Невдовзі виповниться три роки, як Віктор Янукович разом зі своїми поплічниками поспіхом покинули Україну.
Проте від Генпрокуратури, яка відповідальна за розслідування низки злочинів президента-втікача та його оточення, суспільство так і не отримало жодних відповідей на болючі питання.
Сьогодні можна констатувати – слідчі прокуратури повністю провалили розслідування найдраматичніших злочинів новітньої України.
Відтак, немає жодної причини, через яку в структурі органів прокуратури мають й надалі існувати слідчі підрозділи.
До того ж слідчі підрозділи прокуратури не мають власної підслідності вже 4 роки.
Увесь цей час вони користуються підслідністю Державного бюро розслідувань, створення якого затягнулося.
ДБР покликане розслідувати злочини посадовців найвищого рівня – екс-президента, усього складу уряду, перших керівників відомств, правоохоронців та суддів.
Виключення становить лише вузький перелік корупційних злочинів, що відносяться до підслідності Національного антикорупційного бюро.
При цьому ДБР може розслідувати і корупційні злочини високопосадовців, зокрема – керівника Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, переважної більшості керівного та особового складу правоохоронних органів, податківців, митників тощо.
Крім того, до підслідності ДБР віднесені військові злочини, які наразі розслідуються військовими прокуратурами.
Тобто в разі утворення, ДБР має стати такою ж серйозною загрозою для топ-посадовців, як і НАБУ.
Як створюють ДБР?
Майже рік тому парламентом було прийнято закон, яким передбачено порядок утворення нового правоохоронного органу.
Але на сьогодні навіть керівники – директор ДБР та двоє його заступників – ще не обрані.
Наразі триває конкурс, де мають визначити трьох найкращих кандидатів на ці посади.
Згідно із законом, директора ДБР призначає президент України за поданням прем’єр-міністра відразу після проведення комісією конкурсного відбору. Директор згодом призначає двох своїх заступників за поданням все тієї ж конкурсної комісії.
Після призначення, новообраний директор ДБР стане керівником потужного слідчого органу, що налічуватиме 1500 співробітників.
Йому будуть підпорядковуватися центральний апарат і 7 відокремлених територіальних органів бюро, що розмістяться по всій Україні.
Проте повернемось до найважливішого питання – конкурсу на вакантні посади керівників ДБР. Законодавці визначили високі критерії, яким має відповідати майбутній директор та його заступники.
По-перше, вони мають бути не молодшими 35 років, з вищою юридичною освітою, зі стажем роботи в галузі права після здобуття диплому юриста не менше 10 років, половина з яких – на керівних позиціях.
По-друге, кандидати не можуть бути членами політичної партії та мають відповідати високим моральним якостям і володіти бездоганною репутацією.
При цьому, що директор, що заступники директора ДБР не зможуть займати ці посади більше, ніж два 5-річні строки підряд.
Відтак, все зводиться до того, наскільки якісно працюватиме конкурсна комісія по відбору кандидатів.
Комісія вирішує все
Відповідно до згаданого закону, до складу конкурсної комісії входять по три представника від Президента, Верховної Ради та Кабміну.
Саме цей момент міг стати і таки став “незворотнім” у створенні нового незалежного правоохоронного органу.
Вся справа в тому, що наразі жоден із репрезентантів від органів державної влади не представляє інтереси суспільства, виражаючи позицію виключно “сильних світу цього”.
Від уряду до складу комісії увійшли – перший заступник міністра юстиції Наталія Севостьянова, доцент Хмельницького університету управління та права Денис Монастирський, Іван Стойка – радник міністра МВС Арсена Авакова.
Від парламенту – народні депутати Владислав Бухарєв (“Батьківщина”), Євген Дейдей (“Народний фронт”), Микола Паламарчук (“Блок Петра Порошенка”).
Від президента – два професори КНУ імені Тараса Шевченка Роман Майданик та Віктор Самохвалов, а також партнер юридичної фірми “Саєнко Харенко” Тетяна Сліпачук.
До слова, Сліпанчук та Севостьянова на цьогорічне свято юристів отримали від президента Петра Порошенка звання “Заслужений юрист України”.
