У США набирає обертів найгучніший судовий процес десятиліття. На кону — політична смерть чинного президента Дональда Трампа
На лаві підсудних — Пол Манафорт, начальник штабу Дональда Трампа. Він міг стати одним із найвпливовіших в Америці сірим кардиналом Білого дому, а виявився постояльцем одиночної камери у федеральній в’язниці з перспективою провести там решту життя.
Манафорт звинувачується в ухиленні від сплати податків із доходів від політичного консалтингу. Отримавши близько $60 млн від колишнього українського президента Віктора Януковича і його оточення, він задекларував лише чверть із них. Як з’ясувалося в американському суді, токсичні платежі на кіпрські рахунки Манафорта здійснювали Рінат Ахметов, Андрій Клюєв, Сергій Льовочкін, Борис Колесніков та Сергій Тігіпко.
Але якщо в Україні всі ці персонажі замість покарання отримували мандати депутатів і міністрів, то в США — інше ставлення до закону та інші наслідки. Оскільки Манафорт, не повідомляв американському уряду про наявність заначок закордоном і не платив податки, йому висунули звинувачення незалежно від його статусу і списку контактів у телефонній книзі. Уже зібрано журі з 12 присяжних, а прокурори смакують подробиці шикарного життя Манафорта, зокрема придбання квартир і будинків у Нью-Йорку, Вірджинії та Флориді, Рендж Роверів і Мерседесів, килимів і навіть куртки зі страуса за $15 тис.
Ставки високі. Для самого Манафорта це питання свободи. Для демократів — можливість надалі атакувати Трампа. Для спецпрокурора Роберта Мюллера — тест на довіру в масштабнішій справі про російське втручання у вибори президента США. Але найбільші ризики — у Трампа: вирок Манафорту може підштовхнути політтехнолога співпрацювати із Мюллером у російській справі, за якою маячить імпічмент.
Від Януковича і його оточення Манафорт отримав близько $60 млн
Американське правосуддя практикує домовленості з дрібнішою рибою для упіймання великої. Такий підхід відчув на собі ще Павло Лазаренко, який сів на вісім років після того, як свідком звинувачення став Петро Кириченко — найближчий друг, кум, радник і поплічник Лазаренка, який обміняв свідчення проти патрона на свободу.
Так само і в справі Манафорта: звинувачення побудовані на свідченнях його партнерів і спільників, які погодилися співпрацювати з прокурорами. Наприклад, Рік Гейтс. Прокурор називає його “зоряним свідком”, він 20 років працював із Манафортом, об’їхав із ним півсвіту і доріс до заступника у виборчій кампанії Трампа. У справі про українські гроші Гейтс визнав себе винним у лжесвідченні, приховуванні доходів шляхом підробки податкових декларацій, крадіжці у самого Манафорта і погодився співпрацювати з Мюллером.
Янукович і Ко
Іншим свідком звинувачення став Тед Дівайн — ще один американський консультант, якого Манафорт залучав для роботи з українськими клієнтами. І не тільки з Януковичем: після його втечі Дівайн мав переключитися на людину з ініціалами П.П. У суді і Дівайн, і Гейтс підтвердили: йшлося про Петра Порошенка. Аналіз листування показав, що між сторонами був підготовлений проект договору на надання допомоги Порошенку. Гонорар Дівайна мав скласти $100 тис. на місяць і $50 тис бонусу в разі обрання клієнта президентом України.
Дівайн пропонував використовувати в кампанії Порошенка технології, випробувані в Сербії з новообраним прем’єр-міністром Олександром Вучичом, і слоган: “Майбутнє, в яке варто вірити”. Яку допомогу в підсумку надавали субпідрядники Манафорта для Порошенка — невідомо, але повноцінної роботи у них не вийшло. Крім того, Манафорт мав допомагати і Віталію Кличку на виборах мера Києва. Але тут, найімовірніше, зіграли контакти мера з Льовочкіним.
Проте, де точно Манафорт і Дівайн спрацювалися, так це в переродженні Партії регіонів під маскою Опозиційного блоку на виборах 2014 року. Для кампанії Дівайн придумав кілька гасел, серед яких — Make Ukraine Work Again, співзвучний з ідеєю Трампа Make America Great Again.
