Арсен Аваков успішно пережив протистояння з Петром Порошенком та зробив себе незамінним для Володимира Зеленського. Втім, йдеться не про успіхи у реформах, а про вміння вести політичну боротьбу, пояснюють експерти.
Коли наприкінці літа минулого року стало відомо, що міністр внутрішніх справ Арсен Аваков залишиться на своїй посаді, лідер фракції “Слуга народу” у Верховній Раді Давид Арахамія був змушений виправдовуватися, що Аваков залишиться лише на пів року й під “особисту відповідальність” президента Володимира Зеленського. Арахамія запевняв, що за цей час він повністю змінить склад своїх заступників, що почнуть впроваджувати реформу, “яку нам обіцяли”.
(Не)тимчасовий голова МВС
Авакову й справді призначать шістьох заступників, однак троє з них будуть з його старої команди “замів”, а один з них – Антон Геращенко – до цього працюватиме радником міністра внутрішніх справ. Зеленський спробує перепідпорядкувати Національну гвардію собі напряму, але відмовиться від цих планів. Натомість у Верховній Раді зареєструють та затвердять на профільному комітеті законопроект, яким передбачатиметься наділити МВС надзвичайними повноваженнями – статусом суб’єкта системи військової розвідки із таємним бюджетом та агентами за межами України. А реформа МВС, за словами експертів, опитаних DW, залишатиметься фактично проваленою.
Втім вже через пів року українські ЗМІ обговорюватимуть можливість створення для Авакова посади “силового віцепрем’єра”, а Зеленський, виступаючи перед фракцією “Слуги народу”, називатиме голову МВС “одним з найефективніших чиновників”. У відставку піде прем’єр Олексій Гончарук та частина його підлеглих, але зовсім не “тимчасовий” Аваков. Він залишатиметься на своїй посаді, а Денис Шмигаль буде вже четвертим прем’єр-міністром, якому він формально підпорядковуватиметься.
Аваков, що перебуває на своїй посаді з лютого 2014 року, вже став рекордсменом у цьому кріслі, перевершивши рекорд одного із своїх попередників Юрія Кравченко, який очолював МВС за часів Леоніда Кучми. Розпочавши свою роботу у міністерстві формально ще за Віктора Януковича, Аваков залишався у відомстві під час виконання обов’язків глави держави Олександром Турчиновим та за президентства Порошенка і Зеленського.
Антирейтинг Авакова
Попри таку стабільність, чинному очільнику МВС, згідно з даними Центру Разумкова, не довіряють 74 відсотка опитаних українців. Гірша ситуація лише у експрезидента Петра Порошенка та Віктора Медведчука. Навіть антирейтинг Гончарука, якого Верховна Рада відправила у відставку, наприкінці лютого складав 63 відсотка.
Також за плечами міністра внутрішніх справ низка скандалів: від знаменитих “рюкзаків Авакова”, до звинувачень у бездіяльності під час розслідування замаху на херсонську активістку Катерину Гандзюк та, навпаки, у фальсифікації доказів для арешту підозрюваних у справі про вбивство російського журналіста Павла Шеремета.
Експерти також висловлюють незадоволення його діяльністю на посаді голови МВС та особливо – впровадженням реформи поліції. “Замість цього він конкурував за вплив з головами Нацполіції, всупереч своєму мандату займався міжнародною політикою (історія з Марківим, розробка “плану деокупації” тощо) та “грав у велику політику”, розповсюджуючи чутки про ймовірну загрозу дестабілазації в країні, “руку Крємля”, підтримку з боку “Національних дружин” та інших громадських формувань і так далі”, – розповідає експерт Центру політико-правових реформ Євген Крапівін.
Про значний антирейтинг глави МВС на тлі пов’язаних із його ім’ям скандалів говорить і керівник Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко. “Але його сила полягає у статусі міністра та неформальному впливі, а не у особистій популярності”, – пояснює експерт.
Незамінний для Зеленського
Професор Києво-Могилянської академії, науковий директор Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва Олексій Гарань зазначає – в основі такої політичної живучості Авакова полягає його посада, роль якої на тлі російської агресії, яка розпочалась у 2014 році, значно зросла. “Після революції гідності він зробив вдалу ставку на МВС”, – каже політолог.
Втім, якщо у протистоянні із Порошенком Авакову допомагала роль його партії “Народний фронт” для стабільності правлячої коаліції, додає Гарань, то у випадку Зеленського саме міністр внутрішніх справ став для президента гарантом політичної стабільності у країні і зміг зберегти свою посаду навіть без прямої партійної підтримки у парламенті.
Крапівін також каже, що голова МВС зміг упевнити президента та його команду у своїй ефективності у “боротьбі з невидимою загрозою на кшталт заворушень, дестабілізації ситуації в країні чи показової з медійної точки зору організації порядку під час надзвичайних ситуацій, як це було нещодавно в Нових Санжарах“.
Фесенко додає, що положення Авакова укріплюють добрі стосунки із українськими олігархами. З деякими з них – наприклад, з Ігорем Коломойським – ці стосунки є досить тісними, каже експерт. Сам Коломойський раніше називав міністра внутрішніх справ “старим другом”, а свої відносини з ним “бойовою співдружністю”.
Небажане посилення Авакова
Фесенко впевнений, що союз Зеленського і Авакова є наслідком необхідності, а не взаємної симпатії. Президенту, за словами експерта, не дуже подобаються спроби міністра внутрішніх справ нарощувати свій вплив, в той час як сам Зеленський прагне зберігати моноцентричну модель правління. Водночас він не має рівнозначної заміни через “коротку лаву запасних” і тому опирається спробам посилення повноважень Авакова, зазначає Фесенко.
Погоджується з такою точкою зору і Гарань. “Можливо він й спробував би витіснити Авакова з уряду, але він поки не знає, як провернути цю комбінацію”, – припускає політолог.
Автор Олександр Голубов