Арсен Аваков успішно пережив протистояння з Петром Порошенком та зробив себе незамінним для Володимира Зеленського. Втім, йдеться не про успіхи у реформах, а про вміння вести політичну боротьбу, пояснюють експерти.
Коли наприкінці літа минулого року стало відомо, що міністр внутрішніх справ Арсен Аваков залишиться на своїй посаді, лідер фракції “Слуга народу” у Верховній Раді Давид Арахамія був змушений виправдовуватися, що Аваков залишиться лише на пів року й під “особисту відповідальність” президента Володимира Зеленського. Арахамія запевняв, що за цей час він повністю змінить склад своїх заступників, що почнуть впроваджувати реформу, “яку нам обіцяли”.
(Не)тимчасовий голова МВС
Авакову й справді призначать шістьох заступників, однак троє з них будуть з його старої команди “замів”, а один з них – Антон Геращенко – до цього працюватиме радником міністра внутрішніх справ. Зеленський спробує перепідпорядкувати Національну гвардію собі напряму, але відмовиться від цих планів. Натомість у Верховній Раді зареєструють та затвердять на профільному комітеті законопроект, яким передбачатиметься наділити МВС надзвичайними повноваженнями – статусом суб’єкта системи військової розвідки із таємним бюджетом та агентами за межами України. А реформа МВС, за словами експертів, опитаних DW, залишатиметься фактично проваленою.
Словам Арахамії про тимчасовість перебування Авакова на чолі МВС не довелося справдитися
Втім вже через пів року українські ЗМІ обговорюватимуть можливість створення для Авакова посади “силового віцепрем’єра”, а Зеленський, виступаючи перед фракцією “Слуги народу”, називатиме голову МВС “одним з найефективніших чиновників”. У відставку піде прем’єр Олексій Гончарук та частина його підлеглих, але зовсім не “тимчасовий” Аваков. Він залишатиметься на своїй посаді, а Денис Шмигаль буде вже четвертим прем’єр-міністром, якому він формально підпорядковуватиметься.
Аваков, що перебуває на своїй посаді з лютого 2014 року, вже став рекордсменом у цьому кріслі, перевершивши рекорд одного із своїх попередників Юрія Кравченко, який очолював МВС за часів Леоніда Кучми. Розпочавши свою роботу у міністерстві формально ще за Віктора Януковича, Аваков залишався у відомстві під час виконання обов’язків глави держави Олександром Турчиновим та за президентства Порошенка і Зеленського.
Антирейтинг Авакова
Попри таку стабільність, чинному очільнику МВС, згідно з даними Центру Разумкова, не довіряють 74 відсотка опитаних українців. Гірша ситуація лише у експрезидента Петра Порошенка та Віктора Медведчука. Навіть антирейтинг Гончарука, якого Верховна Рада відправила у відставку, наприкінці лютого складав 63 відсотка.
Також за плечами міністра внутрішніх справ низка скандалів: від знаменитих “рюкзаків Авакова”, до звинувачень у бездіяльності під час розслідування замаху на херсонську активістку Катерину Гандзюк та, навпаки, у фальсифікації доказів для арешту підозрюваних у справі про вбивство російського журналіста Павла Шеремета.
“Рюкзаки Авакова” – скандал, у який виявився замішаний і син голови МВС Олександр
Експерти також висловлюють незадоволення його діяльністю на посаді голови МВС та особливо – впровадженням реформи поліції. “Замість цього він конкурував за вплив з головами Нацполіції, всупереч своєму мандату займався міжнародною політикою (історія з Марківим, розробка “плану деокупації” тощо) та “грав у велику політику”, розповсюджуючи чутки про ймовірну загрозу дестабілазації в країні, “руку Крємля”, підтримку з боку “Національних дружин” та інших громадських формувань і так далі”, – розповідає експерт Центру політико-правових реформ Євген Крапівін.
Про значний антирейтинг глави МВС на тлі пов’язаних із його ім’ям скандалів говорить і керівник Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко. “Але його сила полягає у статусі міністра та неформальному впливі, а не у особистій популярності”, – пояснює експерт.
Незамінний для Зеленського
Професор Києво-Могилянської академії, науковий директор Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва Олексій Гарань зазначає – в основі такої політичної живучості Авакова полягає його посада, роль якої на тлі російської агресії, яка розпочалась у 2014 році, значно зросла. “Після революції гідності він зробив вдалу ставку на МВС”, – каже політолог.
Втім, якщо у протистоянні із Порошенком Авакову допомагала роль його партії “Народний фронт” для стабільності правлячої коаліції, додає Гарань, то у випадку Зеленського саме міністр внутрішніх справ став для президента гарантом політичної стабільності у країні і зміг зберегти свою посаду навіть без прямої партійної підтримки у парламенті.
Крапівін також каже, що голова МВС зміг упевнити президента та його команду у своїй ефективності у “боротьбі з невидимою загрозою на кшталт заворушень, дестабілізації ситуації в країні чи показової з медійної точки зору організації порядку під час надзвичайних ситуацій, як це було нещодавно в Нових Санжарах“.
Нові Санжари – один з випадків, коли Аваков міг продемонструвати Зеленському свою ефективність
Фесенко додає, що положення Авакова укріплюють добрі стосунки із українськими олігархами. З деякими з них – наприклад, з Ігорем Коломойським – ці стосунки є досить тісними, каже експерт. Сам Коломойський раніше називав міністра внутрішніх справ “старим другом”, а свої відносини з ним “бойовою співдружністю”.
Небажане посилення Авакова
Фесенко впевнений, що союз Зеленського і Авакова є наслідком необхідності, а не взаємної симпатії. Президенту, за словами експерта, не дуже подобаються спроби міністра внутрішніх справ нарощувати свій вплив, в той час як сам Зеленський прагне зберігати моноцентричну модель правління. Водночас він не має рівнозначної заміни через “коротку лаву запасних” і тому опирається спробам посилення повноважень Авакова, зазначає Фесенко.
Погоджується з такою точкою зору і Гарань. “Можливо він й спробував би витіснити Авакова з уряду, але він поки не знає, як провернути цю комбінацію”, – припускає політолог.
Автор Олександр Голубов