В продолжение нашего цикла материалов, о преступлении и наказании, мы публикуем вторую часть мнений авторитетных черниговцев. По нашему плану в опросе должны были принять участие глава Облгосадминистрации, судья и прокурор. К сожалению, именно представители прокуратуры, по-прежнему, игнорируют обращения к ним сайта Gorod.cn.ua. Сообщим нашим читателям, что согласие на встречу с корреспондентом портала Валерий Кулич и судья Светлана Ченцова дали буквально сразу, что говорит об их честности, порядочности и открытости для СМИ. Чего нельзя сказать о прокурорах, так как, просьбу об интервью они попросили оформить информационным запросом, а ответ на него, возможно, и негативный приказали ждать к 18-му августа. Притом, что отправили мы его 18-го июля…
Читайте также:
Позиция общества по отношению к тюрьмам и заключенным. Часть 1
Глава Облгосадминстрации Валерий Кулич сообщил в начале нашей беседы, что не имеет представления об объемах финансирования мест заключения, которые находятся на территории нашего региона и каковы условия содержания для осужденных.
– Всем этим занимается Минюст – и мы в их вопросы не вникаем, да и не должны, – говорит Кулич.
Ни одну из шести тюрем Черниговской области чиновник никогда не посещал, ни в рамках работы, ни в качестве родственника/друга осужденного. Опыт общения с бывшими заключенными, хоть и небольшой, тем не менее, имеет. Из числа ВИП-персон, – это нынешний Генпрокурор Юрий Луценко, а на предприятия Валерия Петровича нередко трудоустраиваются те, кто прошел тюрьму.
– В селах, в числе мужского населения немало тех, кто ранее отбывал срок, – поясняет Кулич. Мы к таким людям относимся нормально, помогаем с работой, какого-то негатива или криминальных историй, связанных с ними, уже после того, как они поступили ко мне на работу – я не припомню.
– Люди, вообще, все разные. И в этой категории людей, – точно так же. Есть такие, что обижены на всех и вся, и те, кто искренне хотят интегрироваться в общество и жить обычной жизнью. Это тоже срез нашего общества, и у каждого из них были разные жизненные обстоятельства, из-за которых им довелось побывать в тюрьме. Если человек адекватный, то не нужно ставить на нем крест, а наоборот помочь преодолеть ситуацию.
– Вы следите за уровнем преступности в регионе, какую можете дать ему оценку?
– Слежу. Каждый понедельник у нас проводится координационное совещание с силовым блоком, куда входят руководители всех силовых ведомств области, а именно: начальник полиции, прокурор области, глава управления Черниговской области СБУ, военком, командир пограничного отряда, командующий ОК «Пивнич», экономическая полиция, контрразведка, служба внешней разведки, нацгвардия, ГСЧС. Помимо этого я каждое утро общаюсь, частности, с Эдуардом Алехиным, Владимиром Комашко.
– Я выполняю координирующие функции силового блока и моя задача обобщить по каждому подразделению информацию, направить вектор их деятельности в нужное русло.
– Если говорить о динамике преступности, то на сегодняшний день, на себя обращает внимание насыщенность оружием, в том числе и того, что поступает из зоны АТО. Повлиял на рост преступности в регионе и закон Савченко.
– Какие главные достижения, по вашему мнению, в работе ГУНП и прокуратуры области?
– У полиции – это введение системы видеонаблюдения в области. Мы первопроходцы в этом, так как, в других регионах камерами оснащены, в основном, областные центры, а не села, и аналогов такой системы в Украине – пока нет.
– По работе Областной прокуратуры могу сказать, что они ведут колоссальную работу в направлении незаконного оборота земли и мы по этим показателям – одни из лучших в Украине. По их искам масса договоров перезаключены в аграрном секторе. Буквально недавно, они вернули в Госсобственность Бобровицкое хлебоприемное предприятие.
– Какой главный минус в системе работы правоохранительных и прочих ведомств?
– Обособленность. Патрульная и экономическая полиция – сами по себе, борьба с наркотиками – тоже контролируется через Киев. Если раньше, все это замыкалось на начальнике УВД, то сейчас, – это самостоятельные подразделения, соответственно, страдает оперативность реагирования и координации на местном уровне, а все процессы – усложняются. Прибавьте к этому то, что сейчас фактически меняется территориальное устройство области – создаются объединенные территориальные громады, – от людей из районов приходит много жалоб на работу участковых. Их численность сокращается, а на замену планируется создать группы быстрого реагирования. Но участковых УЖЕ нет, а групп реагирования – ЕЩЕ нет. Поэтому есть провалы в системе безопасности и реагирования на правонарушения.
– Какое ваше мнение относительно судебной реформы? У вас есть в друзьях черниговские судьи, как часто вы с ними общаетесь?
– К любой реформе можно относиться по-разному, в том числе и критиковать. Но, давайте, ответим на вопрос: устраивает ли общество та судебная система, которая существовала до сегодняшнего дня? Насколько я знаю – было много претензий, соответственно, реформы проводить необходимо, но очень осторожно и четко представлять, что получится на выходе. Судьи тоже люди, у них есть семьи и они хотят понимать, что ждет их в будущем и на что можно рассчитывать. Жаль, что опытные судьи уходят, и хотя идет обновление кадрового состава, молодежь, порой, не может в силу своей неопытности правильно рассудить стороны в сложных ситуациях.
– По работе общаюсь со всеми руководителям судов. К примеру, сейчас решается вопрос о ремонте здания Административного суда, в основном, обсуждаем с ними хозяйственные проблемы.
– Среди знакомых есть много судей, пересекаемся на общих мероприятиях, но именно в числе друзей – их нет. Я трепетно отношусь к самому понятию дружбы – людей, которых могу назвать друзьями – всего 5-6 в моей жизни.
