Наразі 17 депутатів Верховної Ради збираються балотуватись у президенти України. Двоє з них перебувають під слідством, інші чекають на рішення праймеріз та партійних з’їздів. Новорічні корпоративи в цьому році можуть поєднати з партійними зборами, адже наприкінці грудня в більшості партій заплановані зустрічі.
Лідери фракцій – Юлія Тимошенко, Олег Ляшко та Юрій Бойко – не хочуть коментувати фінансову частину своїх кампаній. Фракція “Народного фронту” не виключає, що підтримає на виборах Порошенка. Серед депутатів парламенту найбільше президентських амбіцій у позафракційних мажоритарників.
Вибори президента України відбудуться 31 березня 2019 року. За даними останнього соцопитування КМІС, найбільший рейтинг серед депутатів – потенційних кандидатів у президенти – має голова фракції “Батьківщина” Юлія Тимошенко (19,3%). На другому місці із суттєвим відривом Юрій Бойко (8,1%), далі йдуть Вадим Рабінович (7,5%), Олег Ляшко (6,7%), Олександр Шевченко (2%) і Сергій Тарута (1%). Інші депутати не набирають навіть 1% підтримки.
Спецпроект “Вибори вибори” поцікавився в політтехнологів: що спонукає політиків з таким низьким рейтингом йти в президенти.
“По-перше, кандидати розраховують, якщо пролетять на цих, то матимуть більше шансів на наступних виборах.
По-друге, йдуть, бо хочуть отримати якусь посаду. Наприклад, можуть під час кампанії зняти свою кандидатуру на користь іншого й отримати за це якесь відшкодування.
По-третє, прорекламувати свою партію, щоб на виборах вона “засвітилася” на білбордах чи телеефірах.
По-четверте, бути чиїмось технічним кандидатом, щоб доповнити виборчі комісії своїми членами партії. Дехто просто хоче заробити грошей. Бо вибори – це не тільки витрати на рекламу і заставу. Якщо говорити про такий рівень політиків, то 2,5 мільйонів заставки – це копійки для них. Там все вимірюється десятками мільйонів доларів. Це мінімум для того, щоб бути помітним”, – говорить політтехнолог, президент агенції Bohush Communications Денис Богуш.
Дехто бере участь у виборах лише задля того, щоб під час туру агітувати за свій порядок денний. Саме цю технологію на початку 90-х використовували депутати, щоб, наприклад, агітувати за незалежність України.
Згідно із законом “Про вибори президента України“, Центральна виборча комісія має оголосити про початок виборчого процесу не пізніш як за 91 день до дня голосування. Тобто виборча кампанія офіційно має стартувати в новорічну ніч 31 грудня. З першого дня виборчого процесу має відбуватись і офіційне висунення кандидатів на пост голови держави. Тому з’їзди партій політики можуть поєднати з новорічними корпоративами.
Хоча передвиборна агітація кандидатів має розпочатися з наступного дня після реєстрації в ЦВК, але вже зараз бачимо, як країну заполонила реклама політиків – на білбордах, в ефірах телеканалів і соцмережах.
Навряд чи кандидати пропустять і нагоду агітувати виборців під час новорічних та різдвяних свят.
Юристи зазначають, що реклама кандидатів до офіційного старту виборчої кампанії з формально-юридичної точки зору не є передвиборною агітацією.
“Її розміщення не регулюється законом України “Про вибори президента України”, а підпадає під дію закону України “Про рекламу”. Тому сам по собі факт розміщення реклами політика до початку виборчої кампанії не становить порушення законодавства України”, – пояснює юрист Центру демократії та верховенства права Максим Хаврат.
До офіційної реєстрації в ЦВК кандидати в президенти мають підготувати не лише папери та програму для виборців, а й зібрати кошти для самої кампанії та офіційної застави в розмірі 2,5 млн грн.
