Мала приватизація: як кілька айтішників вигідно продають держмайно

Що таке мала приватизація?

“Мала приватизація” – це продаж об’єктів державної або комунальної власності, вартість яких не перевищує 250 млн гривень. Згідно букви закону продажі можуть відбуватися виключно на електронних аукціонах. Стартова ціна визначається на рівні балансової вартості, далі все в руках ринку, а точніше покупців, які роблять ставки на аукціоні.

“ProZorro.Продажі” – це державне підприємство, яке адмініструє електронну торгову систему та організовує ці продажі. Воно розпочало роботу в червні 2016 року як проект Transparency International (неурядової міжнародної антикорупційної організації), а у квітні 2018-го перетворилося на державне підприємство, що підзвітне Мінекономрозвитку.

Розробкою системи займалися п’ятеро українських айтішників з компанії Quintagroup. Проект фінансувався міжнародними донорами. Зокрема, “Антикорупційна ініціатива ЄС в Україні (EUACI)” надала грант на суму майже 194 тисячі євро на роботу проектної команди та IT-компанії.

Уперше комунальне майно на онлайн-аукціоні ProZorro.Продажі місцева громада продала у серпні 2018 року. Зерноток у Чернівецькій області продали за 209 643 гривень приватній компанії, яка займається вирощуванням зернових культур.

Відтоді це державне підприємство при власному бюджеті приблизно 40 млн грн на рік та команді з 25 осіб провело понад 2,4 тисячі аукціонів на загальну суму понад 870 мільйонів гривень. Продають здебільшого нерухоме майно, хоча трапляються і продажі промислового обладнання, транспорту тощо.

Втім найбільша заслуга “ProZorro.Продажі” полягає у створенні прозорих правил гри у сфері приватизації.

Як це працює?

Основа системи – центральна база даних з інформацією про всі об’єкти продажу. До неї підключено багато комерційних онлайн-платформ.

На сьогодні таких 45. Уявіть собі безліч OLXів. Серед них і більш відомі компанії, як “Zakupki.Prom.ua”, і багато спеціалізованих майданчиків. Наприклад, тих, що займаються тільки металобрухтом, тільки нерухомістю або тільки фінансовими активами,
– пояснює проектний менеджер “ProZorro.Продажі” Олексій Мовчан.

Будь-який державний чи місцевий орган може продати майно, якщо зареєструється на одному з майданчиків. Інформація про новий лот автоматично потрапляє до центральної бази даних та інших майданчиків. Таким чином ці платформи стають конкурентами одне одному. Адже вони зацікавлені в тому, щоб покупець прийшов саме від них. Майданчики уважно слідкують за роботою одне одного та справністю центральної бази даних. Конкуренція та увага забезпечують прозорість продажів.

Що продають і хто купує?

Із жовтня 2016 року “ProZorro.Продажі” продають майно сотні збанкрутілих банків, щоб Фонд гарантування вкладів міг повернути гроші вкладникам. Загальна вартість цих активів становила близько 450 млрд гривень. “Але продаж майна великих банків, пов’язаних з олігархами або політиками, часто супроводжувався політичним чи навіть силовим тиском. А ми створили інші, прозорі умови”, – пояснює Олексій Мовчан. Тож, коли система показала результати в роботі з Фондом гарантування вкладів, з’явилася ідея займатися державним майном.

За півроку функціонування системи малої приватизації вдалося здійснити кілька дуже гучних продажів. На початку березня було проведено рекордний аукціон з 102 учасниками. Київська міська державна адміністрація продавала приміщення колишньої аптеки на бульварі Верховної Ради за 3,56 мільйона гривень. У малій приватизації середня кількість учасників становить 2,8 на один аукціон. Тому організатори хвилювалися, що сотня учасників просто “покладе” систему. Однак вона витримала навантаження. У держпідприємстві кажуть, що тепер вони готові і до 200 покупців.

