Українське суспільство має взяти контроль над власними правами на зміни

Для України нині відкрите особливе вікно можливостей, але воно не буде таким завжди, вважає Айрін Хан, генеральний директор IDLO (Міжнародна організація з розвитку права) – міжурядової організації, що просуває принцип верховенства права та реформи. IDLO співпрацює з урядами 34 держав – допомагає у галузі юстиції, правосуддя та боротьби з корупцією. Вона представлена і в Україні. Нещодавно Айрін Хан відвідала Україну та зустрілася з високопосадовцями міністерств, керівниками антикорупційних органів, представниками громадянського суспільства та журналістами програми «Схеми» (спільний проект Радіо Свобода та каналу «UA:Перший»). Вона наголошує на міжнародній підтримці реформ в Україні та бажанні очолюваної нею організації продовжувати роботу в країні. Але попереджає: для цього необхідно бачити результат.

Айрін Хан є міжнародним експертом з прав людини, питань гендеру та соціальної справедливості. Більше 20 років працювала в управлінні Верховного комісара ООН у справах біженців, а з 2001-го до 2009 року була генеральним секретарем Amnesty International.

Із 2012 року Айрін Хан очолює Міжнародну організацію з розвитку права. Окрім того, вона є членом правління кількох міжнародних організацій з прав людини та розвитку, має почесні ступені та нагороди, зокрема Премію миру міста Сідней (2006 рік). Її книжка «Непочута правда: бідність та права людини» перекладена сімома мовами.

Айрін Хан, міжнародний експерт з прав людини, питань гендеру та соціальної справедливості

– В Україні є чудові лідери громадянського суспільства, які йдуть на великі персональні ризики, працюючи рішуче та віддано у галузі антикорупції вже кілька років. Деякі з них розчаровані, що за цей час прогрес недостатній, інші зазначають, що на них посилюється тиск: зростають напади критики, націлені на обмеження їхньої роботи. І вони стурбовані, чи матимуть змогу й надалі виконувати свої функції контролю та нагляду за органами державної влади.

– Але джерелами цього тиску можуть бути також високопосадовці?

– Це правда. Серед них можуть бути як незацікавлені у змінах чиновники, так і високопосадовці, які проявляють певний інтерес до змін. Думаю, це така змішана картина, тому активістам важливо співпрацювати саме з останніми. Важливо, щоб люди всередині країни та ті, хто підтримує Україну ззовні, разом працювали та продовжували тиснути. Зміни ніколи не бувають лінійними, завжди є підйоми та падіння, і зараз відкрите особливе вікно можливостей, яке не буде таким завжди. Отже, скористайтеся можливістю зберігати тиск і переконайтеся, що будуть виконані ключові умови, як, наприклад, створення Антикорупційний суду.

– Стосовно НАБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, гадаєте разом вони – ефективна команда?

– Ми співпрацювали з НАБУ і САП для розробки меморандуму щодо угоди між ними, стосовно їхнього співробітництва. Оскільки, з одного боку, є слідство, а з іншого – прокурорський нагляд, тож це дві різні функції, але, певна річ, абсолютно споріднені.

Ми фактично допомогли сторонам домовитись і встановити правила для них зовсім нещодавно – у серпні. Обидві сторони намагаються працювати таким чином, оскільки це важливо, але, звичайно, піддаються неабиякому тиску, щоб видавати результати.

Айрін Хан наголошує на важливості створення антикорупційного суду в Україні

​– Але жоден з високопосадовців, підозрюваних у корупції, досі не у в’язниці.

– Безумовно, великий чинник цього – відсутність Антикорупційного суду. Ви не можете посадити когось у в’язницю, поки він не буде засуджений.

– Антикорупційний суд – це головна тема зараз. Наскільки ідея його створення близька до реальності?

– Рішення Венеціанської комісії з цього приводу є обнадійливим, адже це дуже поважний юридичний орган і його думка буде мати величезне значення для зацікавлених сторін в Україні. І я сподіваюсь, що це спонукає до змін, яких ми всі очікуємо, – створення Антикорупційного суду.

З цього приводу є багато невизначеності, пліток, стурбованості. З досвіду європейських країн зрозуміло, що спеціалізований, по-справжньому незалежний суд, до складу якого увійдуть ретельно відібрані кваліфіковані та незаангажовані співробітники, може сприяти вирішенню багатьох питань.

– Наразі єдиним нереформованим органом в Україні є Служба безпеки, яка має свій рівень секретності. Як можна допомогти її реформувати?