Ми поцікавились у депутатів – потенційних кандидатів, – звідки ті планують брати кошти для застави, і чи готові вони надати для ознайомлення проміжні фінансові звіти виборчої кампанії.
Лідери фракцій
Серед фракційних лідерів у президентських перегонах візьмуть участь від “Батьківщини” Юлія Тимошенко, від “Радикальної партії” Олег Ляшко, в “Опозиційному блоці” наразі тривають переговори про єдиного кандидата, але претендентів є декілька – співголови фракції Юрій Бойко та Олександр Вілкул, а також “опоблоківець” і лідер партії “За життя” Вадим Рабінович.
Лідерка “Батьківщини” Юлія Тимошенко ще за дев’ять місяців до президентських виборів розпочала передвиборчу кампанію. У червні на відкритті партійного форуму вона презентувала “Новий курс України”, у якому запропонувала, зокрема, запровадити посаду канцлера, створити Національну асамблею самоврядності, обирати суддів дебатами та інше. Ці зміни вона пропонує ухвалити під час всеукраїнського референдуму.
Наступними етапами кампанії Тимошенко стали презентація в серпні проекту Конституції та “Нового економічного плану” у вересні. До кінця року вона обіцяє презентувати ще мирний план для Донбасу.
Наразі, “Батьківщина” офіційно отримує найбільші обсяги приватного фінансування з-поміж усіх політичних партій в Україні. Лише за 5 тижнів травня-червня 2018 року партія отримала 23 мільйони гривень приватних внесків.
Раніше Рух ЧЕСНО писав, що протягом квітня-червня “Батьківщина” витратила 22 мільйони гривень, які пішли на презентацію курсу – розміщення білбордів, рекламу на телебаченні та радіо. Згідно з фінансовим звітом партії, лише обслуговування заходу та оренда приміщення під час презентації “Нового курсу” обійшлися в 1,25 млн грн. Так, понад 700 тисяч гривень партія витратила на оренду виставкового комплексу “Експо Плаза”, 175 тисяч на харчування та ще 350 тисяч на організацію заходу, звукове обладнання, відеотрансляцію тощо.
Наразі Тимошенко активно рекламується на білбордах зі своїм новим курсом.
У проекті нової Конституції Тимошенко пропонує змінити форму правління з парламентсько-президентської на парламентську республіку канцлерського типу, де канцлера обиратимуть всенародно, і потім він очолить Уряд. Тобто Тимошенкойде в президенти, щоб скасувати цю посаду.
Сама Юлія Тимошенко не змогла прокоментувати підготовку до президентських виборів, натомість її прес-секретарка Марина Сорока каже, що фінансовий звіт президентської кампанії вони нададуть згідно з чинним законодавством після закінчення виборів, але це не буде проміжний звіт.
Від проведення внутрішньопартійного праймеріз у партії відмовились, однак про остаточне висунення Тимошенко в президенти оголосять на з’їзді. Щодо коштів для застави, то їх планують зібрати серед членів та прихильників партії.
Раніше ЧЕСНО писав про те, як “Батьківщина” імітує фінансову підтримку громадян. Відповідно до звіту, спонсори переказали партії 7,5 млн грн, майже всі вони живуть на Київщині, гроші перераховували часто в один день та однаковими сумами. Фінансово партію підтримали безробітні, пенсіонери, медики, освітяни.
Хоча лідер “Радикальної партії” Олег Ляшко вже давно розповідає з парламентської трибуни, що зміниться в державі, коли буде “президент Ляшко”, але розповідати про свою виборчу кампанію не хоче.
У прес-службі “Радикальної партії” також нічого конкретного не можуть сказати про президентську кампанію – чи готовий лідер “радикалів” оприлюднити проміжний фінансовий звіт, звідки планують взяти гроші на кампанію і заставу та інше.
Як показав аналіз ЧЕСНО, понад половину всіх видатків “Радикальної партії Олега Ляшка” з початку 2016-го до червня 2018 року становлять витрати на пропаганду та брендовану продукцію.