– А как вы относитесь к повышению зарплат судьям и пожизненному содержанию по уходу в отставку, которые имеют значительный разрыв между средней зарплатой по городу и этими суммами…
– Средняя зарплата по Чернигову, насколько мне известно, – 5 740 гривен, что неплохо. Я общаюсь с руководителями многих предприятий, взять, хотя бы, компанию «МАГР», которая работает на оборонку, у них – нехватка кадров! При том, что средняя зарплата рабочего там составляет 10-15 тысяч гривен. У нас же многие хотят бумаги с места на место перекладывать, а не заниматься тяжелым трудом. В последнее время в стране был серьезный перекос в системе образования, люди получив высшее образование – не могут пристроиться, вынуждены идти в кассиры и разнорабочие, а рынок труда – нуждается в кадрах, что имеют рабочие специальности. Знаю, что предприятие «ТАН», которое производит маслоэкстракционное оборудование и экспортирует во многие страны мира, и где тоже средняя зарплата 10-15 тысяч, страдает от нехватки квалифицированных рабочих.
– Это хорошая зарплата, на ваш взгляд?
– А почему нет? Кто хочет развиваться и больше зарабатывать может это делать.
– Например, уезжать в Польшу?
– Там неквалифицированный труд оплачивается в среднем – 600 евро, а это те же 15 тысяч здесь.
– Доводилось ли вам судиться по бизнесу или личным вопросам?
– Да, и очень много, но всю работу в судах проводят юристы, сам я на заседания не хожу. Радуюсь, когда выигрываем дела, но в суде всегда есть 2 стороны – истец и ответчик, и какое бы суд решение не вынес, одна из сторон, – останется недовольной.
– Вы считаете государство Украина – правовым, таким, где полностью соблюдаются все законы и права человека? Чувствует ли себя рядовой гражданин защищенным в нем?
– Безусловно. Хотя, законодательство меняется так часто, что это порождает некую непредсказуемость. При этом нет ни одной страны, где бы в полной мере соблюдались все законы.
– На сегодняшний день существует серьезная проблема заполитизированности общества. Так, во многих европейских странах, обычные граждане могут даже не знать имени главы Кабмина и прочих, у нас же – чуть ли не каждый первый, наизусть знает все фамилии властьимущих, народных депутатов, министров. Если забор не покрашен – виноваты Премьер и Президент, прорвало где-то воду – тоже виновата система, но не коммунальная служба или местное самоуправление. Но надо начинать с себя, и положительным сдвигом в этом направлении я считаю реформу объединенных территориальных громад.
– А может ли реформа корректно работать, если законы в Украине не соблюдаются?
– Я с вами не согласен, законы в Украине работают. В какой район не приезжаю – обращается масса людей с жалобами из серии «Ви, знаєте, ось там крадуть!», а как спросишь, писали ли эти жалобщики заявление в полицию – ответ отрицательный.
– Если у вас есть конкретные случаи, где не сработал закон, где указана конкретная проблема, а органы не среагировали на нее – обращайтесь! Отмечу, что за 2016 год по области было 96 000 различных обращений, жалоб и так далее. Помимо этого я веду личный прием граждан.
– С какими проблемами приходят люди к вам лично?
– В 95% случаев жалуются на бытовые условия, проблемы с жильем и трудоустройством, АТОшники приходят по земельным вопросам. Был случай, что приезжал на личный прием глава одного из сельсоветов, с проблемой того, что на местном кладбище не покрашен забор.
– А он не мог сам решить эту проблему?
– Ну, вот, он такой ответ и получил…
– За 2 года вашей работы, какой случай был самый запоминающийся, что вы помогли человеку и гордитесь этим?
– Мне понравился проект Димы Соболева, руководителя «Интеграции», помог ребятам лично. Дима сам инвалид-колясочник, сейчас делает спортивный зал для людей с ограниченными возможностями.
– А какую именно помощь вы им оказали? Предоставили помещение или средства из госбюджета?
– Личными финансами.
– Дайте оценку уровню жизни в Черниговском регионе.
– Безусловно, уровень доходов населения – недостаточен. На фоне этого – в области сложная демографическая ситуация, в том же Чернигове на 70 тысяч работающих, 80 тысяч – пенсионеров, с каждым годом эти показатели ухудшаются. Чтобы повысить соцстандарты – прежде всего, должна работать экономика, мы должны сами зарабатывать эти деньги. Поэтому мои усилия сейчас направлены на привлечение инвестиций в область, создание условий для роста предприятий и прочее. Чем больше будут зарабатывать – тем больше отчислений в бюджет и тогда можно говорить о повышении зарплат и пенсий.
– Если бы вам дали неограниченный бюджет и полномочия, что, прежде всего, вы бы исправили в области или создали новое?
– Самая больная тема – это у нас дороги. А ведь главная задача государства – это организация инфраструктуры и жизни, создание условий для развития. Хочется, чтобы у нас были и достойные дороги и вопросы благоустройства решить… Но, если брать дорожное покрытие, то чтобы его привести в пристойный вид необходимо 12 млрд. гривен.
С судьей Новозаводского районного суда города Чернигова, Светланой Николаевной Ченцовой, наш корреспондент встретилась 24 июля 2017. Она предоставила нашему издательству подробную информацию как о судебной реформе, психологии отношений судья-подозреваемый, обвиняемый и осужденный, так и о своем опыте участия в конкурсе на должность судьи Верховного Суда.
Светлана Николаевна имеет 32 года юридического стажа, в том числе 12 лет стажа работы государственного служащего и 14 лет стажа работы в должности судьи. Свое первое юридическое образование получила в 1985 году, в Черновицком кооперативном техникуме (ныне – Черновицкий кооперативный экономико-правовой колледж).
Первым местом работы стала должность юрисконсульта в районном потребительском обществе. Через два года поступила на учебу в Харьковский юридический институт, который после переименования в Украинскую юридическую академию закончила в 1992 году. Проработала в потребительской кооперации 6 лет, после чего перешла на государственную службу, работала: нотариусом, начальником юридического отдела Бобровицкой райгосадмининстрации, Бобровицкой районного совета, заведующей Бобровицким отделом ЗАГСа.
В 2000-м году для получения диплома магистра поступила на обучение в Одесскую национальную юридическую академию, которую с отличием закончила в 2002-м году. Такое решение было связано с тем, что для продвижения по службе нужно было иметь полное высшее образование с получением диплома магистра, а на обучение принимались лица в возрасте до 45 лет.
В 2014-м году принят Закон Украины «О высшем образовании», согласно которого высшее образование по образовательно-квалификационному уровню специалиста (полное высшее образование) приравнивается к высшему образованию степени магистра.
