Румунський Національний антикорупційний директорат (НАД) та українські антикорупційні структури (Національне антикорупційне бюро та Спеціальна антикорупційна прокуратура) об’єднує спільна концептуальна модель – відокремити розслідування топ-корупційних злочинів від системи органів досудового розслідування. Проте між антикорупційними органами Румунії та України є важливі розбіжності. Про це йдеться у аналітичній записці “Як врятувати антикорупційну реформу в Україні (базуючись на досвіді Румунії)?”, підготовленій StateWatch, Еспертним центром з прав людини, Фундацією DEJURE, Трансперенсі Інтернешнл Україна та Центром політико-правових реформ.
Румунський НАД фактично став прикладом для створення НАБУ. Проте НАД є об’єднананим органом прокуратури та органом правопорядку, тоді як НАБУ та САП діють відокремлено як орган розслідування та орган процесуального керівництва в кримінальному провадженні.
На відміну від НАБУ та САП (станом на травень 2019 року), НАД в цілому досягло поставлених цілей, і сотні корупціонерів-посадовців різних рівнів були засуджені за вчинені кримінальні правопорушення. Проте це відбулося не одразу після запуску НАД, а через декілька років.
Українські політики намагаються створити та поглибити “конфлікт” між НАБУ та САП. Проте НАД у Румунії іноді звинувачують у непрозорості діяльності, порушенні законодавства і прав людини, а також “секретній” незаконній співпраці з іншими органами.
Доволі сильний вплив, підсумовують експерти, мають західні партнери та громадянське суспільство, які сприяють прозорому та незаангажованому конкурсному відбору як керівництва антикорупційних органів, так і моніторингу їх подальшої роботи. Без цих факторів існують сумніви, що пострадянські країни можуть запустити нові органи правопорядку та правосуддя, на основі демократичних принципів.