Як бачимо, вище політичне керівництво, зважаючи на попередні невдалі спроби взяти під контроль НАБУ та САП, вирішило не ризикувати і в склад комісії залучили тільки надійних і довірених людей.
Тому за цих умов складно сподіватися на максимально незаангажований вибір комісією керівників ДБР. Очевидно, керівництво Бюро підбирається з тих осіб, які є найзручнішими для очільників держави і не становлять для них жодних загроз.
Хто фігурує серед кандидатів?
На сьогодні залишилось 64 кандидати, які претендують на три найвищі посади в ДБР.
Влітку двадцятьом кандидатам відмовили у проходженні до наступного етапу за різними формальними підставами.
У складі “щасливої двадцятки” опинився і керівник Департаменту спецрозслідувань Генрокуратури Сергій Горбатюк. Йому, як і деяким з кандидатів, не вистачило керівного досвіду.
У прохідному списку знаходимо кандидатів з різним професійним досвідом та репутацією.
Чимало кандидатів мають сталі політичні зв’язки або вже обіймали високі державні посади, що свідчить про їхню лояльність до політичних стейкхолдерів.
Олександр Буряк донедавна працював заступником прокурора столиці. Наразі його беспосереднім керівником є Олександр Авраменко – племінник одіозного екс-заступника генпрокурора Гузиря, що керує новоствореним “супер-управлінням”.
Екс-керівники прокуратури, очоливши це управління, стали навіть впливовішими, ніж були на попередніх посадах.
Бо якщо раніше їм підпорядковувалося тільки слідче управління та управління процесуального керівництва, то зараз “супер-управління” включає в себе обидва підрозділи.
Останнім, хто керував такою суперструктурою, був Ренат Кузьмин. В часи генпрокурора Пшонки Головне слідче управління ГПУ теж складалося зі слідчих підрозділів та відділів процесуальних керівників.
Вже після революції від цієї практики відмовились, оскільки подібна концентрація повноважень явно суперечить Кримінальному процесуальному кодексу.
Екс-виконуючий обов’язки керівника столичної прокуратури Олег Валендюк відомий тим, що його так і не могли “люструвати” на підставі Закону “Про очищення влади”. Він виявився одним із перших спритників, які заблокували своє звільнення на підставі люстраційних критеріїв через суд.
Нещодавно, Валендюк взагалі був переведений на посаду першого заступника керівника прокуратури АР Крим. Цікаво, що до свого переведення він “переховувався” на посаді рядового прокурора відділу ювенальної юстиції столичної прокуратури.
Досвідчений співробітник СБУ Василь Вовк також претендує на вищі посади ДБР.
Вовк керував Головним слідчим управлінням Служби безпеки України. Вважається близьким до колишнього очільника відомства політика Валентина Наливайченка. Варто нагадати, що Василь Вовк свого часу закінчив cлідчий факультет Московської Вищої Червонопрапорної школи КДБ СРСР, як наслідок – підпадає під встановлені Законом “Про очищення владом” заборони протягом 10 років займати посади у держслужбі.
Соратник Арсенія Яценюка Роман Греба наразі не тільки бажає зайняти місце у вищих щаблях ДБР, але й працює керівником апарату Міносвіти. Про нього кілька разів негативно згадувало громадське середовище у зв’язку зі скандалами щодо створення Національного агентства з питань запобігання корупції.
Харків’янин Костянтин Прокоп’єв свого часу був начальником Головного юридичного управління Харківської ОДА, проте наразі працює заступником директора юридичного департаменту Харківської міськради.
Колишній співробітник МВС Ігор Цюприк знову на “передовій” держслужби.
Нещодавно він не спромігся пройти переатестацію до Нацполіції, про що згадувала адвокатеса і член атестаційної комісії Євгенія Закревська.
Як це не дивно, після цієї професійної невдачі Цюприк без роботи не залишився, влаштувавшись заступником начальника Департаменту спецрозслідувань Генеральної прокуратури. І тепер претендує на вищі посади в новоствореному Державному бюро розслідувань.
