Жертви тортур: грузинський досвід та українські реалії

Десятки тисяч українців щорічно зазнають катувань. Більшість із них потребує як юридичної, так і психологічної допомоги. Про це йшлося на спільній прес-конференції громадської організації «Комплексна психологічна допомога» та Харківської правозахисної групи.

За офіційними даними більше двох с половиною тисяч заяв про катування надходить кожного року від потерпілих, однак, за результатами соціологічного дослідження Харківського інституту соціальних досліджень, потерпілих набагато більше: за 2018 рік більше 64 тисяч людей в Україні постраждали від катувань.

– Чому статистика офіційна відрізняється від неофіційної? Причин тут декілька, – розповіла юристка Харківської правозахисної групи Ганна Овдієнко. – Перша причина – це психологічний стан жертви, яка боїться звернутися до органів державної влади, поскаржитися, особливо, якщо катування здійснювалося представниками влади. По-друге, жертва вважає, що ніякої допомоги вона не отримає, тільки буде ходити до слідчих органів декілька років поспіль і справу закриють. Справді, такі справи розслідуються дуже неохоче, особливо якщо злочин вчинено поліцією, іншими органами досудового розслідування або якщо це вчинено в установах виконання покарань.

Вироків за статтею «Катування» ухвалюють дуже мало. До того ж, найчастіше вчинення катування працівниками правоохоронних органів неправильно кваліфікують: замість статті 127 Кримінального кодексу України («Катування») використовують статтю 365 («Перевищення службових повноважень»).

– Таким чином більшість із випадків катування ховається у загальній статистиці, тому що під 365 статтю підходить ще багато чого, – вважає Ганна Овдієнко. – За 127 статтею, якщо відкрити Єдиний реєстр судових рішень, можна знайти за рік десь двадцять два вироки по всій Україні. При цьому більшість із них стосується цивільних осіб.

Вкрай розповсюджений цей злочин в окупованих районах і так званій сірій зоні.  Більшість полонених, захоплених незаконними збройними формуваннями, зазнавали жорстокого поводження і катування, але так і не зверталася по допомогу  – ані юридичною, ані психологічною. Із схожими проблемами стикається ось уже більше десяти років Грузія. Після війни 2008 року тут, у районах навколо лінії розмежування, й досі викрадають людей. Громадська організація «Комплексна психологічна допомога» нещодавно приєдналася до Програми Євросоюзу із боротьби з катуваннями і жорстоким поводженням у Грузії, Україні та Вірменії. Харківські спеціалісти відвідали Грузію і вивчили досвід колег, що працюють у Тбіліському центрі із психосоціальної та медичної реабілітації.

– Однією з найважливіших тем, які ми розглядали у Грузії, була робота із психологічною травмою, – розповіла психологиня ГО «Комплексна психологічна допомога» Людмила Зана. – Йдеться про реакцію організму на стресову подію загрозливого чи катастрофічного характеру, яка може вплинути на людину, ввести її у стан стресу. З травмованою людиною складно працювати, лише спільні дії лікаря, психолога та соціального працівника допомагають подолати наслідки травми.

Сьогодні ГО «Комплексна психологічна допомога» допомагає:

  • жінкам і дітям, які потерпають від домашнього насильства;
  • людям, які зазнали катувань, зґвалтування, психологічних знущань у минулому, або у теперішній час;
  • людям, які постраждали від фізичного та психологічного насильства у місцях позбавлення волі;
  • цивільному населенню окупованого Криму і так званих ЛНР та ДНР;
  • людям, що постраждали у сутичках із правоохоронними органами під час мітингів та акцій протесту;
  • представникам ЛГБТ-спільноти, які постраждали від свавілля поліції та правоохоронних органів.


Проект ЄС «Боротьба проти катувань, поганого поводження та безкарності в Україні»