– Служби безпеки в демократичних країнах, у європейських країнах, всі підлягають ретельній перевірці. У демократичній системі ви не можете виокремити з неї частину, яка не буде підзвітна людям. Очевидно, що реформи необхідні, і вони відбуваються, але Служби безпеки України вони зараз не стосуються. Проте, зрештою, в Європі існує хороша практика, а українське суспільство намагається досягти європейських стандартів, тому, можливо, ці стандарти все-таки будуть впроваджені й у галузі безпеки.

– У чому головна різниця між судовою системою в Україні та Європі?

– Відмінності є у способі призначення суддів, їхнього навчання та процедурі звільнення. У межах ЄС існують певні стандарти, які гарантують незалежність судової влади. Вони направлені на те, щоб запобігти корупції в судовій системі, а в разі її появи – вжити необхідних заходів.

Взагалі відбір суддів – це дуже важливо, а їхнє звільнення та політичний вплив – це фундаментальні питання, які потрібно вирішити, оскільки європейські країни дуже серйозно ставляться до відсутності у вас надійної, незалежної судової влади.

У західній системі існує Кодекс поведінки суддів. І в США бували випадки, коли визнавали, що суддя поводиться неналежним чином. Їхні дії розслідували, і, зрештою, суддів або притягували до дисциплінарної відповідальності, або звільняли. Подібні випадки – сигнал іншим про те, що так робити не можна. Недостатньо лише мати етичний кодекс, треба його ще й дотримуватися.

– А яким чином суди в інших країнах зберігають свою незалежність від президента, уряду, парламенту?

– Вони не призначаються президентом. Як ви знаєте, в США президент може призначити когось, але кандидату все одно доведеться пройти Сенат, публічні слухання, щоб громадськість побачила, кого обрали. В інших країнах існують незалежні судові комісії, які вивчають та призначають кандидатів, і вони роблять це дуже прозоро, за визначеними критеріями, тому всі знають, яким чином призначаються судді. Окремо контролюється і можливість зняти суддю – тобто їх не можна звільнити лише тому, що вони не ухвалюють рішення на чиюсь користь.

Айрін Хан зауважує: суддям недостатньо лише мати етичний кодекс, треба його ще й дотримуватися

Є системи, перш за все – підготовка суддів, по-друге – незалежні перевірки та призначення, а по-третє – контроль за їхньою поведінкою, по-четверте – процедура звільнення. І всі європейські країни повинні довіряти законам одне одного та, відповідно, досягати певного загального високого стандарту. Якщо є вирок в одній країні – в іншій будуть його дотримуватися. І саме тому для України дуже важливо також привести систему правосуддя у відповідність до цих стандартів, аби в інших європейських країнах також дотримувалися рішень, ухвалених в Україні.

Важливим також є зміцнення довіри людей до системи правосуддя. Україна має свою історію, в якій люди не довіряють правосуддю. Потрібно працювати над відновленням цієї довіри, бо людей не можна обдурити, зрештою, вони дізнаються, що правильно, а що ні. У наші дні, дякувати інтернету, громадська думка набагато сильніша, ніж це було раніше.

​– Ви кажете, що влада не може ігнорувати громадську думку?

– Я думаю, що громадську думку у вашій країні вже яскраво висловили. Я маю на увазі революцію на Майдані. Це продемонструвало вплив, який може мати громадська думка. Тому я закликаю суспільство інформувати одне одного, усвідомлювати, що відбувається завдяки таким програмам, як ваша, і продовжувати наполягати на змінах задля досягнення більшої прозорості та підзвітності.

Зараз люди стурбовані темпами змін – деякі речі змінюються, деякі гальмуються, а деякі, можливо, трохи повертаються у попередній стан. Тоді як час – не безмежний, а нині є вікно можливостей для змін.

Україна має зробити багато чого, щоб досягти європейських стандартів. Україна хоче стати частиною міжнародної економічної системи. Але МВФ чітко окреслив маркери, яких Україна має досягти. Тоді як тут, звісно, будуть люди, які не хотітимуть помічати змін.

– А як міжнародна спільнота реагує на українські реформи?

– Вона їх підтримує, а до деяких успішних великих реформ навіть причетна, також продовжує наполягати на подальших реформах і далі підтримує їх як фінансово, так і політично. Співтовариство також підтримує і ключових діячів – незалежно від того, це установа чи окремі групи громадянського суспільства. Тому що зрештою ці реформи мають належати самим українцям. І саме громадянське суспільство має взяти контроль над власними правами на зміни. Міжнародна спільнота демонструє підтримку, але це не триватиме нескінченно.

ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ «СХЕМИ»: ​