Не можна не згадати і тимчасово виконуючого обов’язки керівника Головного управління Нацполіції в Дніпропетровській області Ігоря Репешка. Свого часу він встиг попрацювати як на державній службі – в управлінні внутрішніх справ Харківської області, Державна міграційна служба, податкова міліція, так і захищати права громадян у статусі адвоката.
Головний військовий прокурор Анатолій Матіос не тільки полюбляє жартувати в мережі Facebook, але й подався на конкурс.
Єдина посада, яка його цікавить – директор Державного бюро розслідувань. На думку окремих оглядачів, саме він є головним претендентом від влади на очільника ДБР.
При цьому Анатолій Васильович цілковий підтримує позицію свого шефа – генпрокурора Юрія Луценка – щодо позбавлення НАБУ виключного права на розслідування корупційних злочинів топ-посадовців.
На посаду директора ДБР також претендує народний депутат 8-го скликання Юрій Македон. До 2009 року працював у Службі безпеки України, в 2010-му від “Фронту Змін” переміг на виборах до Вінницької облради і надалі займався політикою.
Проте Юрій Македон не єдиний народний обранець, що претендує на ключові посади в ДБР. Ігор Лапін – член фракції “Народний фронт” теж у списку кандидатів.
Чимало кандидатів є або були помічниками народних депутатів України.
Серед них Ігор Бондарчук, Дмитро Волонець, Ігор Соболевський, Владислав Федоренко, Роман Голубовський, Олексій Горащенков, Ярослав Горденюк, Юрій Забара, Олександр Коваленко, Петро Маслянчук та Віктор Острянський.
Ігор Балабан фігурує у списку помічників народного депутата 4-го скликання бютівця Олега Ременюка. Окрім цього, у 2006-му він висувався до Верховної Ради від “Партії політики Путіна”, а в 2012-му – від партії “Русь єдина”, а також претендував на посаду очільника Національного антикорупційного бюро.
Крім того, серед списку кандидатів є щонайменше кілька людей з неоднозначною репутацією.
Наприклад, Олександру Чурсіну, який наразі обіймає посаду керівника Харківського обласного управління юстиції, закидають активну участь у рейдерському захопленні одного з провідних агропідприємств області.
Геннадія Петера, який обіймав посаду в помічника прокурора Євпаторії, журналісти звинувачують в тому, що він погрожував їм через їхню професійну діяльність – викривальні розслідування стосовно працівників правоохоронних органів та очильників міста.
Окремо хочемо виділити за кандидата Ольгу Варченко, яка очолює Управління процесуального керівництва, підтримки державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України. Цей підрозділ також відомий, як “департамент Кононенка-Грановського”.
Варченко спочатку не була допущена до конкурсу, так як на момент подачі документів вона не досягла 35-річного віку. Цілком можливо, що на неї також зроблять ставку представники влади. Ба навіть більше, наприкінці серпня Ольга Андріївна була нагороджена медаллю “За працю і звитягу”.
І наостанок згадаємо кандидатів, репутація та фаховість яких на даний час майже не викликають запитань.
Віталій Титич – кандидат юридичних наук, голова комітету з конкурсного права Асоціації правників України. Але найбільше він відомий, як один з ключових адвокатів родин Небесної сотні.
Олена Бусол – багаторічна дослідниця проблем корупційної злочинності та можливостей аналітичної розвідки. Її монографія “Протидія корупційній злочинності в Україні у сучасний період” за версією Центру політичних студій та аналітики “ЕЙДОС” увійшла в “Топ-10 видань про боротьбу з корупцією”.
Кого ж оберуть керівником ДБР?
Спрогнозувати персональний вибір членів конкурсної комісії досить складно. Проте припускаємо, що двоє з трьох керівників ДБР представлятимуть інтереси протилежних політичних угрупувань. Третю посаду, скоріш за все заступника, віддадуть комусь з нейтральною чи навіть позитивною репутацією, таким чином застрахувавшись від критики з боку громадськості та західних партнерів.
На початку 2017 року украй необхідно повноцінно запустити Державне бюро розслідувань, адже генпрокурор Юрій Луценко й надалі намагатиметься повернути собі слідчі повноваження. Це стане незворотньою точкою для ДБР, бо тоді зникне основна причина створення цього органу.
Олександр Лємєнов