Партія витрачає кошти платників податків на привітання виборців зі святами, оплату ефірів Ляшка і його соратників на регіональному телебаченні та радіо й навіть на джинсу – опублікування немаркованих рекламних матеріалів, які подаються як редакційні.
Поки єдиного кандидата від “Опозиційного блоку” на вибори президента немає, тривають перемовини про можливе об’єднання з іншими опозиційними партіями і висунення єдиного кандидата.
Найбільший рейтинг серед “опоблоківців” має Юрій Бойко 5,7%, за ним іде Вадим Рабінович (5,4%), далі Олександр Вілкул. Хоча рейтинг останнього не набирає навіть 1% підтримки виборців, він виступає за проведення широкого опозиційного праймеріз. Також саме його зовнішня реклама трапляється на вулицях міст серед опозиційних кандидатів, Бойко і Рабінович надають перевагу ефірам на телебаченні.
У фракції “Народного фронту” також чекають на партійний з’їзд, який має визначити кандидата від партії на президентські перегони. Рейтинг лідера партії Арсенія Яценюка перебуває в кінці списку топ-15 кандидатів і не набирає навіть відсотка підтримки виборців.
За словами “нарфронтівців” у Раді, у фракції тривають активні дискусії і консультації з іншими політсилами. Але, схоже, “Нарфронт” на президентських виборах може підтримати Порошенка.
За словами політолога Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимира Фесенка, про створення єдиної провладної партії й об’єднання “Народного фронту” та БПП говорили ще у 2014 році, однак для того, щоб у Порошенка не було монополії на владу та збереження на посаді прем’єра Арсенія Яценюка, зберегли окремий політпроект.
“Головний чинник руйнування рейтингів “Народного фронту” й Арсенія Яценюка – тарифи. Він став жертвою зростання цін на газ. Саме це майже вбило його особисті рейтинги. Проект “Стіна” та корупційні скандали, пов’язані з депутатами-“нарфронтівцями” були не такі важливі для виборців. Щодо подальшої долі НФ, думаю, кожен з політиків буде вирішувати свою долю окремо”, – каже Фесенко.
Наразі “Народний фронт” як переможець попередніх виборів отримує найбільше держфінансування – майже 300 мільйонів гривень з 2016 року.
“Значна частина цих коштів вже пішла на рекламу партії. Але попри це рейтинг “Народного фронту” вже кілька років становить близько 1%. І це в партії, яка виграла минулі парламентські вибори, випередивши навіть БПП. Мова йде не просто про те, що всупереч такому фінансовому підживленню рейтинг партії Арсенія Яценюка не зростає. Мова йде про те, що цілком ймовірно “Народний фронт” вже в наступному році зникне з політичної арени. При цьому творці “Народного фронту” точно мають намір залишитися у великій політиці. Тож загадкою залишається те, кого вони підтримають на президентських виборах, й у підсумку в чиїх партійних списках підуть на парламентські вибори”, – зазначає провідний аналітик з партійних фінансів ЧЕСНО Ігор Фещенко.
(Не)єдиний опозиційний
Перший крок у напрямку об’єднання “опоблоківців” був від лідера партії “За життя” Вадима Рабіновича, він закликав опозиційні сили до широкого об’єднання. Згодом у партію вступив лідер “Українського вибору” і кум Путіна Віктор Медведчук, після того до них приєднався ще один “опоблоківець” Нестор Шуфрич.
Як писала “Українська правда“, у перемовинах про об’єднання беруть участь три групи. “За життя” представляють Медведчук та Рабінович. “Опоблок” представлений двома групами – Сергієм Льовочкіним та Юрієм Бойко, і Вадимом Новинським з Борисом Колесніковим від групи Ахметова.
Але визначення єдиного кандидата від опозиції в президенти викликало значні труднощі, за інформацією видання, Льовочкін вважає, що кандидатом має бути Бойко, Ахметов готовий ставити на Олександра Вілкула, а Медведчук – на Рабіновича.