Но, Светлана Николаевна не считает, что зря училась в Одессе. Она даже с 7-ми летним сыном приезжала на сессию, несколько раз приходилось и в академию его брать. Преподаватели приглашали маленького «студента» в аудитории, предоставляли возможность играть на компьютере или сидеть за столом рисовать.
В 2003 году была назначена на должность судьи Менского районного суда Черниговской области, где проработала 6 лет. Затем, в 2009 году избрана судьей бессрочно в Новозаводской районный суд города Чернигова.
– Какое количество дел вы рассмотрели в Новозаводском районном суде г. Чернигова за все время работы?
– З 2009 року не підраховувала скільки справ розглянула, переді мною документи, які я надавала як кандидат на посаду судді Верховного Суду за 5 років та звіт за перше півріччя 2017 року , давайте підрахуємо: 2012-й – 950; 2013-й – 1507; 2014-й – 1546; 2015-й – 848; 2016-й – 739, за перше півріччя 2017-го – 777, всього – 6 367 справ. До речі, за підсумками роботи судів Чернігівської області за перше півріччя 2017-го року за об’ємами навантаження на суддів, перше місце посів Новозаводський районний суд, друге – Козелецький районний суд Чернігівської області, а третє – Деснянский районний суд м.Чернігова.
– У зв’язку з тим, що у минулому році з Новозаводського районного суду міста Чернігова було звільнено 6 суддів, які розглядали кримінальні справи, середня кількість справ та матеріалів, що перебували на розгляді 8-ми суддів за 6 місяців 2017 року, в розрахунку на одного суддю становила – 818 справ, в той час як за весь 2016 рік у провадженні одного судді в середньому перебувало – 716 справ.
– Ничего себе, объемы!, – изумляется наш корреспондент.
– Ось, – відкриває свій щоденник суддя Ченцова на сторінці з датою 5-те липня , час розгляду справ проставлено з 8.00 , потім – 8.15, 9.00, 9.10, 9.20, 9.30, 11.00, 12.00. Інколи , розглядаю справи і в обідню перерву , – каже суддя , – можу розглянути 3-4 справи. На 14.10 уже призначена складна справа, на яку можна собі позволити таку розкіш, як 1,5 години на розгляд. У 16.40 – остання справа, при тому що робочий день до 17.00.
– Необхідно зазначити , що із графіка судів вибивають ще справи , які згідно законодавства розглядаються невідкладно. Із кримінальних справ – це провадження щодо розгляду клопотань про надання дозволу на обшук , які розглядають слідчі судді; з цивільних справ – це справи про госпіталізацію особи до психіатричного закладу; справи про встановлення факту народження або смерті на тимчасово окупованій території України; із справ адміністративного судочинства – справи з приводу затримання іноземців та осіб без громадянства.
– Коли надходить така справа, це не значить що суддя заходить у зал і невідкладно розглядає справу, необхідно ще провести відповідний обсяг організаційної роботи. Наприклад, справи про госпіталізацію особи до психіатричного закладу розглядаються із двома присяжними, за участі законного представника, адвоката, особи, щодо якої розглядається питання. Присяжні, яких визначено розглядати справу не завжди можуть терміново з’явитися до суду, до одного не можна додзвонитись, інший хворіє або за сімейними обставинами не може з’явитись, декого немає у місті. Все це займає час працівника суду, оскільки необхідно вибирати іншого присяжного по програмі та з видачею відповідних розпоряджень. Крім того, необхідно призначити адвоката із центра правової допомоги та ознайомити його із справою.
– Ситуація із щільним графіком розгляду справ погіршувалася ще тим, що обвинувачені, в період коли діяв зако, який в суспільстві називали «Законом Савченко», спеціально затягували розгляд справи, щоб довше залишатися в СІЗО, з метою зарахування більшого строку відбування покарання, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі. Обвинуваченого ще не встигли завести до залу судових засідань, як він уже заявляв наперед підготовлені клопотання: болить голова чи зуб; розлад шлунку; заміна адвоката; відвід прокурора ; відвід судді, або просто необхідна перерва для задоволення природних потреб.
– Я розглядала справу відносно однієї засудженої, історію відбування покарання якої, взагалі можна було б використовувати як посібник про те, як вийти із місць позбавлення волі , використовуючи «Закон Савченко». Вона відбуваючи покарання у виді позбавлення волі в одній із колоній, вчинила злочин відносно засудженої. Проведення слідчих дій по даній справі проводилось у СІЗО, тому теж зарахувалось один день за два. У Чернігівській виправній колонії дана засуджена теж вчинила злочин, слідчі дії проводились у СІЗО , потім розгляд справи у суді, і таким чином строк відбування покарання, з урахуванням зарахованого один за два підійшов до кінця.
Вищезгаданий Закон, на мою думку, суперечив як завданням кримінального кодексу, так і меті покарання.
– Самые запомнившиеся в вашей практике судьи дела? Если можно, то приведите один пример более давний, а второй – посвежее, ближе к нашему времени.
– Із давніх справ, запам’яталась кримінальна справа, яку розглядала у Менському районному суді, в 2005 році. Справу пам’ятаю в деталях, як зразок, часто перечитую винесений вирок.
– В сім’ї, де проживав підсудний, батько та мати зловживали спиртними напоями , батько постійно вчиняв сварки, бив матір та молодшого брата, допікав образами старшого сина. Вночі, коли старший син прийшов додому, батько п’яний спав на підлозі , між кухнею та спальною. Вранці, син виходячи на кухню, побачив що батько продовжує спати, став його будити. Прокинувшись, батько почав сваритись, ображати його, а коли замахнувся в його бік, він не стримався і вдарив батька правою ногою в живіт, від чого останній впав на поріг. Після цього, він ще два рази вдарив батька та вийшов на вулицю. Заспокоївшись, повернувся щоб побачити що робить батько та побачивши, що він не рухається, почав дзвонити до «швидкої» та бігти до сусідів на допомогу. Але, батько помер.
– Міра покарання за даний злочин передбачає покарання у виді позбавлення волі від 7 років. Вся громадськість міста встала на захист хлопця. Кожне засідання зал набивався людьми, які обурювались тим, що хлопець під вартою, що йому загрожує покарання .
