Доступ до публічної інформації — одне з прав громадян України. Утім, щоб ним скористатися, нерідко доводиться звертатися до Уповноваженого з прав людини за підтримкою.
Для Валентини Вельцен, регіонального представника офісу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини у Харківській області, справи з питань доступу до публічної інформації — одні з найулюбленіших у роботі. Валентина іронічно усміхається, розповідаючи про те, що все починається однаково, як у фільмі: розпорядники публічної інформації починають сваритися, а потім… готові визнавати помилки й надавати інформацію.
Утім, Валентина Вельцен зауважує, що трапляються непоодинокі випадки, коли заявники маніпулюють своїм правом на доступ до публічної інформації. І ця межа — між ненаданням інформації та зловживанням своїм правом — часто буває дуже тонкою. Та чудове знання законодавства плюс трішки кмітливості й терпіння — і все можна вирішити.
Головне управління Держгеокадастру в Харківській області не надавало інформацію за запитом Олени Філімонової. Жінка написала скаргу до Уповноваженого — за справу взялася регіональна представниця Валентина Вельцен. Вирушила одразу до Держгеокадастру. «Близько 9 ранку. Керівництво установи — за металевими дверима, перед ними черговий, який не приховує шоку від мого приходу. Повідомляє секретаря. На жаль, усі налякані, бояться слово сказати по суті, щоб часом відповідати не довелося…» — розповідає захисниця.
Валентина Вельцен кілька разів приходила до Держгеокадастру, для «переконливості» направила також письмове розпорядження. У відповідь — тиша.
Тоді Валентина зателефонувала на «гарячу лінію» Управління Держгеокадастру в Києві та попросила керівника Головного управління Держгеокадастру в Харківській області все ж таки вийти з нею на зв’язок та погодити дату і час зустрічі.
«Подіяло!» — іронізує представниця Уповноваженого.
На зустріч із керівництвом Головного управління Держгеокадастру в Харківській області Валентина Вельцен також запросила заявницю Філімонову. «Заявниця була зацікавлена лише в отриманні інформації. Коли ж її отримала, свою скаргу на Держгеокадастр жінка відкликала…», — додає Вельцен.
Схожа ситуація склалася з податковою інспекцією в Харківській області, яка не надавала публічну інформацію за запитом Євгена Рибалка, та Дорожньою клінічною лікарнею станції Харків СТГО «Південна залізниця», яка порушила право на доступ до інформації заявника Артема Теслюка.
«Що потрібно зробити, щоб не складати протокол про адміністративне правопорушення? Це перше, що найчастіше запитують мене розпорядники інформації… Доводиться невтомно роз’яснювати законодавство», — коментує Валентина.
Установи надали всю запитувану інформацію, а заявники Євген Рибалко та Артем Теслюк відкликали свої заяви.
«Протоколи про адміністративні порушення ми не складали. Ось такі приємні гепіенди зустрічаються в нашій роботі, — усміхається Валентина Вельцен. – Сподіваюся, мої пригоди за відновлення своїх прав надихнуть інших користуватися законом про доступ до публічної інформації. Це дієвий інструмент захисту своїх прав».
Регіональні координатори офісу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини працюють за підтримки проекту «Зміцнення потенціалу Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», який виконується Програмою розвитку ООН в Україні та фінансується Міністерством закордонних справ Данії протягом 2015-2018 рр.
Авторка Валентина Вельцен, за редакцією Ірини Віртосу