Співголова фракції “Опозиційного блоку” Юрій Бойко не зміг чітко сказати, чи буде він брати участь у президентських перегонах. “Мы подумаем. Все после съезда”, – дуже лаконічно прокоментував ЧЕСНО Бойко.
Інший співголова фракції Олександр Вілкул, дозвіл на притягнення до кримінальної відповідальності якого нещодавно провалила Верховна Рада, наполягає на проведенні праймеріз:
“Решение баллотироваться или не баллотироваться будет основываться на двух факторах. Первое – это воля и поддержка тех людей, которые меня поддерживают, избирателей. Второе – я являюсь членом политической команды, и вы знаете, что я уже несколько месяцев последовательно выступаю за праймериз, причем не только в “Оппозиционном блоке”, но и более широко – среди всех здравомыслящих людей.
Я бы даже не применял термин “Юго-Восток”. Таких людей много и в Центре, и на Западе. Будет праймериз – буду точно участвовать и буду участвовать так, чтобы победить”.
Депутат заявляє, що після введення е-декларацій він уже нічого не лякається і готовий оприлюднити проміжний фінансовий звіт своєї президентської кампанії:
“Я настолько сейчас “прозрачный” с этими е-декларациями… Именно меня просветили до скелета, проверили полностью, поэтому мне это будет сделать несложно. Я буду это (оприлюднення фінансового звіту – прим. авт.) делать точно”.
Щодо застави на виборах, то Олександр Вілкул розраховує внести власні кошти для цього:
“Могу сам заплатить, у меня в декларации деньги есть”.
Колишній колега по фракції, а тепер позафракційний мажоритарник з Харківщини, лідер партії “Наші” Євгеній Мураєв теж чекає на результати партійного з’їзду.
“Избирательная кампания начинается с января, поэтому решать еще нет необходимости. Я хочу посмотреть, как сложится электоральная и политическая карта, какие события произойдут в этой стране, и какой уровень поддержки будет у нас. Если мы сможем действительно бороться, а не составить техническую конкуренцию, то, естественно, у нас будет кандидат. Если нет, то нет”, – пояснює в коментарі ЧЕСНО нардеп-прогульник Мураєв, якого дивом вдалося зустріти в кулуарах ВРУ.
Щодо грошової застави, то Мураєв каже, що він – людина не бідна:
“У меня есть декларация, если вы захотите, то откройте ее – я не бедный человек”.
Ще один член фракції “Опоблок”, голова партії Християнські соціалісти Михайло Добкін про своє балотування на пост глави держави заявив ще у 2014 році, але підтвердити або спростувати це зараз він відмовився:
“Я не даю организациям, которые живут за деньги иностранных государств, никаких интервью. Когда будете зарабатывать украинские деньги – тогда и поговорим”.
Мажоритарні кандидати
Більшість депутатів – потенційних кандидатів у президенти – позафракційні мажоритарники. На минулих парламентських виборах у 2014 році поріг 50% підтримки виборців подолали лише 32 депутати зі 198 мажоритарників, які пройшли в Раду. Виглядає дивним, що мажоритарники, які не змогли отримати навіть 50% підтримки на окрузі, сподіваються на перемогу в країні.
У президентських виборах 2019 року мажоритарники планують брати участь не як самовисуванці, а як кандидати від своїх партій.
Мажоритарник з Донеччини Сергій Тарута на минулих парламентських виборах набрав на своєму окрузі 60% голосів виборців. Ще декілька місяців тому Тарута заявляв, що він не лідер партії “Основа”, а лише її “ідейний натхненник”. Тепер він стверджує, що наразі його рейтинг найбільший серед однопартійців. Тому, швидше за все, він буде кандидатом від “Основи”:
“Детально про це можна говорити в січні, зараз рано щось казати, але партія (партія “Основа” – прим. авт.) сказала, що буде йти на вибори. Зараз я найбільш рейтинговий. Це те, що було на з’їзді”.
