Судова реформа не створить незалежного судочинства, натомість вона допоможе ще більше сконцентрувати владу в руках президента, заявляють антикорупційні активісти. Вони скаржаться на тиск із боку влади і закликають до протестів. У судовій реформі українська влада вбачає шлях до розвантаження судів та підвищення якості розгляду справ. А тих, хто закликає до протестів, представники влади звинувачують у тому, що протестувальники, пов’язуючи питання депутатської недоторканності з вимогами про імпічмент президентові, хочуть розхитати політичну ситуацію в державі і грають на руку Кремлю.
Про те, в чому проблеми з довгоочікуваною судовою реформою, Радіо Свобода розпитувало Голову ради «Громадського люстраційного комітету» Олександру Дрік.
– Проблема із судовою реформою в тому, що вона не вирішила ключової проблеми. А саме – політичної незалежності суддів. Через зміну до Конституції президент залишив собі право фактично в ручному режимі керувати та вирішувати долю суддів в Україні протягом двох років. До складу нового Верховного суду рекомендується 25 відсотків суддів, до яких є надзвичайно велика кількість запитань. Фактично, кожний четвертий кандидат, який був рекомендований до складу нового Верховного суду, має багато запитань до його репутації, до рішень які він виносив.
Для прикладу, просто щоб було зрозуміло, про що ми говоримо. До складу нового Верховного суду обрали двох суддів, які свого часу посадили в тюрму нинішнього генерального прокурора Юрія Луценка. Якщо вони є доброчесними суддями, значить їхній вирок був справедливим, і він має піти і відсидіти ще 3 роки у в’язниці. А отже, не треба було випускати його на 3 роки раніше за нібито політично мотивоване рішення. Серед тих суддів так само є і ті, хто ухвалював рішення щодо Євромайдану, Автомайдану — активістам. Серед них є також судді, до яких є дуже багато питань стосовно їхнього майна, яке було виявлене якраз після перевірки електронних декларацій, тощо.
Тобто є величезна кількість питань до того, що новий склад Верховного суду стане таким самим контрольованим, як і попередні суди. І якщо на цій найвищій ланці не буде забезпечений повністю прозорий склад, до якого буде суспільна довіра, це означає, що зміна всіх інших судів, яка так само передбачена цією реформою, – ми говоримо про апеляційні суди, суди місцеві, – вони так само будуть переобиратись фейково. Тобто це не буде справжнє оновлення судів.
– Чи цей закон потрібно змінювати, чи потрібно інший закон, який би всі ці проблеми врахував?
– Критична проблема зараз у чому полягає? Ціла низка наслідків того, що ця судова реформа, по суті, призвела до залишення цієї політичної залежності суддів від найвищого керівництва держави, зокрема від президента. До того, що протягом найближчих років десяти Україна знову може не отримати можливості отримати справжні незалежні суди. Оцей процес, який запускався так довго, протягом кількох років — процес оновлення суддів — зараз призведе до того, що нових судів ми не отримаємо. А запустити нову реформу найближчим часом не зможемо. Тобто Україна знову стоїть перед загрозою, що в нас не буде протягом 10 наступних років правосуддя.
– Чи потрібно змінювати цей закон, чи потрібно просто ухвалювати новий?
–Щонайменше зараз потрібно забезпечити, щоби до складу нових судів не потрапляли ті, у кого є сумнівна репутація, чи до кого є питання. На жаль, зараз для цього нічого не робиться. Окрім суспільного розголосу і вимоги до вищих суддівських органів не пропускати цих суддів, і до президента, який насправді до судової реформи має чисто церемоніальну функцію – просто підписати цих кандидатів і все, більше нічого не відбувається.
–Насправді, судова реформа, як і багато інших, які починалися, вони будуть і далі нівелюватися, якщо не буде в найвищому керівництві держави людей, які хотіли би ці реформи втілювати. А це щонайменше означає зміну виборчого законодавства, для того, щоб парламент був нарешті сформований з людей, які захочуть втілювати реформи і зміни. Це по-перше.
