2 жовтня 1990 року на тодішню площу Жовтневої революції (теперішній Майдан Незалежності) з політичними вимогами вийшли перші студенти і оголосили голодування. За кілька днів тут вже було ціле наметове містечко із сотнями постійних мешканців і тисячами протестувальників, які щодня приходили підтримати голодуючих.
Організаторами акції спротиву, яку згодом назовуть «Революцією на граніті», були Українська студентська спілка та Студентське братство Львова. «Ідея такого громадянського спротиву народилася ще на святкуванні п’ятсотріччя Запорозької Січі влітку 1990 року, а форму протесту «запозичили» в болгарських студентів, які в червні 1990 року оголошували голодування, вимагаючи змін. Підготовка до акції відбувалася в умовах суворої конспірації. Львів’яни, які на 2 жовтня їхали до Києва, збиралися невеликими групами, квитки брали не більше п’яти за раз, щоб не викликати підозри. У кожного був чіткий план, яким маршрутом добиратися від вокзалу до центру столиці», – йдеться у розповіді на сайті Українського інституту національної пам’яті.
Вимоги для Радянського Союзу були небаченими:
– дострокове припинення повноваження Верховної Ради України та призначення нових виборів на багатопартійній основі восени 1991 року;
– відставка голови Ради Міністрів України Віталія Масола;
– прийняття закону про націоналізацію майна КПУ та ЛКСМУ;
– недопущення підписання нового Союзного договору;
– повернення в Україну солдатів, які проходять строкову службу за межами держави, і забезпечення проходження служби на території республіки юнакам подальших призовів.
Спершу студенти планували розпочати акцію під стінами Верховної Ради, але там було багато міліції. Частина протестуючих опинилася під монументом Леніну на тодішній площі Жовтневої революції. Саме тут молодь вирішила розгорнути наметове містечко. Воно «виросло» за лічені хвилини, студенти миттєво стали в кордон на його захист. Міліція не наважилася застосувати силу.
Фото з сайту Українського інституту національної пам’яті
137 студентів тримали голодування від одного до 12 днів. Голодували по черзі. Про стан здоров’я учасників акції піклувалися студенти-медики. Біля наметового містечка чергувала карета швидкої допомоги. Хтось із студентів був задіяний в охороні табору, хтось – у «групі обслуговування». У капличках священики УГКЦ та УАПЦ щодня правили молебні.
15 жовтня в Києві було оголошено загальний студентський страйк: учасники акції захоплювали приміщення вищих навчальних закладів. На площу Жовтневої революції прийшло близько ста тисяч людей. Всі вони сунули вулицею Грушевського до Верховної Ради, прорвали кордон міліції і влаштували наметове містечко вже «під носом у депутатів».
Фото з фейсбук-сторінки Національного музею Революції Гідності
17 жовтня 314 голосами «за» Верховна Рада задовольнила більшість вимог студентів: голова Ради міністрів УРСР Віталій Масол пішов у відставку, українські юнаки, що йшли до армії, мали служити лише в Україні, від підписання Союзного договору відмовились. Верховну Раду, щоправда, не розпустили і дострокових виборів не призначили.