23 березня 2020 Державна служба статистики (далі – ДСС) опублікувала дані про кількість померлих за окремими причинами смерті у січні 2020 року.
За кодом причин смерті «Хвороби органів дихання» померло 1203 особи, з них грип та пневмонія викликали смерть 621 особи. І все це тільки за січень 2020-го.
На жаль, ДСС не оприлюднювала дані про кількість померлих та причини їх смертей за 2019 рік. Але на сайті МОЗ України йдеться, що «з 1 жовтня по 1 грудня 2019 року в Україні на грип та ГРВІ перехворіло 3,5% населення країни. З початку епідемічного сезону госпіталізовано 35 732 особи, із них 80% – діти. Жодного летального випадку внаслідок грипу не зареєстровано».
І це при тому, що від Covid-19 з 12–13 березня, тобто з моменту, коли в Україні почали контролювати розповсюдження цієї інфекції, за офіційними даними померло 93 людини (дані станом на 11.04.2020).
Отже, виходить, що на початку року (і без коронавірусу) смертність була вищою, ніж зараз. Так що ж таке трапилось у січні 2020?
Тепер на якійсь час відступимо від сухої статистики. У квітні 2016 року я теж хворів на пневмонію, яка, на моє спостереження, була пов’язана з вірусною інфекцією. Але працівників спеціалізованого пульмонологічного відділення не цікавила причина виникнення в мене запалення легенів, і вони не рекомендували мені робити діагностику методом полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР) на можливі перенесені вірусні інфекції. Вилікували – та й добре.
Значно пізніше я прочитав статтю у виданні «Актуальна інфектологія» під назвою «Смертність від грипу серед населення України в епідемічному сезоні 2015–2016 рр.», з якої наведу лише висновки:
1. Грип і ГРВІ є однією з найбільш актуальних медичних та соціально-економічних проблем країни, вирішення якої має бути спрямоване на зниження захворюваності та смертності.
2. Виявлено, що кількість смертей від грипу з кожним епідемічним сезоном зростає, найбільша кількість померлих від грипу зафіксована в епідемічному сезоні 2015–2016 рр.
3. Домінуючим вірусом в епідемічному сезоні 2015–2016 рр. був грип A(H1N1)pdm09, пов’язаний із тяжким перебігом захворювання та летальністю.
4. Найвища частка смертельних випадків зареєстрована у віковій групі 30–64 роки.
5. Найбільшої уваги потребують особи груп ризику із серцево-судинною патологією, ожирінням і діабетом, а також медичні працівники.
6. Запізніле звернення за медичною допомогою збільшувало смертність від грипу в епідемічному сезоні 2015–2016 рр.
7. Жоден зареєстрований померлий не був вакцинований проти грипу.
8. Щеплення проти грипу є найбільш ефективним засобом запобігання тяжкому перебігу хвороби, ускладненням і смерті від грипу, для чого необхідно забезпечити щеплення осіб груп ризику та медичних працівників як найбільш вразливої групи населення.
Чи не нагадує все це ситуацію з Covid-19? – Як на мене, так. Окрім вакцинації, яка ще не досяжна. Та й домінуючі клінічні симптоми грипу того року були дуже схожі: задуха, кашель та лихоманка 38°С і вище.
А штам A(H1N1)pdm09 – це один з видів штамів вірусів, який отримав назву «свинячий грип» та викликав пандемію у 2009 році. Тобто, схоже на те, що в 2015–2017 роках в Україні знов була епідемія «свинячого грипу», про що населенню ніхто не доповідав та й карантин не було наголошено?
Хоча дослідження проводились, про що йдеться у вищезгаданій статті: тоді, у 2016 році, до «уреференс-лабораторії МОЗ ДЗ «УЦКМЗ МОЗ» надійшло 206 зразків секційного матеріалу від померлих на грип і ГРВІ. Методом ПЛР діагноз грипу підтверджено у 177 (85,6 %) випадках, з яких 164 (92,7 %) визначено як віруси грипу типу А(H1)pdm09 та 13 (7,3 %) – вірус грипу типу А нетипований. Також від померлих ізольовано 29 (14,1 %) штамів вірусів грипу типу А(H1)pdm09, які відправлені для подальшого дослідження до Світового центру грипу (Велика Британія, Лондон)». Отже, було досліджено методом ПЛР 206 померлих з 368, яким причиною смерті було вказано «грип».
2016 рік я би назвав роком епідемії, яку в Україні ніхто не побачив. Але вона була.
Тому повернемося до «сухої статистики». Та знову використаємо дані, наведені ДСС.
По-перше, розглянемо діаграму «Розподіл померлих 2005–2018 року від грипу (J10-J11):
Ми бачимо, що «піки» кількості померлих від даної хвороби були в 2009–2010 роках – коли приходив «свинячий грип». Та наступний «пік» у 2016 – це й була епідемія, яку було «загублено». Далі, за даними МОЗ України, жовтень-грудень 2019 року – смертей від грипу не було.
Та й самий значний «пік», який перевищує тільки за місяць пандемію 2009 року – січень 2020. Що сталося у січні 2020? Чому МОЗ України не побачив епідемію? Хоча й сам попереджав про неї дуже завчасно.