По-друге, критично важливо створити Антикорупційний суд. Антикорупційний суд теж передбачався судовою реформою, проте його створення блокується, тому що всі прекрасно розуміють: існування цієї останньої ланки в низці нових антикорупційних органів призведуть до того, що високопосадова корупція нарешті буде покарана. Третє: важливо змінити, зняти, точніше, ту недоторканність із депутатів, яка захищає їх від кримінальних переслідувань за злочини, які вони вчиняють. Це є ті перші критичні речі, які можуть допомогти зсунути з мертвої точки відсутність по суті в Україні правосуддя.
На жаль, в парламенті є більшість, яка не зацікавлена ні в тому, щоби здійснювалися реформи, тобто змінювався по суті статус кво, ні в тому, щоби в Україні знову з’явилося правосуддя. І це полягає в тому, що постійно намагаються навіть у хороше законодавство вносити зміни, які нівелюють його суть, я вже не кажу про те, що його блокують на рівні виконання.
– Яким чином ви збираєтесь це змінити?
– Тільки суспільство в нас залишається силою, яка може вимагати виконання своїх зобов’язань і справжнього, не фіктивного блокування реформ в Україні. Тому 17 жовтня в Україні буде проводитися велика акція, яка буде вимагати якраз того, що я вже називала. По-перше, створення Антикорупційного суду, – без цього ми не зможемо отримати правосуддя в Україні, зняти депутатську недоторканність в частині захисту від відповідальності за кримінальні правопорушення.
(Президент України Петро Порошенко заявив на засіданні ПАРЄ у Страсбурзі, що він приділить особливу увагу створенню Антикорупційного суду і для цього є більшість у парламенті, – ред).
Президент: вважаю, що у нас є більшість для створення антикорупційного суду
Що теж є критично важливою умовою для того, щоб ми нарешті позбулися високопосадової корупції, зокрема, політичної – зміна виборчого законодавства. Як обов’язкова умова для того, щоб в Україні нарешті парламент діяв в інтересах держави, а не в інтересах окремих осіб, що відбувається, по суті, зараз.
– Ви зараз виступаєте на «Форумі 2000» у Празі. Маєте можливість розмовляти з європейськими партнерами — наскільки вони обізнані з цією ситуацією?
– Скажу вам чесно: я неприємно здивована тим, що Україна не є в порядку світовому денному. Навіть як це було рік тому. Європейські країни дуже занепокоєні власними проблемами. І якщо в Україні керівництво держави виявляється менше зацікавленим в тому, щоби Україна перемогла в цій своїй боротьбі, то звичайно вони втрачають будь-яку віру в те, що Україну можна врятувати. Єдина причина, чому Україну продовжують підтримувати, лише через те, що це, по-суті, пряма загроза кордонам Європейського союзу від Росії, зрозуміло, якщо Україна провалиться, програє.
Не може довго тривати ситуація, в якій українське керівництво виявляється менше зацікавленим в тому, щоб Україна перемогла, ніж керівництво європейських держав. А це, по-суті, зараз відбувається. Тому про що ми говоримо з представниками міжнародної спільноти тут, зокрема і з послами, і з представниками міжнародних організацій, – вони всі дуже хочуть, щоб Україна перемогла і добилася того, заради чого було вже так багато зроблено, – але вони всі наголошують на тому, що ми повинні зробити це самі. Це – наша держава, і ми самі маємо забезпечити, щоби ця держава була такою, якою ми хочемо її бачити. За нас це ніхто не зробить.
Інтерв’ю було записане під час «Форуму 2000», який пройшов у чеській столиці 9-10 жовтня. Це вже була 21 міжнародна зустріч відомих політиків, учених, державних і громадських діячів світу. Тема цьогорічної конференції – «Як зміцнити демократію в нинішній непевний час».
-
Марія Щур
В ефірі Радіо Свобода, як Марія Щур, із 1995 року. Кореспондент, ведуча, автор програми «Європа на зв’язку». Випускниця КДУ за фахом іноземна філологія та Центрально-Європейського університету в Празі, економіст. Стажувалася в Reuters і Financial Times у Лондоні, Франкфурті та Брюсселі. Вела тренінги для регіональних журналістів.