Усе це свідчить про те, що бізнес купує державне й комунальне майно за прозорими правилами гри та ринковою ціною. Остання іноді б’є всі рекорди. Наприклад, комерційне приміщення на Площі Ринок у центрі Львова міська адміністрація продала за 16 700 дол. за квадратний метр. Це – порядок цін на нерухомість у Мангеттені.

Те, що майно у центрі міст має значний попит, доволі очікувано. У селах ситуація складніша – низька економічна активність, поганий стан об’єктів продажу, відсутність покупців. Але успішні аукціони часто трапляються і там, просто з меншою кількістю учасників. “У Дніпропетровській області сільська рада продавала 14 кілометрів водогону, який раніше використовувався для зрошення. Стартова ціна складала близько 4 мільйонів гривень. Для них це дуже важлива сума – два річні бюджети села. У результаті компанія, яка займається збором металобрухту, купила об’єкт майже за 5 мільйонів”, – розповідає Мовчан. У такий спосіб мала приватизація впливає на регіональний економічний розвиток – підсумовує Ека Ткешелашвілі, очільниця Антикорупційної ініціативи ЄС.

Іноді в аукціонах беруть участь не тільки українські, а й іноземні інвестори. Для прикладу, у грудні 2018-го велика світова компанія з виробництва металевого та скляного пакування Ardagh Group, що має більше 100 заводів у понад 22 країнах світу, купила давно зачинене виробництво у Чернівецькій області, яке значилося на балансі в банку. “Іноземці рідше купують українські активи, але можливість у них є. Деякі майданчики навіть мають англомовний інтерфейс. Я думаю, коли в нас буде більше “чистих”, безпроблемних активів, іноземних інвесторів побільшає”, – додає Мовчан.

Чому це вигідно для бізнесу?

Система ProZorro створює умови рівної конкуренції.

Якщо раніше приватизація в українців асоціювалася з чимось злочинним і корумпованим, тепер це уявлення змінюється завдяки чесним правилам гри,
– пояснює Андрій Боровик, виконавчий директор Transparency International Ukraine.

Приміром, нещодавно Київрада ухвалила рішення про проведення електронних аукціонів для продажу прав на розміщення майданчиків для паркування. Це – одна з найбільш непрозорих сфер міської інфраструктури. Попри те, що під Київраду приходили протестувати нинішні власники майданчиків для паркування, чиї права “порушили”, рішення все ж ухвалили. Відтепер будь-хто може купити права на створення майданчиків для паркування у столиці. Незабаром старі власники відчують конкуренцію і почнуть боротися за клієнтів, як і має відбуватися у здорових ринкових умовах.

Тепер бізнес купує державне та комунальне майно спокійніше, ніж раніше, бо не має корупційних складових і бізнес може довіряти державі і бути із нею партнером,
– підсумовує Олексій Мовчан.

Як “ProZorro.Продажі” планують розвиватися далі?

По-перше, держпідприємство працює над змінами до Закону про оренду державного й комунального майна. Це дозволить залучити ширше коло учасників з різним капіталом. Справа в тому, що середня вартість об’єкту в малій приватизації на сьогодні становить 1,1 млн грн. Не кожен підприємець може дозволити собі купити такий об’єкт, відремонтувати і чекати, поки інвестиція окупиться. Оренда для такого бізнесу стане доступнішою.

По-друге, “ProZorro.Продажі” планують експортувати свій IT-продукт. Адже безліч країн зіштовхуються з проблемами продажу активів збанкрутілих банків і державного майна. Для прикладу, Греція та Кіпр відносно нещодавно пережили свої “банкопади”. А у США кожен штат та орган продає своє майно окремо, через що американці не мають жодного уявлення про кількість державного майна і обсяги його продажу. Тож український IT-продукт “ProZorro.Продажі” має всі шанси отримати попит за кордоном. “Prozorro GoGlobal” – жартують самі розробники.

Автор: Саміра Аббасова