– Дід та бабуся по лінії батька, всі сусіди, характеризували хлопця, якому тоді було 21 рік, як дуже добру дитину. В суді розказували, що батьки довгий час зловживали спиртним, батько постійно бив : матір, синів, але діти не хотіли залишати дім та йти жити до бабусі. Старший син навчився виживати і при таких батьках, сам вів господарство, варив їжу на всю сім’ю, молодшому братові був за батька та за матір. Один із свідків розказував, що хлопцю так було погано, що він інколи казав, що накладе на себе руки. Його перша вчителька принесла навіть його шкільний твір на тему про свою сім ‘ю. Всі діти писали про своїх батьків, а цей хлопчина написав про сім’ю свого дядька, оскільки не мав що написати хорошого про своїх батьків.
– Вирок писала довго, більший відрізок часу витратила на написання невеликого абзацу, в якому зазначила обставини, що враховуються судом при призначенні покарання, зокрема обставини, що пом’якшують покарання. Я читала коментарі, вивчала практику, думала як можна по максимуму зменшити покарання, щоб вирок за м’якістю не був скасований. Взагалі, я завжди обставини, що враховуються судом при призначенні покарання виписую довго, від цього залежить міра покарання, необхідна та достатня для того, щоб обвинувачений виправився, а потерпілі відчували захист.
– Був ще випадок, на початку роботи на посаді судді, з чоловіком, який викрав у погребі консервацію у бабусі, якій сам цілу осінь допомагав по господарству. Він вчинив крадіжку, відбуваючи покарання з іспитовим строком, тому був засуджений до реального строку покарання у виді позбавлення волі. Бабуся, у якої викрадено консервацію, дуже переживала, сказала : « Боже, якби я знала, що його за ці банки заберуть у тюрму, навіть нікому б не казала». Засуджений слізно просив , щоб не забирали його під варту відразу, бо йому ще треба допомогти старенькій матері викопати картоплю. На той час, була практика при призначенні реальної міри покарання у виді позбавлення волі, брати під варту із залу суду. Але, я у вироку не зазначила про взяття його під варту, повірила що прийде та сказала якого числа прийти. Колеги казали , що я ще не маю досвіду, не можна таким вірити, він втече. Але, він на другий день після вступу вироку в силу, прийшов до мене у кабінет о 8-й годині ранку.
– Якщо говорити про гучні справи за останній час, то я фігурувала у кримінальних справах по обвинуваченню Кошелєва, Грицана, Шкондіна. Про ці історії немало і детально писали в Інтернеті , журналісти приходили на засідання , тому мені немає нічого особливого додати, крім того, що такі справи розглядати морально важко.
Є окрема категорія засуджених, для яких тюрма – рідний дім, особливо в зимовий період. У них немає ні сім’ї, ні житла, тільки довідка про звільнення та речі першої необхідності. Таким особам інколи бракує спілкування із звичайними людьми , які не мають відношення до СІЗО чи виправних колоній, тому ініціюють затягування розгляду судових справ та відкладення відправки до місць позбавлення волі. Один із засуджених, при ознайомленні із справою в суді, запитав: «А що я знайомитись із справою буду сам?»Працівник суду запитала : «А з ким ви хотіли знайомитись?», на що він відповів : «Я думав суддя буде присутня, адвокат».
– Какие плюсы/минусы вы видите в работе полиции, прокуратуры и адвокатуры?
Якщо брати патрульну поліцію, то я їх розділяю на три категорії: поліцейські, які мають юридичну освіту – вони працюють професійно; ті, які не мають юридичної освіти – мають велике бажання, стараються виконувати роботу відповідно до Закону. А третя категорія – це ті, які не мають бажання ні вчитися, ні виконувати роботу професійно, працюють із-за високої зарплати .
– В адвокатурі , великим плюсом є створення Єдиного реєстру адвокатів, участь адвокатів в наданні первинної та вторинної правової допомоги .
– В поліції та прокуратурі, на мою думку, не пройшло ніяких позитивних реформ, крім прийняття відповідних законів . Я вважаю, що реформа правоохоронних органів повинна починатись зверху до низу, а не навпаки. Якщо в місцевих прокуратурах проходили конкурси, то в регіональних та Генеральній прокуратурі – ні.
– Как вы оцениваете тех прокуроров, кто выступал на ваших судах? Они всегда поддерживают обвинение, или есть люди, которые вникают в процесс, учитывают все факторы?
– Хто хоче працювати, той працює. Знаю, що є фанати своєї роботи, вони дійсно вчитуються в кожну сторінку провадження, але велика завантаженість не дає можливості проконтролювати роботу слідчого, постійно вивчати практику. Є в прокуратурі високо професійні та відповідальні кадри, але все-таки прокурори у своїй процесуальній діяльності не є самостійними, як передбачено у КПК .
– А как Вы оцениваете работу Черниговских адвокатов ? Кого можете порекомендовать знакомым ?
Не буду називати прізвища адвокатів, робота яких мені подобається. Але, професійних, доброчесних адвокатів у м. Чернігові багато, які набагато сильніші столичних адвокатів, та й адвокатську етику не порушують.
– Не можна виділити п’ятірку чи десятку кращих адвокатів у місті. У кожного свій талант. Деякі сильні у цивільних справах, інші – виключно у кримінальних. Є адвокати, які вибирають вузьку спеціалізацію, тому у них захист цієї категорії справ вдається краще. Всі адвокати – це люди, котрі мають попередній, не малий досвід роботи з питань права. Деякі, не дивлячись на досвід, продовжують навчатись: їздять на семінари, тренінги, виробляють свою практику . Але є і такі які просто пливуть за течією.
– Своїм знайомим, або людям які запитують хорошого адвоката, ніколи не рекомендую. В результаті можеш залишитись без друзів.
– Дуже не люблю адвокатів, які знаючи , що справа провальна, обіцяють клієнту якщо не виграш, то хороші перспективи. А потім, враховуючи що клієнт не компетентний, в усьому звинувачують суддю. Деякі адвокати, щоб клієнт не бачив їхню роботу, кажуть клієнту на засідання не приходити, щоб не нашкодити справі, але в результаті виходить навпаки. Вважаю, що адвокат із клієнтом повинен бути чесним із самого початку, відразу роз’яснити варіанти вирішення справи.
Цікаво розглядати справу із сильними адвокатами, в такому випадку вони твої помічники. А коли адвокат сидить аби сидіти, або неефективно надає допомогу клієнту, розглядаєш справу постійно думаючи, як сприяти учаснику процесу у реалізації ним своїх прав.
