Якщо ви читаєте це, то немає сенсу переказувати перебіг події 2 лютого 2021 року, а тому відразу стрибаємо до юридичних нюансів.
Почнемо з простішого. Указ № 43/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 лютого 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» вводить в дію відповідне рішення РНБО. Тут все відповідає Конституції України (див. пп. 1, 18 ч. 1 ст. 106, ч. 3 ст. 106, чч. 1,2,7,8 ст. 107).
А тепер до складнішого. Відповідне Рішення РНБО ухвалене на підставі статті 5 Закону України “Про санкції“. Але частина 3 ст. 5 передбачає, що рішення щодо застосування персональних санкцій, їх скасування та внесення змін приймається щодо ОКРЕМИХ ІНОЗЕМНИХ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ, ЮРИДИЧНИХ ОСІБ, ЯКІ ЗНАХОДЯТЬСЯ ПІД КОНТРОЛЕМ ІНОЗЕМНОЇ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ ЧИ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-НЕРЕЗИДЕНТА, ІНОЗЕМЦІВ, ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА, А ТАКОЖ СУБ’ЄКТІВ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ТЕРОРИСТИЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ. Якщо у РНБО є документальні підтвердження, що ті 8 юридичних осіб, перелічені в Додатку 2 до рішення РНБО, знаходяться під контролем вищеназваних суб’єктів, то санкції введено законно.
Але у додатку 1 до рішення РНБО згадується одна фізична особа («Козак Тарас Романович, громадянин України»), що не є іноземцем чи особою без громадянства, а тому щоб підпадати під дії цих санкцій цій особі потрібно бути суб’єктом, який «здійснює терористичну діяльність». Цікаво, що у Постанові ВРУ «Про схвалення пропозицій щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» від 4 жовтня 2018 року, на яку також посилається це Рішення РНБО, згадуються тільки юридичні особи.
А хто ж тоді ці «суб’єкти, які здійснюють терористичну діяльність»? І що вважається здійсненням терористичної діяльності у розумінні цього закону? Закон «Про санкції», як завжди, мовчить. Тоді дивимося Закон України «Про боротьбу з тероризмом» (але не забуваємо, що значення термінів, які вживаються у ст. 1, стосуються переважно лише цього Закону): «терористична діяльність – діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об’єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; проходження навчання тероризму; виїзд з України та в’їзд в Україну з терористичною метою; фінансування та інше сприяння тероризму». У цьому Законі навіть не вживається термін «суб’єкти, які здійснюють терористичну діяльність», а вживаються терміни «терорист», «терористична група», «терористична організація».
Чи вчиняв Козак Т.Р. будь-які з вищенаведених дій? Тут питання до органів правопорядку, бо знову-таки санкційний механізм має впроваджуватися за наявності відповідних доказів. Звісно, якби на сьогодні набрав законної сили обвинувальний вирок проти цього громадянина за скоєння ним будь-якого зі злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України (з когорти «тероризм і Ко»), то це зняло б багато питань, однак будь-які попередні кримінально-процесуальні механізми, як я розумію, не застосовувалися взагалі. А якщо немає «суб’єкта, який здійснює терористичну діяльність», то такі санкції незаконні, тому що просто проти громадян України їх неможливо застосувати (відповідно до логіки Закону «Про санкції»). Процитую як доказ ч. 2 ст. 1 цього Закону: «санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність».
Чи можна оспорити цей указ Президента України? Так, як завжди, хтось захоче оспорити конституційність цього указу, тому подання до Конституційного Суду України є імовірними.
А як щодо законності? Відповідно до ст. 266 Кодексу адміністративного судочинства адміністративні справи щодо перевірки законності указів Президента України розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п’яти суддів. Тому ніякого ОАСКу чи Печерського суду.
Який висновок можна зробити з цього всього? Перше, застосування Україною санкцій є проявом суверенного права держави на захист. Друге, санкції проти юридичних осіб, на мій погляд, були введені законно. Третє, закон прямо не передбачає можливості накладати санкції проти громадян України, а якість окремих законодавчих формулювань (зокрема, щодо суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність) дійсно бажає кращого.
Олександр Марусяк, експерт Центру політико-правових реформ, для ЛІГА.Блоги