У вересні 2019 року новим начальником Національної поліції призначили Ігоря Клименка, який замінив свого екс-керівника Сергія Князєва. Той понад 2 роки очолював Нацполіцію. Про головні завдання нового керівника відомства і стан реформи Нацполіції редакції «Вголос» розповіли експерти Коаліції Реанімаційний Пакет Реформ.
За словами Бориса Малишева, реформа поліції відбувалася хаотично, зокрема на законодавчому рівні. Щодо очищення поліції, то переатестацію пройшли близько 90% «старих» кадрів, але до логічного завершення процес не довели. «Переатестацію гучно провалили, бо з поліції звільнили лише 7% осіб, половина з яких згодом поновилася на роботі», – розповідає Євген Крапивін.
Класичну європейську модель реформи намагалися втілити, тому «у 2015 році розділили МВС і Нацполіцію, – каже Крапивін, – коли поліція є окремим органом виконавчої влади, який щось розслідує, виїжджає на виклики тощо, а от вирішення всіх питань щодо реформування, пріоритетів та стратегії є компетенцією МВС. Але міністр залишив за собою певні повноваження з оперативного управління, наприклад: він призначає керівників глав обласних управлінь, погоджує всіх заступників голови Нацполіції, а це не відповідає тій європейській моделі, яку хотіли запровадити.
Варто згадати історію із 5-річним Кирилом, якого вбили поліцейські на Київщині. Це показало, що ніхто належним чином не стежить за дисципліною у селах та маленьких містечках і дуже часто стається так, що там влаштовують такі-от саморобні «тири».
Найбільший провал реформи: кримінальний блок поліції не реформований, тому майнові злочини практично не розслідують, а важкі злочини, як-от напади на активістів чи загалом програма захисту важливих учасників проваджень, – залишилися на тому ж рівні, що і до початку впровадження реформи.
Оскільки переатестацію провалили і звільнили лише 7% осіб, половина з яких згодом поновилася на роботі, у «старих» кадрів є більше можливостей тиснути на людей: вони розслідують кримінальні провадження, фіксують докази та притягують до відповідальності. Та й кількісно їх набагато більше, ніж патрульних. Сумарно слідчих і оперативників (оперативних підрозділів) є майже 40 тисяч, а патрульних – 12 тисяч. І саме на них треба звертати більше уваги, адже вони, залишаючись «старими» людьми зі старими практиками, є сьогодні небезпечними.
Гострою у країні залишається проблема і з організованою злочинністю. Рівень організованої злочинності стрімко не зростає, але методи злочинних організацій стали жорсткішими через більшу кількість зброї, яку зараз легше отримати з «чорного» ринку на Сході. Управління боротьби з організованою злочинністю боролося з цим, але у 2014 році його ліквідували. І лише в 2017 році створили Департамент стратегічних розробок і аналітики, який мав би відповідати за цю сферу. Хоча департамент укомплектували, та додаткової функції він не виконує – скоріше, займається стратегічними речами. Водночас для боротьби з організованою злочинністю катастрофічно бракує професіоналів. Це мало бути пріоритетом, але суттєвих зрушень не відбулося.
«Якщо говорити про те, що поліція когось затримує під час акцій, то варто пам’ятати: хоча у нас і декларують, що все має відбуватися за європейською (скандинавською) моделлю, коли спочатку поліція має провести діалог з протестувальниками, а вже потім, якщо є з ними якийсь конфлікт, підтягувати КОРД і застосовувати силові методи, та все і надалі здійснюють за звичним сценарієм: дають команду, кого розігнати, кого заарештувати», – вважає Крапивін.
На думку експертів Центру політико-правових реформ, найуспішнішим кроком у реформуванні поліції стало формування патрульної поліції у 2015 році – замість ліквідованих автомобільної інспекції та постової служби. На фоні тотальної недовіри до системи органів правопорядку суспільство сприйняло цей крок із загальним піднесенням. За короткий час відібрали, навчили та відправили на перші патрулювання тисячі молодих людей, більшість з яких не мала за спиною довгих років роботи в зіпсованій системі.
Але загалом – ні кількісно, ні якісно – українська поліція з 2014 року особливо не змінилася.
Та запит на реформування поліції залишається, зокрема у кримінальному блоці. Борис Малишев пояснює: «Де-факто реформа Деканоідзе-Князева зупинилася на тому, що створили патрульну поліцію і перейменували міліцію в поліцію. Решта змін мали просто косметичний характер. На розгляд Кабміну подавали кілька років тому розроблену концепцію подальшої стратегії реформ органів поліції, але її не ухвалили. Думаю, основною причиною була просто недостатня наполегливість у керівників поліції і очільника МВС. Та й у той час, коли Князев був на відповідній посаді, навіть плану реформування поліції не було».
За словами Крапивіна, масштабні реформи – це не повноваження голови Нацполіції. Всі питання стратегічного характеру, зокрема реорганізація, зміна структури, визначення певних стратегій – за це все відповідає міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. До того ж, є затверджена Кабміном стратегія розвитку міністерства до 2020 року, до якої входить план відповідних заходів, і її мають продовжувати виконувати.
Якщо в нового очільника Нацполіції Клименка є ідеї щодо реформування відомства, то він змушений з ними йти до міністра Авакова, аби той ініціював їх перед Кабміном чи ВРУ.