– В ноябре 2016 года принят за основу проект Закона Украины №3556 «О медиации». Как вы считаете, будут пользоваться люди услугами медиаторов?
– Інститут медіації є позитивним явищем для України. Вміння домовлятись – це мистецтво, шлях до вирішення конфліктної ситуації мирним шляхом. Такий закон буде корисним як для фізичних та юридичних осіб, так і для суспільства в цілому.
Медіація в перекладі з англійської ( mediation ) означає — посередництво.
– Медіатор – це не адвокат, оскільки адвокат працює на боці того, кому надає правову допомогу, а медіатор, по відношенню до сторін, повинен бути нейтральним, він повинен сприяти сторонам у прийнятті справедливого рішення.
– Пам’ятаю приклад, який приводився викладачем, коли я навчалась в м. Одесі. Директор заводу запросив медіатора з метою сприяти вирішити конфліктну ситуацію, яка виникла між заступниками після утворення вакантної посади першого заступника. На дану посаду претендували обидва заступники. Медіатор запитав в обох заступників чому вони бажають отримати посаду першого заступника. Один із них сказав, що йому потрібна ця посада з метою підвищення зарплати, оскільки до пенсії залишилось два роки. Інший заступник повідомив, що йому особисто взагалі не потрібна ця посада, він відомий винахідник, користується авторитетом в колективі, отримує високу винагороду за свій труд . Але, дружина весь час клює, що із-за його винаходів завод отримує надприбутки, а його як людину не цінять: маленький кабінет знаходиться майже біля підвалу, їздить на роботу в громадському транспорті, пропонує навіть змінити роботу.
Медіатор, поспілкувавшись із двома заступниками, запропонував керівнику призначити першим заступником людину, якій до пенсії залишилось два роки; іншому заступнику виділити кабінет поряд із своїм, на дверях кабінету повісити табличку із зазначенням що заступник є заслуженим винахідником та виділити службову машину. Такі умови задовольняли інтереси всіх: директора та його двох заступників. От так медіатор, враховуючи інтереси сторін, сприяє їм у прийнятті ними погодженого справедливого рішення.
– Доводилось ли испытывать давление со стороны начальства, правоохранительных органов, истцов/ответчиков?
– Я не можу працювати, коли на мене тиснуть. Якщо таке відбувається, намагаюсь справитись із ситуацією, відстояти свою позицію.
– Коли закінчувала навчання в технікумі, викладач арбітражного процесу, який працював адвокатом ще в післявоєнні роки, сказав нам три повчальні вислови:
– Для юриста – нахальність – перше щастя. Юрист повинен стукати, щоб відкрили, не сидіти на місці, а мотатись, збирати для справи важливу інформацію, уміти спілкуватись із людьми, переконувати та добувати потрібну йому інформацію.
– Юрист повинен володіти ораторським мистецтвом.
– І третє. Коли вперше приходите в будь-який колектив, спочатку працюйте на свій авторитет стільки, скільки потрібно, потім авторитет буде працювати на вас.
– То есть ваш авторитет судьи, является еще и защитой для вас от влияния сторонних лиц?
– Не тільки авторитет, потрібно просто професійно виконувати свою роботу, вкладати душу у свій труд, щоб і сам був задоволений і ті, для кого працював. Це стосується любої справи. Навіть, якщо людина просто шиє валянки, але робить це старанно, доводить навики до досконалості, вносить якість новинки, рано чи пізно такого майстра оцінять, він отримає довіру та повагу колег.
– Что изменилось в худшую/лучшую сторону в системе судопроизводства, если сравнить период начала вашей работы судьей и нынешнее время?
– Головний плюс – це те, що суддя став незалежним. Раніше справи розподілялись вручну, доступ до посади судді для одних був дуже легким, для інших неможливим. Зараз стати суддею складна процедура, але кожен, що має право зайняти цю посаду, склавши відповідні іспити, стає суддею.
Головне погіршення полягає в тому, що авторитет судді нівелювали самі органи виконавчої та законодавчої влади, зробили судову владу в очах суспільства чимось незначним, дали можливість всім іншим створити негативний образ Української судової влади.
Але, всім відомо, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Призначення судової влади – це захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Без здійснення такої діяльності держава не може вважатися правовою.
– Ваше отношение к последней реформе судопроизводства?
– Вважаю, що судова реформа в Україні не на словах, а на ділі вдається. Завдяки змінам до Конституції в частині правосуддя, фундаментально змінюється судоустрій в Україні. Прикладом цього є і конкурс до Верховного Суду.
– Те, що в результаті реформи ліквідовуються діючі спеціалізовані суди, теж правильно, немає необхідності у проміжних судах між апеляційним та Верховним Судом.
– Значний мінус в тому, що в результаті судової реформи багато професійних суддів пішли у відставку, свої знання, отримані на практиці не зможуть передати молодим суддям.
– Ще одним важливим мінусом у здійсненні судової реформи, вважаю прийняття поспішних та неякісних законів. Суддям, юристам та іншим спеціалістам, що користуються цими законами очевидні прогалини в праві, але думка практиків не завжди враховується при прийнятті нових законів чи внесення змін до діючих.
– В процесі спілкування з учасниками процесу, багато нарікань на неякісні закони, висловлювань щодо їх змін. Спеціалісти на місцях краще бачать, що не працює, або працює на шкоду інтересам людини та держави. В такому випадку, я раджу сісти, написати проект закону самому та передати народному депутату, щоб він міг донести його до стін Верховної ради.
– Любой человек может написать такой проект и передать нардепу?
– Звичайно!
– Давайте, покажу вам Кодекс України про адміністративні правопорушення – достає з полички книгу суддя Ченцова – він був введений в дію в 1984-му році. До теперішнього часу більше 400 законів в нього вносили зміни, а в новій редакції кодекс не приймається. Хіба не змінились суспільні відносини з того часу? Зміни вносяться вибірково, не враховуючи загальні положення.