Дівайн підготував тези, з якими Опозиційний блок мав йти на вибори — об’єднання країни, повернення економічного процвітання в Україні та заклик “покінчити з корупцією через безпрецедентну прозорість влади”, що досить комічно чути від політиків, імена яких асоціюються із масштабними махінаціями епохи Януковича.
Взагалі, суд над Манафортом став справжнім джерелом інформації про українську політику останнього десятиліття. У своїх рекомендаціях технолог детально прописував усі ролі, які мали виконувати його клієнти під час виборів.
Наприклад, під час висунення регіоналами кандидата в президенти в 2009 році Манафорт навіть визначав, хто і якою мовою виступатиме: Азаров — російською, Янукович — українською. Таким чином наголошувалася фішка Партії регіонів про двомовність. Окрім того, в документах команди Манафорта містилися заклики активніше розігрувати карту антисемітизму партії Свобода. Стратегію розколу суспільства за болючими темами Манафорт використовував і в кампанії Трампа.
Манафорт чимало уваги приділяв Борису Колеснікову і просив готувати для нього тексти виступів. І це не дивно, оскільки саме Ахметов привів консультанта до Януковича, а сам Манафорт просував це крило в Партії регіонів.
Ще Манафорт вигадав залучити відставних європейських політиків до реабілітації іміджу Януковича в Європі і США. Для цього він зібрав так звану Габсбурзьку групу, де особливо відзначав успішну роботу в США її учасників — колишнього президента Польщі Олександра Кваснєвського й екс-прем’єра Італії Романо Проді.
У своїй записці Януковичу за січень 2013 року, тобто за рік до зміни влади, Манафорт назвав відповідальних за американський напрям. Так, із держсекретарем США Джоном Керрі неформальний канал спілкування (back channel) мав підтримувати Андрій Клюєв, за Білий дім відповідав Сергій Льовочкін, а за зв’язки в Конгресі — міністр закордонних справ Леонід Кожара.
Крім того, Манафорт радив Януковичу побудувати гарні відносини з деякими лідерами ЄС, зокрема новачками, а Клюєву доручав обробляти єврокомісара Штефана Фюле. У 2013 році Манафорт планував встановити контакт із Сергієм Арбузовим, який на той момент ставав висуванцем сім’ї Януковича на роль прем’єр-міністра.
Прелюдія до великої гри
Ні для кого не секрет, що податкова справа Манафорта насправді є прелюдією до більшої гри — він має розповісти правду про контакти президента Трампа з росіянами в передвиборний період. Саме чинний глава США є великою рибою, за якою полює спецпрокурор Мюллер. І тут на арені з’являється ще одне прізвище.
Правою рукою Манафорта і фактичним керівником його київського офісу був Костянтин Килимник. Він ріс у Кривому Розі, але закінчив Військовий університет Міністерства оборони РФ за фахом лінгвіст англійської та шведської мов, а потім працював у московському офісі Міжнародного республіканського інституту. Слідство переконане: він був співробітником військової розвідки Росії. Принаймні, так стверджує той самий Рік Гейтс, а це робить Килимника каналом зв’язку між Манафортом і Москвою. Килимник мав право підпису за деякими кіпрським рахунками Манафорта.
З Килимником мені довелося бачитися один раз — він супроводжував Льовочкіна в лютому 2014 року, коли дні Януковича були злічені, і колишній глава його адміністрації прилетів до Вашингтона домовлятися про своє майбутнє.
Українська штаб-квартира Манафорта, звідки він керував політичними стратегіями впродовж десятиліття, перебувала на вулиці Софійській, за крок від Майдану Незалежності. Сьогодні там розташований магазин одягу і взуття за демпінговими цінами — конфіскату. Про колишнього власника приміщення нагадує лише кнопка дзвінка. До категорії конфіскату тепер може потрапити і численна нерухомість, а також предмети розкоші, нажиті Манафортом за роки співпраці з Януковичем. Особлива іронія в тому, що якщо Манафорт усього позбудеться, то його майно поповнить американський бюджет, а не український. Адже, як справедливо зауважив колишній держсекретар Джон Керрі, всі суди США є антикорупційними.
Колонка опублікована в журналі Новое Время від 09 серпня 2018 року.