Про намір взяти участь у президентських перегонах заявив єдиний депутат з фракції БПП, мажоритарник з Полтавщини Сергій Каплін.
“Я сказав про намір. Рішення про моє висування повинна прийняти моя політична партія, на сьогоднішній день їх дві – Соціалістична і Соціал-демократична партія та частина профспілок”, – пояснює Сергій Каплін.
Каплін – лідер Соціал-демократичної партії (СДП), що до 2016 року називалась “Партія простих людей Сергія Капліна”. Вважає себе легітимним головою Соціалістичної партії України, у судовому порядку бореться за це з Іллею Кивою. У січні 2017 року Сергій Каплін став прогульником засідань Верховної Ради. На попередніх виборах за Капліна проголосувало 46% виборців на окрузі.
Щодо застави в розмірі 2,5 мільйонів гривень та оприлюднення проміжного фінансового звіту, Каплін відповідає:
“Я є керівником партії, яка має велику кількість членів, і ми можемо зібрати достатньо велику заставу. Якщо в тебе немає застави, то нема чого говорити про президентство. Остаточно це буде вирішено на партійному з’їзді, але це точно будуть не мої гроші”.
Президентська рекламна кампанія в соцмережах також уже стартувала в позафракційного мажоритарника з Івано-Франківщини Юрія Дерев’янка.
“Я роблю крок вперед та йду в президенти для досягнення цієї мети та буду йти до кінця, але чим більше нас піде разом пліч-о-пліч, тим більше в нас шансів на перемогу”, – говорить у рекламному ролику Дерев’янко, лідер партії “Воля”, яка у 2017 році об’єдналася з політичною силою Михайла Саакашвілі “Рухом нових сил”.
За словами мажоритарника, якого на минулих виборах підтримали майже 70% виборців округу, для застави він використає особисті кошти, а також будуть проводити публічний фандрайзинг для кампанії:
“Я особисто внесу свої кошти, які в мене задекларовані. Ми також будемо робити публічний фандрайзинг відповідно до чинного законодавства. Громадяни будуть бачити не лише проміжний звіт, а й онлайн-збір коштів”.
Зазначимо, що депутат Юрій Дерев’янко за минулий рік задекларував готівкою 177 036 грн, 1 358 300 євро, 2 853 773 доларів. Також Дерев’янко показав $10,5 млн позики третім особам.
Ще один позафракційний мажоритарник від Івано-Франківщини Олександр Шевченко, якого раніше на окрузі підтримали 40,69% виборців, бере участь у праймеріз “УКРОПу”:
“Якщо я виграю праймеріз, то однозначно буду балотуватись у президенти згідно з рішенням з’їзду”.
Для застави нардеп планує використати особисті кошти, а також долучити пожертви від прихильників.
“Я сам – не бідна людина. По-перше, у мене в декларації є гроші. По-друге, зараз є можливість, згідно з законом, отримувати пожертви від різноманітних осіб – як юридичних, так і фізичних. Тому все буде абсолютно прозоро, і я проінформую, звідки беруться гроші – від кого, що і як”, – обіцяє Шевченко.
Екс-укропівець, позафракційний мажоритарник Віталій Купрій у липні оголосив про вихід із партії та похід у президенти. У 2014 році його на окрузі підтримало лише 29,71% виборців.
“Я не в УКРОПі, самостійний, іду в президенти… У команді нові люди. Я створюю власну політичну силу”, – так тоді пояснив ЧЕСНО Купрій.
На телеканалі ZIK нардеп має власну програму “Громадська прокуратура” й позиціонує себе як антикорупціонер. Окрім рекламних бордів депутат активно рекламується у Facebook.
Його сторінка разом зі сторінками Порошенка (1,7 млн підписників) та Тимошенко (1,4 млн підписників) у соцмережі увійшла в топ-5 за рівнем приросту аудиторії, наразі вона перетнула позначку в 1 мільйон 140 тисяч фоловерів.