– От наприклад, зміни до ст. 173-2 КУпАП назва якої «Вчинення насильства в сім’ї, невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми», відповідно до змін за таке правопорушення можна накласти стягнення у виді громадських робіт або адмінінстративного арешту, штраф виключено. Але, відповідно до положень загальної частини громадські роботи не застосовуються до інвалідів 1-2 групи, вагітних жінок, жінок старше 55 років та чоловіків – старше 60 років, а арешт – до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб, які не досягли вісімнадцяти років, до інвалідів першої і другої груп. Тому, чоловіка , який має 60 років, є інвалідом 2 групи , постійно вживає спиртні напої та вчинює насильство притягнути до адміністративної відповідальності за цією статтею не можна. А був би штраф , кожен порушник відчув би, коли пенсію принесли б на 200 чи 600 гривень меншу.
– Расскажите о вашем опыте участия в конкурсе на Верховного судью.
– По-перше, хочу відмітити, що мені як судді першої інстанції було важче, оскільки навантаження щодо кількості справ набагато більше ніж у суддів вищих інстанцій.
– По-друге, не можливо було спланувати свій час робочий час та час для підготовки до конкурсу.
– Конкурс було оголошено 08.11.2016 року. Програму іспитів надруковано 11.11.2016 року. Тестові завдання для конкурсу – 650 питань, були опубліковані 30.12.2016 року. Дата кваліфікаційного оцінювання опублікована 11.01.2017 року про проведення конкурсу 30.01.2017 та 02.02.2017 . Але, 20.01.2017 року опублікований інший, повний перелік на 1000 питань. Оголошення про початок проведення конкурсу було 10.02.2017 про складання кандидатами 16.02.2017 року анонімного письмового тестування, а 21 лютого 2017 року виконання практичного завдання.
– Крім того, я не мала можливості взяти відпустку на цей період, так як при звільненні суддів , у зв’язку з відставкою з осені 2016 року , мені як судді що одна залишилась розглядати кримінальні справи, були передані на розгляд залишки їхніх справ. Не дивлячись на те, що я добросовісно старалась дати відповіді на всі 1000 питань, я на день складання анонімного тестування досконало пройшла тільки 600 питань. Йдучи на виконання практичного завдання, вважала, що потрібно було писати рішення Верховного Суду, оскільки багато суддів спеціалізованих судів брало участь у конкурсі, а виявилось що все-таки потрібно було писати рішення Вищого Спеціалізованого Суду. При написанні практичного завдання отримала нижчий за необхідний бал. Перевіряючи свою роботу, на реальних рішеннях, які знайшла в Єдиному реєстрі судових рішень, виявила , що у комплекті документів що були видані нам по цій справі була відсутня ухвала апеляційного суду про виправлення суттєвої помилки щодо кваліфікації дій обвинуваченого, тому вважала що я правильно вирішила справу по суті – скасувала рішення суду апеляційної інстанції. Пізніше дізналась від колег, що вони залишили рішення апеляційного суду в силі , на помилку не звернули увагу, і їхні рішення було оцінено вищим балом.
– Напередодні дня, коли проходив конкурс, прийшлось допізна бути на роботі, потім пізно лягла спати, в день конкурсу встала в 4 години ранку , і поки їхала в Київ на автомобілі, заказаному через сервіс BlaBlaCar, 1,5 години спала.
– А вы одна пошли от Новозаводского районного суда на конкурс?
– Так. Вирішила перевірити свої знання , отримати певний досвід. Із 1000 питань, що були включені до анонімного тестування, багато із них були не коректними, спірними, відповіді на них із тих джерел права, якими повинні користуватись судді у своїй діяльності, не отримаєш. Було видно, що питання готувались науковцями, представниками судових, правоохоронних органів та іншими, але правильність відповідей, за якими оцінювалась робота підлягає сумніву.
– Почему, на ваш взгляд все было так не продумано в этом тестировании? Все-таки люди после прохождения этого экзамена будут занимать серьезные должности…
– Лише тому, що це був конкурс, який проводився вперше, без заздалегідь виписаних правил, але було докладено серйозних зусиль багатьох людей, щоб конкурс відбувався, і йому дали високу оцінку. Звичайно, все що не вдалось , в майбутньому буде проаналізоване, удосконалено. Сподіваюсь, що всі послідуючі конкурси, а їх буде дуже багато, буде легше проводити, маючи практику першого конкурсу до Верховного Суду.
– Не шкодую, що взяла участь у конкурсі, витратила свій вільний час, єдине про що шкодую, що даний час не посвятила мамі та дітям, що залишались без уваги.
– Как часто будут проводить такие конкурсы, и когда заработает Верховный суд?
– В Законі України « Про судоустрій та статус суддів» передбачено кількість суддів Верховного Суду – 200 чоловік. Перший конкурс був оголошено на 120 посад. Тому, конкурси будуть проходити і у Верховний Суд, і в апеляційні та місцеві суди .
– Мені здається , що Президент України, в жовтні 2017 року , до Дня юриста, оголосить імена суддів Верховного Суду.
– Бывали ли вы по обмену по своей работе в Европе, США, или, может, сравнивали их законодательство с нашим по публикациям в специализированных изданиях?
– Не довелось, переймати досвід суддів інших країн, перебуваючи в цих країнах. Але, звичайно законодавство інших держав вивчаю, порівнюю.
– Пам’ятаю, колись на з’їзді суддів, голова Верховного Суду України, Василь Онопенко розказуючи про велику завантаженість українських судів, привів такі цифри: в Україні судами першої інстанції розглянуто більше 8 мільйонів справ і матеріалів.Китайські суди також щорічно розглядають приблизно 8 мільйонів справ. Але ж у них це робить 194 тисячі суддів, а у нас – усього близько 8 тисяч працюючих суддів.
– Звичайно, хотілось би працювати не з таким навантаженням, з яким на даний час працюють українські судді.
– Чтобы вы улучшили, в первую очередь, в системе судопроизводства, если бы вам дали неограниченные полномочия?
– В судовій системі зараз є все, для того щоб працювати, починаючи від освіти, закінчуючи матеріально-технічними можливостями. Немає тільки чітких законів та порушується принцип незалежності судової влади. Маючи великі повноваження, просто будувала би правову державу .
– Как вы относитесь к суду присяжных? Часто ли доводилось вести заседание с их участием?
– Поки інститут присяжних в повному обсязі не запрацював. З участю присяжних розглядаються кримінальні справа , за клопотанням обвинуваченого, засудженого, а вони не виявляють такого бажання. При розгляді деяких цивільних справ, визначених законом, беруть участь присяжні. Але, на даний час розгляд справи за участі присяжних затягують процес.