9 грудня 2019 року на своєму сайті МОЗ опублікував статтю «Епідемічний сезон 2019–2020: прогноз показників захворюваності», в якій йшлося: «Фахiвцями Центру громадського здоров’я розраховано новий епідемічний поріг інтенсивності для сезону 2019–2020 років. Цього року він становить 476,7 на 100 тисяч населення. Нагадаємо, що перевищення епідемічного порогу захворюваності не означає початок епідемії грипу. Також ЦГЗ (Центр громадського здоров’я – прим. автора) розрахував прогноз можливих показників захворюваності на наступний сезон. В епідемічному сезоні 2019–2020 на грип та ГРВI захворіють вiд 4,8 до 6,7 млн. осіб. Очікуються дві хвилі підйому захворюваності: у грудні та наприкінці січня – на початку лютого, з можливим піком на 4-му тижні 2020».
А ще 21 березня 2019 року ВООЗ оприлюднила рекомендації стосовно складу вакцини проти грипу для використання у Північній півкулі у сезон 2019–2020 років, до яких увійшли:
– вірус, подібний до A/Brisbanel 02120 1 S(H1N1)pdm09 (подібний до «свинячого»);
– вірус, подібний до A/Kansasll4l2017(H3N2);
– вірус, подібний до B/Coloradol06l2017 (лiнiя B/Victoria/2l87);
– вірус, подібний до BДhuketl3073l2013 (лiнiя B/Yamagata/l6/88).
Таким чином, можна припустити, що прогноз МОЗ та ВООЗ відбувся, і в січні в Україні почалася епідемія грипу, штами якого пов’язані з тяжким перебігом захворювання та високою летальністю – свідченням тому опубліковані цифри тільки за січень. А що відбувалось далі? Поки що це питання риторичне.
Мало хто знав, що з 17 травня 2019 року набув чинності Наказ МОЗ України №1126 від 17.05.2019 р. «Про затвердження Порядку організації проведення епідеміологічного нагляду за грипом та гострими респіраторними вірусними інфекціями, заходів з готовності в міжепідемічний період і реагування під час епідемічного сезону захворюваності на грип та ГРВІ», підписаний У. Супрун.
За цим наказом, серед іншого, Державна установа «Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України» була повинна забезпечити дослідження зразків матеріалів від закладів, що здійснюють дозорний епідеміологічний нагляд з метою виявлення вірусів грипу, а також направлення ізолятів вірусів грипу до колаборативного центру Всесвітньої організації охорони здоров’я.
Дійсно, ЦГЗ працював з «дозорними закладами», відстежував поширення штамів грипу, робив ПЛР.
Та ось що він навідстежував. Йдемо на сайт ДЗ «Центр громадського здоров’я МОЗ України» (ЦГЗ). І бачимо, що у 2019 році відсутні зафіксовані випадки смерті від грипу.
Далі, у таблиці наведено дані про померлих від штамів грипу, що було підтверджено методом ЦЛР, за 13 тижнів 2020 року:
Якщо підсумувати кількість випадків, що була встановлено ЦГЗ за січень 2020 – виходить 14 смертей від грипу. А ДДС звітує про 621 померлу людину.
Здається, ЦГЗ та ДДС працюють у різних країнах…
Тепер перейдемо до питань: Що відбулося?
1. Чи в Україні в січні 2020 почалася та продовжується епідемія грипу, яку наздогнав COVID-19? Чи ця нова епідемія менш агресивна у порівнянні з грипом, так би мовити, вже класичним, або більш?
2. Чи можна припустити, що з січня 2020 року почалася і епідемія грипу, та й з’явився COVID-19, що додало кількості «атипічних» пневмоній (про що є багато свідчень), але вони не потрапили до статистики ЦГЗ, бо просто ніхто не робив тестів, їх ще не було. Тобто смертей від «класичних» грипів – 14, а ще плюс невизначена кількість – ймовірно від COVID-19?
3. В Україні епідемія COVID-19 поширюється з січня 2020 року?
4. Скільки епідемій в Україні в квітні 2020-го взагалі?
Розв’язати ці питання можна, на мою особисту думку:
1. Шляхом тестування методом ПЛР усіх хворих не тільки на пневмонію, але й на усі випадки грипоподібного захворювання (ГПЗ) та й на усі тяжкі гострі респіраторні інфекції (ТГРІ). При цьому тестувати й на COVID-19, й на віруси грипу типу А(Н1)pdm09, А(Н3), А не субтипований, В.
Можливо, потрібно протестувати людей, які вже перенесли пневмонії, також за рахунок державних коштів, починаючи з січня 2020-го.
2. Прийняттям Державної програми фінансування протиепідемічних заходів. Гроші на це держава Україна повинна знайти, тому що економічні втрати від науково необґрунтованих протиепідемічних заходів набагато дорожчі. Та українцям потрібно знати, що дійсно відбувається в їхній країні, що їм загрожує – це право людей в демократичній державі.
3. Вакцинацією населення від штамів грипу за рекомендацією ВООЗ. ЦГР зауважує, що жоден з померлих у січні – березні 2020-го не був вакцинований від грипу. Необхідно задіяти у цій роботи інститут сімейного лікаря. Також за державні кошти впровадити вакцинацію людей похилого віку від пневмококової інфекції (на сей час препарат «Превенар» втратив реєстрацію в Україні, хоча можна знайти приватні медичні заклади, які пропонують його за 2500–2900 грн).
4. Та й головне – вчасним інформуванням населення про початок вірусних епідемій в Україні. Адже епідемічні заходи ті ж самі, що при Covid-19, що й при грипі.
А яка з цих хвороб має більш летальні наслідки? – З’ясування цього є приводом для подальших наукових досліджень.
Андрій Роханський, кандидат медичних наук, лікар