Заставу депутат планує оплатити з власної кишені:
“У моїй декларації є 3,5 мільйони гривень, а застава 2,5… Я продав майно минулого року, у мене гроші є самостійні, але я вважаю, що потрібно долучати і спонсорів. Відповідно до законодавства, дається можливість 400 тисяч підприємцям одноосібно долучати. Звісно, все це буде оприлюднено”.
Купрій обіцяє також оприлюднити і проміжний фінансовий звіт не лише надходжень, а й видатків своєї президентської кампанії.
Віктор Бондар, співголова депутатської групи “Партія “Відродження”, яка складається виключно з депутатів-мажоритарників, у коментарі ЧЕСНО каже, що вони поки не готові назвати свого кандидата в президентській гонці, чекають на партійний з’їзд:
“Буде з’їзд – приймемо рішення. У листопаді приймемо рішення остаточно. Не хочу наперед забігати, нехай життя само все розставить на свої місця”.
Голова партії “Національний корпус”, депутат-прогульник Андрій Білецький уминулорічному інтерв’ю заявляв, що теж має президентські амбіції, однак поки не коментує своє балотування.
У прес-службі “Національного корпусу” повідомили, що чекають на партійний з’їзд, а також на результати перемовин з іншими націоналістичними силами про єдиного кандидата. Заяву лідера “Свободи” Олега Тягнибока під час акції 14 жовтня про те, що від партії буде балотуватись не він, а екс-віце-спікер ВРУ Руслан Кошулинський, у “Нацкорпусі” не вважають остаточною і сподіваються на подальший діалог між лідерами партій.
Київський мажоритарник, якого у 2014 році підтримало 51,52% виборців, екс-депутат фракції БПП Віктор Чумак обіцяє оприлюднити проміжний фінансовий звіт своєї президентської кампанії. Щодо коштів для застави, то лідер “Громадського руху Хвиля” каже, що особистих коштів для цього він не має, тому проводить публічний фандрейзинг:
“Проводимо публічний фандрейзинг, збираємо допомогу з членів партії, бізнесменів… Ви подивіться на мою сторінку в соцмережах, там постійно йде реклама Громадського руху “Хвиля” про те, щоб здавали гроші на це. Зараз готуємо спеціальний ролик для фандрейзингу. Збираємо кошти, бо в мене їх немає, ви це дуже добре знаєте”.
Останнім наразі з-поміж позафракційних мажоритарників, який оголосив про свою участь у президентських перегонах, став лідер партії “Народний контроль”Дмитро Добродомов. Гаслом кампанії мажоритарника зі Львівщини, який на минулих виборах 2014 року отримав 42,50% підтримки виборців, обрали назву його ж авторської програми на телебаченні “Ми зможемо!”.
Схоже, висунення партією на з’їзді – це лише формальність. Ознаки того, що секретар Комітету ВРУ з питань запобігання і протидії корупції Дмитро Добродомов буде балотуватись у президенти, почали з’являтися ще у травні, Саме тоді в Києві та Львові з’явилася зовнішня реклама із зображенням Добродомова.
Підготовка до кампанії та її інформаційне забезпечення тривало ще з минулого року, коли однопартійці Добродомова і члени політради формально стали власниками двох каналів – RTI у Києві (саме його перейменували на “4 канал”, він транслював партійний з’їзд і висунення Добродомова в президенти) та НТА у Львові. Крім цього, в ефірі одного із загальнонаціональних телеканалів декілька тижнів тому запустили телерекламу з Добродомовим до Дня захисника України.
Але медійні активності Дмитра Добродомова і значна частина активностей “Народного контролю” зовсім не відображені у фінзвітах партії. У попередніх виборчих кампаніях Добродомов також використовував бренд своїх авторських програм на телебаченні.