– Что самое главное в работе любого судьи?
– Бути компетентним, комунікабельним, дотримуватися професійної етики, бути чесним перед людьми та творити добро. Суддя в деякій мірі повинен володіти і знаннями із психології, оскільки в кожній конкретній справі перед тобою конкретна людина. Інколи дивишся на особу, встановлюєш його анкетні дані, інші відомості з його життя, і відразу виявляєш причини неправомірної поведінки особи. Погляд людини, його поведінка, багато чого дає зрозуміти.
– Професія судді не із легких, особливо в суді першої інстанції. Доля людини в твоїх руках, навіть якщо розглядається невелика справа про адміністративне правопорушення. Приємно, коли люди відносно яких виносив рішення, навіть не на їх користь вдячні, визнають рішення законним та справедливим. З більшою увагою відношусь до неповнолітніх, з участю яких розглядаються справи, оскільки це дуже вразлива категорія особистостей.
– Какова статистика пожизненных приговоров Новозаводского суда?
– В нашому суді такі вироки, за час роботи в суді не виносились. Хоча і справи з участю засуджених до довічного ув’язнення розглядаємо.
– Делите дела на менее и более интересные? От чего это зависит?
– Ні, не ділю. Кожна справа потребує уваги , в ній беруть участь різні люди, кожна людина індивідуальна та цікава. Але якщо враховувати, що робота судді часто не додає позитивних емоцій, то люблю розглядати справи про усиновлення дітей. Відчуваю свою причетність до того, що дитина-сирота не залишається без любові батьків. Бачачи щасливі очі дітей, відчуваю справжній душевний підйом.
– А часто усыновляют?
– Хотілось би частіше. Буквально нещодавно розглянула три справи про усиновлення, призначила справи в першу чергу, щоб батьки встигли оформити діток до школи. При розгляді таких справ, стараюсь, якщо дозволяє вік заслухати дитину яку всиновлюють. На тему всиновлення, навіть писала диплом . Коли працювала начальником ЗАГСу , теж була причетна до усиновлення, при мені двох дітей усиновили за кордон: дівчинку в Німеччину, хлопчика в США .
– Что вы знаете об условиях содержания людей в тюрьмах нашего региона?
– Багато чого знаю, так як часто доводилось відвідувати ці установи. На території Менського району розташовані дві установи: Менська виправна колонія № 91 та Домницький виправний центр № 135. Будучи суддею, їздила розглядати справи в установи, так як справ багато, установи знаходяться на великій відстані від м. Мена, доставляти засуджених було складно. Була в багатьох приміщеннях установ, крім розгляду справ, засуджені мали можливість отримати деякі роз’яснення з правових питань.
– Зараз, розглядаю справи засуджених Чернігівської виправної колонії №44, у колонії теж розглядала справи.
– При розгляді справ, суддя в обов’язковому порядку вивчає особову справу засудженого, де зберігаються всі документи. Уважно вичитую вироки судів стосовно засуджений, щоб з’ясувати при винесенні рішення як ставиться засуджений до вчиненого, уточнюю дані про особу, про спілкування із родичами.
– Розглядаючи справи в порядку виконання вироків, інколи бачиш, що людина дійсно виправилась, і більше ніколи не попаде в такі умови. Але, в більшості, звільнені засуджені знову вчиняють умисні злочини.
Склалось таке враження, що коли хлопець виховувався в сім’ї , де не було мужчин, одні жінки, це дуже впливає на характер, поведінку в майбутньому. Негативно впливає на дитину в майбутньому поведінка батьків, які принижували дітей в дитинстві, били, застосовували психологічне насильство. Весь цей негатив у дитини накопичується, а потім виливається в її неправомірну поведінку по відношенню як до родичів так і до інших людей. Коли батьки надмірно проявляють свої лідерські якості, авторитарність, не є друзями своїх дітей не бачать у дитині особистості – все це потім відкликнеться. Якщо дізнатись про людину деталі, то відразу стає ясно, що злочин, який вчинила людина – закономірний наслідок взаємопов’язаних попередніх факторів.
– А по каким причинам осужденные из Менской колонии к вам обращались?
– УДЗ, скарги на медичне обслуговування, на працівників установи, цивільні позови, та багато іншого.
– Знаєте, що замітила за тими, хто відбуває покарання довічно (під довічниками з Менської колонії маються на увазі працівники правоохоронних органів, яким у свій час президент Кучма замінив довічне ув’зянення на 20-річний термін відбування покарання – прим.авт.). Спочатку ведуть себе дуже негативно, не хочуть працювати, порушують режим відбування покарання. Коли підходить строк можливого застосування пільги, самі виявляють бажання працювати, стараються отримати заохочення.
– В Домниці колись запитала у начальника установи, як він відпускає засуджених на господарські роботи за межі установи. Він відповів, що в установі теж є категорія засуджених, яким адміністрація довіряє, знає, що при любих обставинах нічого не станеться.
– Також, серед засуджених є багато талановитих людей: художники, столяри, слюсарі та інші. Колись розглядала справу в колонії, була свідком того, як засудженому передали дорогі ленінградські фарби, полотна . Він дуже професійно писав картини, хоча до цього працював у міліції.
– Засуджені жінки, багато в чому відрізняються від чоловіків. Жінки частіше порушують умови відбування покарання, менше цікавляться своїми правами. Наприклад, подають клопотання про застосування пільг, які їм зовсім не передбачені. Питаю : «Вам роз’яснював інспектор положення Закону, є роз’яснення на стенді?», А вони відповідають: «Всі подають і я подаю». Інспектори в установах доброзичливо відносяться до засуджених, вони знають напам’ять кожну справу , якщо щось по закону положено, відразу реагують. Але, засуджені все одно не довіряють, думають в суді краще знають, пишуть на авось.
– Я багато читала вироків, за якими засуджені жінки, що відбувають покарання у Чернігігвській виправній колонії . Є такі, що почитаєш ніколи б не подумав, що людина може бути такою жорстокою. Я є й такі, з яких розумієш, що так склались життєві обставини… Відбувають покарання і такі, які ніколи не виправляються, вони виходять і знову приходять, і так по колу.
