У Чернігові відбувся регіональний судовий форум, головною темою якого стало обговорення самоврядування і незалежності суддів. Причому не лише на судових засіданнях, де законом визначено, що ніхто не має права впливати на суддів і рішення, які ними приймаються, але й у звичайній роботі судів як установ і суддів як працівників і службовців. А тут у суддів такі ж проблеми, як і у всіх інших людей – в школах чи на підприємства х – людські взаємини як між працівниками, так і між керівництвом і підлеглими. І при цьому не варто забувати, що суди – одна з трьох гілок влади в країні.
Хто приїхав до Чернігова? По-перше – судді майже з усіх куточків України, від Львова (Володимир Крaвчук, суддя Львівського окружного адміністративного суду, президент Асоціації розвитку суддівського самоврядування України) до Луганська (Олена Фонова, суддя Господарського суду Луганської області), від Одеси (Юлія Бездоля, суддя Господарського суду Одеської області) до Ченігова (на правах господаря – Садіг Тагієв, голова Апеляційного суду Чернігівської області). По-друге – до Чернігова приїхали представники майже всіх вищих судових органів України – Олексій Маловацький, член Вищої ради правосуддя, Тетяна Стрілець, суддя Вищого адміністративного суду України. І, по-третє – до нас приїхали ті, хто реформує українські суди і відбирає нових суддів – Сергій Козьяков, голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та члени комісії Станіслав Щотка та Андрій Козлов.
Хто приїхав до Чернігова? По-перше – судді майже з усіх куточків України, від Львова (Володимир Крaвчук, суддя Львівського окружного адміністративного суду, президент Асоціації розвитку суддівського самоврядування України) до Луганська (Олена Фонова, суддя Господарського суду Луганської області), від Одеси (Юлія Бездоля, суддя Господарського суду Одеської області) до Ченігова (на правах господаря – Садіг Тагієв, голова Апеляційного суду Чернігівської області). По-друге – до Чернігова приїхали представники майже всіх вищих судових органів України – Олексій Маловацький, член Вищої ради правосуддя, Тетяна Стрілець, суддя Вищого адміністративного суду України. І, по-третє – до нас приїхали ті, хто реформує українські суди і відбирає нових суддів – Сергій Козьяков, голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та члени комісії Станіслав Щотка та Андрій Козлов.
Першим, про що говорили судді – звичайно ж було суддівське самоврядування. Як визнали самі учасники форуму – воно ще далеке до досконалості. Коли зайшла мова про з’їзд суддів відразу згадали про проблеми з формуванням його учасників, адже не завжди зрозуміло кого і по якому принципу туди направляють, про проблеми довкола формування Ради суддів України, куди теж не завжди потрапляють ті, хто справді достойний там бути. Згадали і про звичайні для багатьох ситуації, коли вже після обідньої перерви багато хто з суддів вже з чемоданами збирається чи то гуляти по Києву, чи вже їде додому замість того, щоб вирішувати важливі питання. Слова які прозвучали від Тетяни Суярко, члена Ради суддів України і судді-спікера господарського суду Харківської області – «Нам треба відхрещуватися від парадигми, що хтось прийде і все для нас зробить» – якнайкраще ілюструють цю проблему.
Самі ж судді визнають, що вони у багатьох випадках занадто пасивні при вирішенні нагальних проблем судів – формуванні бюджетів судів, кадрового складу, не кажучи вже про якусь громадську діяльність. Зрозуміла і одна з причин того, чому так відбувається – це перевантаженість судів справами і величезний кадровий голод. Для прикладу – в Куликівському районі сьогодні суд не працює через відсутність суддів, у Ніжинському – працює всього троє суддів. А відтак звичним є, коли у судді одночасно в розгляді кілька сотень справ, а засідання розписані на місяці наперед. Для прикладу згадали європейські суди, де суддя розглядає 90 справ за рік…
Не дивними, зважаючи на проблеми, є і цифри довіри українців до судів. Хоча довіра до них зростає, але все одно залишається на низькому рівні. Так за результатами досліджень, в 2015 році судам довіряли 5 відсотків українців, в 2016 році – 10, а в 2017 році ця цифра склала 12 відсотків. Виправити ситуацію мають початі після 2014 року реформи…
Сергій Козьяков, який очолює Вищу кваліфікаційну комісію суддів України розповів про те, як проводився відбір суддів до Верховного суду України. З його слів виходить (а він порівнював процеси добору суддів у нас і в інших країнах) на сьогодні в Україні діє одна з найбільш сучасних систем відбору кандидатів на посади суддів. Процедура відбору стала і однією з найбільш відкритих у світі – родинні зв’язки і фінансові статки суддів в Європі часто є закритими, не кажучи вже про співбесіди з ними, які транслюються онлайн. Починаючи з листопада минулого року, коли було оголошено конкурс і виявили бажання взяти участь у ньому 1436 кандидатів, процедура відбору тривала до кінця липня, коли було визначено 120 переможців. На тривалий час процедура відбору стала однією з основних подій в Україні, а кількість переглядів співбесід суддів, бажаючих потрапити до верховного суду, перевалила за 100 тисяч.
Звичайно є проблеми, є хвиля критики. Тим не менше, за словами представників комісії, вони сьогодні розробили систему відбору суддів яка є лише у найбільш серйозних кадрових агентствах світу. «Я запрошую всіх до критики, але гробити ці процедури ми не дамо» – зазначив з цього приводу Андрій Козлов, член ВККСУ.
Завершувався форум обговоренням проблеми самостійності суддів, впливу чи тиску на них голови суду, адвокатів чи прокурорів, суддівського самоврядування. Тут теж є проблеми і в кожного вони різні. Згадали з цього приводу і випадок судді Жовтневого районного суду Полтави Лариси Гольник, яка веде справу проти міського голови Олександра Мамая. Що таке тиск на суддю і як діяти, коли такий випадок трапився? Рецептів виявляється багато, але чи дієві вони сьогодні – велике питання.
Як результат проведеного форуму судді прийняли резолюцію, а в ній – відразу декілька звернень. Серед них можна згадати звернення до Ради суддів – запровадити регіональні представництва Ради суддів України; до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України – прискорити і спростити процедури проходження кваліфікаційного оцінювання суддів; до Вищої ради правосуддя: звернутись до Генерального прокурора стосовно стану досудових проваджень у справах про вчинення кримінальних правопорушень передбачених статтями 375 (Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови), 376 (Втручання в діяльність судових органів) КК України та здійснювати постійний моніторинг ефективності розслідування; до Генерального прокурора – звернути увагу працівників Генеральної прокуратури на неприпустимість вручення підозр у вчиненні кримінальних правопорушень суддям іншими процесуальними особами, крім Генерального прокурора або його заступників.
«Практична реалізація вказаних пропозицій ефективно сприятиме створенню в Україні дієвої системи незалежного судочинства, яка буде відповідати кращим європейським зразкам» – вказано як підсумок у прийнятій резолюції.