“Дмитро Добродомов, який сам є колишнім журналістом, послідовно використовує медіа у власних політичних цілях. Ще під час балотування у 2012 році Добродомов в агітації активно використовував бренд його авторської програми “Народний контроль” на телеканалі ZIK. Ситуація повторилася і під час кампанії в 2014 році та на місцевих виборах 2015 року, коли Добродомов повів на місцеві вибори власну партію, назвавши її “Народний контроль”. Від розмивання меж між політикою і журналістикою в Добродомова, як бачимо, не відмовилися досі. Загадкою залишається походження коштів на утримання телеканалів, створення телепрограм, зовнішню рекламу тощо. У фінансових звітах партії ці витрати не фігурують, і про походження цих коштів Добродомов з колегами воліють не розповідати“, – каже провідний аналітик з партфінансів ЧЕСНО Ігор Фещенко.
Кандидати під слідством
Про бажання балотуватись у президенти заявляли і двоє позафракційних депутатів, які перебувають під слідством – екс-член депутатської групи “Воля народу”, мажоритарник Олександр Онищенко та екс-перший номер партії “Батьківщина” Надія Савченко. Але, за словами колег по парламенту, ці заяви мали на меті виключно піар і нічого більше, адже зареєструватись у ЦВК як кандидати вони не зможуть.
Онищенко переховується в Лондоні від кримінального переслідування щодо розкрадання майна “Укргазвидобування”. ЧЕСНО звернувся до депутата за коментарем, щоб з’ясувати, яким чином він планує реєструватись. Онищенко повідомлення прочитав, але так і не відповів. На виборах 2014 року він набрав на своєму окрузі лише 35,77% підтримки виборців.
Юристи зазначають: щодо можливості балотування “особи під слідством” закон України “Про вибори президента України” не дає чіткої відповіді.
“Така особа, у випадку її арешту, не може балотуватись як самовисуванець, адже стаття 48 закону вимагає особистого подання документів до ЦВК. Проте закон не містить заборони на висування згаданої особи політичною партією. Щодо Онищенка, то тут потрібно відштовхуватись від того, чи має він в Англії притулок. У Конституції та Законі передбачено, що кандидат має проживати в Україні протягом 10 останніх років. Особа вважається такою, що проживає тут, якщо її місце проживання зареєстроване в Україні. Тому Онищенку можуть відмовити в реєстрації, але за умови, що будуть факти, які підтверджують порушення вимоги про постійне проживання”, – пояснює юрист Максим Хаврат.
У подібній ситуації також і депутатка Надія Савченко, яка перебуває під вартою через підозру в намірі влаштувати теракт і державний переворот. Уже після арешту на її сторінці опублікували відео, у якому Савченко обіцяє висунути свою кандидатуру на вибори президента.
“У випадку із Савченко, схоже, є підстава для відмови в реєстрації її кандидатом, встановлена статтею 52 Закону – програмні цілі зміни конституційного ладу і так далі. Також, вона, ймовірно, не підпадає під вимогу про “проживання в Україні протягом 10 останніх перед днем виборів років”. Вона досить тривалий час перебувала за ґратами в РФ”, – наголошує Хаврат.
Уже 1 січня буде відомо повний перелік кандидатів виборчих перегонів, але навіть тепер зрозуміло, що вибори-2019 будуть запеклими.
Участь у них планують брати велика кількість політиків, депутатів ВРУ, зірки шоу-бізнесу та фігуранти антикорупційних розслідувань. Частина цих кандидатів, маючи мінімальний рейтинг підтримки, свідомо беруть участь у кампанії не заради перемоги, а заради піару та можливості заробити.
Тож громадянам слід відповідально підготуватись перед тим, як віддати свій голос на виборах президента – ознайомитись з переліком кандидатів, їхньою біографією, результатами роботи і підійти раціонально до свого вибору. Спеціально для цього ЧЕСНО зібрав усю інформацію про потенційних кандидатів у спецпроекті “ПолітХаб”.