістів декларувати їхні статки фактично прирівнює їх до чиновників і створює ризик втручання держави в діяльність антикорупційних ГО, переслідування та тиску на антикорупціонерів. Закон зазнав нищівної критики з боку західних партнерів України, а також був визнаний неконституційним рішенням Конституційного Суду.
• Закон про необов’язковість юридичної освіти для Генерального прокурора (1355-VIII, ухвалений 12 травня 2016 року).

Закон, який скасував обов’язковість юридичної освіти для очільника ГПУ, був ухвалений Верховною Радою поспіхом і того самого дня підписаний Президентом Петром Порошенком. Тодішня влада не приховувала, що цей документ має забезпечити призначення Генпрокурором соратника Порошенка Юрія Луценка. Фактична мета та спосіб ухвалення закону продемонстрували, що політична доцільність може бути вищою за необхідність дотримання законодавчих процедур, а це своєю чергою нівелює прозорість і демократичність процесу ухвалення рішень.

Як ми оцінювали голосування народних обранців:

Якщо народний депутат ВРУ був і у 8 скликанні, і у 7 скликанні, то він або вона може отримати 100% за цим критерієм (голосування за три законопроекти і одне подання, або 25% за кожну активність), або коефіцієнт рівний 1-ці (одиниці). Якщо народний депутат ВРУ 8 скликання  не був нардепом 7 скликання, то за цим критерієм він може отримати максимум 75% (два законопроекти і подання), але його коефіцієнт ми також рахуємо як 1-цю (одиниця).

Критерій 4. Фігурування в Антикорупційних Розслідуваннях (ФАРи)

У грудні 2015 року Рух ЧЕСНО запровадив моніторинговий інструмент – каталог фігурантів антикорупційних розслідувань, де ми збираємо матеріали журналістів-розслідувачів про політиків.

Нашими джерелами для моніторингу є видання “Наші гроші”, “Схеми”,  “Слідство.Інфо”, “Українська правда”, “Ukr.aw”, “Наші гроші з Денисом Бігусом” та інші. Ми не стверджуємо, що фігуранти каталогу, вчинили корупційне правопорушення, та не оцінюємо їхніх дій, а лише заохочуємо ознайомитися з журналістськими розслідуваннями, у яких фігурують кандидати в народні депутати. Детальніше про методологію ФАР можна дізнатися на сайтіГромадського руху ЧЕСНО.

Критерій 5. Кнопкодавство

“Кнопкодави” – це народні депутати, яких щонайменше один раз спіймали на неперсональному голосуванні та внесли до бази кнопкодавів Руху ЧЕСНО.

Згідно зі статтею 84 Конституції, голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народними депутатами особисто. До порушень персонального голосування належать випадки, коли народний депутат чи депутатка голосує за себе й на додачу на місцях своїх колег. Ми не враховуємо випадків голосування з чужого місця.Кількість і регулярність порушень, а також причини, які спонукали депутата чи депутатку до неособистого голосування, для оцінювання не мають значення. Порушення може підтверджуватися на підставі: 1) відеомоніторингу командою Руху ЧЕСНО у Верховній Раді з подальшою верифікацією народних депутатів за допомогою сайту ВРУ й розміщенням нардепів у сесійній залі; 2) повідомлень у ЗМІ; 3) особистих зізнань народних депутатів.

Критерій 6. Гречкосійство

Гречкосійством ми називаємо спроби політиків вплинути на волевиявлення виборців самостійно чи через допоміжних суб’єктів шляхом роздавання подарунків, надання послуг або інших матеріальних чи нематеріальних активів.

За цим критерієм ми вважатимемо за факти гречкосійства подарунки, послуги, надання кандидатом інших матеріальних чи нематеріальних активів, вартість яких перевищує 3% прожиткового мінімуму, чинного на момент старту виборчої кампанії. Від 1 січня 2019 року і станом на 22 травня прожитковий мінімум становить 1853 грн, з яких 3% – 55,69 грн.

Допоміжними суб’єктами можуть бути:

а) благодійні фонди з декларацій кандидатів, іменні благодійні фонди, не зазначені в деклараціях, а також іменні або інші благодійні фонди, які діють в інтересах кандидата й можуть вплинути на вибір виборців.

б) помічники (якщо кандидат є чинним нардепом), довірені особи кандидатів, помічені в наведених вище діях, що можуть вплинути на вибір виборців.

Благодійні фонди ми занесли до переліку через те, що саме їх політики часто використовують для “засівання” округів і впливу на електоральний вибір громадян. За дослідженням Руху ЧЕСНО, 80 нардепів мають у деклараціях 94 благодійні фонди. Крім цього, фіксуються випадки іменних благодійних фондів, яких немає в деклараціях, а також благодійних фондів, котрі прямо чи опосередковано пов’язані з політиком.

Зауважимо, що існування в депутата благодійного фонду або промоутування ним певного благодійного фонду не є підставою називати такого політика гречкосієм. Водночас Рух ЧЕСНО розглядає наявність благодійного фонду як причину для перевірки його діяльності. Ми беремо до розгляду діяльність благодійних фондів через те, що ці організації не оприлюднюють своїх донорів, а це уможливлює зловживання кандидатами фінансовою спроможністю фондів. Ми фіксуємо факти гречкосійства до старту виборчої кампанії, оскільки це є білою плямою в законодавстві, яка дає можливість потенційним кандидатам вести активну діяльність – часто в межах певного округу – впродовж тривалого часу, але до початку виборчої кампанії. Крім того, використовуючи благодійні фонди, потенційні кандидати не повинні розкривати джерела походження коштів, витрачених на гречкосійство. Відтак ми не завжди можемо зважати лише на наявність чи відсутність грошових активів і доходів у деклараціях таких кандидатів. Зауважимо, що після старту виборчої кампанії виникає відповідальність за підкуп виборців, що передбачено статтею 160Кримінального кодексу України і з цього моменту фактами підкупу виборців мають опікуватися відповідні правоохоронні органи.

https://www.chesno.org/post/3306/