– Умови проживання маленьких діток, які проживають разом із матерями хороші. Крім того, що їх забезпечує держави всім необхідним вони мають підтримку і від благодійних організацій.
– Какую последнюю книгу вы прочитали?
– Екхарта Толле – «Сила моменту Зараз», вона мені дуже сподобалась. Книга про те, що вирватись із проблем, переживань та болю можна через абсолютну присутність в сьогоденні – реальному моменті життя. Завтра, якщо ти захочеш зробити те, що хотів сьогодні , такої можливості не буде.
– Також, я люблю читати вірші незнайомих, звичайних людей, що пишуть від крику душі.
Але, найбільше читаю твори, які читає моя дитина за шкільною програмою. Прочитала разом із нею роман «Полліанна»американської письменниці, Елеонор Портер, Полліанна вчить оточуючих «грі в радість», якої її навчив свого часу батько. Тоді батько пояснив Полліанні, що треба радіти, всьому тому що в тебе є .
Часто із дочкою придумуємо свої власні казки, про все що навколо нас: місяць, сонце, дерева, квіти…
Позиция прокуратуры
Буквально перед публикацией данного материала, на наш информационный запрос, текст которого мы приводим ниже, наша редакция таки получила ответ от Областной прокуратуры, о возможности записать интервью с кем-то из прокуроров. В ответе нам предлагается встретиться 17-го августа с заместителем прокурора области И.В.Юшиным, хотя его в списке запрашиваемых для интервью лиц не было.
Шановний Володимире Володимировичу!
Редакція Чернігівського міського порталу Gorod.cn.ua звертається до Вас з проханням надати коментар працівника Прокуратури області в рамках підготовки матеріалу на тему чернігівських в’язниць та засуджених.
Першу частину цього матеріалу ми опублікували 18.07.2017:
Позиция общества по отношению к тюрьмам и заключенным. Часть 1
http://www.gorod.cn.ua/news/gorod-i-region/84125-pozicija-obshestva-po-otnosheniyu-k-tyurmam-i-zaklyuchennym.html
В матеріалі висловили свою думку: представник церкви, правозахисниця та співробітник Чернігівського СІЗО. Для другої частини ми плануємо взяти коментарі судді, очільника Чернігівської області та прокурора. Нам вже надали згоду суддя та чиновник, але постає питання за тим, щоб взяти такий коментар у співробітника Прокуратури області.
Ми тривалий час не могли сконтактувати з людиною, що очолює прес-службу прокуратури – Тетяною Ліждвой. Коли нарешті це трапилось – вона повідомила, що перебуває у відпустці, а для того, щоб взяти інтерв’ю у прокурора ми маємо написати інфозапит.
За 10-річний досвід моєї роботи, мені доводилося брати інтерв’ю у людей, які працюють, практично в усіх держструктурах нашого міста, і це перший випадок, коли було запропоновано написати саме інфозапит, для того, щоб провести зустріч з держслужбовцем.
Вибачте, що доводиться турбувати прокурора всієї області, щоб домовитися про інтерв’ю, з кимось із ваших підлеглих, але це не наша провина, а можливо, невірний підхід прес-служби Прокуратури області до спілкування з пресою.
Хочемо нагадати, що на останній своїй зустрічі з прокурорами 8-ми областей України Юрій Луценко висловив своє побажання, щоб прокурори були ближчі до людей і намагалися робити все, щоб суспільство їх полюбило. Ми вважаємо, що реалізувати це побажання Генпрокурора можна лише одним шляхом: бути більш відкритими для людей, регулярно звітувати про свою роботу публічно, щоб люди, хоча б розуміли, чим займаються співробітники прокуратури і які результати їх діяльності.
Тож просимо Вас надати дозвіл на запис інтерв’ю з цими людьми:
Начальник відділу роботи з кадрами прокуратури області – Шпак Дмитро Валерійович
Начальник управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності – Смуригін Олександр Олександрович
Начальник відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування, підтриманням державного обвинувачення та координації діяльності правоохоронних органів управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури області – Біленко Анатолій Михайлович
Начальник відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури області – Маслак Олексій Олексійович
Начальник відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури області –Данилов Юрій Валерійович
Начальник відділу підтримання державного обвинувачення в суді прокуратури області – Шваб Леся Володимирівна
Начальник відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури – Косенко Олег Дмитрович
Начальник слідчого віддлу прокуратури області – Шкільнюк Олексій Михайлович.
Відповідь про згоду чи незгоду просимо надати на електронну адресу gorod.cn@gmail.com.
18.07.2017
Редактор сайту Gorod.cn.ua Алла Філатова-Сухова
В тоже время, в конце ответа, сообщается, что наш запрос рассмотрен, в порядке, предусмотренном законом «Об обращениях граждан», хотя сам запрос по его сути подпадает под закон «О доступе к публичной информации», а сфера действия этого закона не распространяется на отношения в сфере обращений граждан. То есть, своим ответом Областная прокуратура сама же и подтвердила тот факт, что запросы об интервью – НЕ РАССМАТРИВАЮТСЯ ЧЕРЕЗ ОТДЕЛ ОБРАЩЕНИЙ ГРАЖДАН. Хотяруководитель пресс-службы Областной прокуратуры Татьяна Лиждвой настояла на том, что договориться об интервью с любым из прокуроров УСТНО – невозможно и надо писать именно информационный запрос в отдел обращения граждан. Более того, когда мы осведомлялись, когда ждать ответ не называла точной даты, и только в отделе обращений граждан, нам сообщили, что работа по ответу ведется и направлены распоряжения во все те отделы, начальников которых мы хотели пригласить на интервью.
Мы искренне надеемся, что Областная прокуратура, в конце концов, урегулирует этот вопрос, и когда наши коллеги из других СМИ будут обращаться за интервью, то им не придется для этого писать инфозапросы в тот отдел, который для этого абсолютно НЕ ПРЕДНАЗНАЧЕН.
В свою очередь, мы сообщаем нашим читателям, что воспользуемся предложением прокурора Юшина и запишем с ним интервью. Но так как время на встречу, расшифровку и утверждение текста интервью займет еще 7-14 дней, то позицию прокуратуры, относительно прав осужденных и подозреваемых мы опубликуем уже в следующем материале.
Gorod.cn.ua