Ухвалення закону про місцевий референдум реалізує право народу України на публічну владу в державі, наголосив перший заступник Голови Верховної Ради України Руслан Стефанчук під час пресконференції «Новий законопроєкт про місцеві референдуми: правовий аналіз» 19 травня.
«Будь-яка країна сучасного світу, яка сповідує демократію, позиціонує себе як правова та гуманістична, не може існувати без визнання і відповідного нормативного закріплення провідної ролі народу в реалізації публічної влади в країні. Ухвалення Закону «Про місцевий референдум» створить законодавчу базу організації і проведення місцевого референдуму як однієї з форм реалізації місцевого самоврядування і локальної демократії, засобу вирішення територіальною громадою питань місцевого значення шляхом прямого голосування», – сказав Стефанчук.
Законопроєкт з початку 2021 року готувала парламентська робоча група з розробки проєктів законів з питань народовладдя, залучивши представників громадянського суспільства, зокрема Коаліції Реанімаційний Пакет Реформ, Центру політико-правових реформ, Громадянської мережі «ОПОРА» та Міжнародної фундації виборчих систем (IFES).
Характеризуючи законопроєкт, членкиня правління Центру політико-правових реформ, співголова Ради Коаліції РПР Юлія Кириченко наголосила на демократичному характері документу, що надає місцевим громадам широкі права.
«Законопроєктом передбачено проведення місцевого референдуму на рівні територіальних громад та закладено можливість ініціювати проведення референдуму фактично з будь-якого питання, що належить до компетенції місцевого самоврядування. Ініціювати референдум може як громада на вимогу не менш як десять відсотків від загального числа виборців, виборча адреса яких віднесена до території відповідної громади, так і органи місцевого самоврядування – голова, місцева рада», – зазначила вона.
Як розповіла голова правління Громадянської мережі «ОПОРА» Ольга Айвазовська, фінансування місцевого референдуму здійснюватиметься за кошти місцевих бюджетів, агітація за збір підписів ініціативної групи – за кошти відповідного фонду, агітація в межах процесу референдуму – за кошти фондів прибічників та противників питання, винесеного на місцевий референдум.
«Таким чином, публічні фінанси, податки та збори до місцевих бюджетів є основою для забезпечення організаційно-адміністративних видатків, а власні кошти прибічників та противників повинні в прозорий спосіб витрачатись на всіх етапах кампанії. Розмір фондів на проведення агітації, окрім агітації по збору підписів, обмежено законом, та його максимальна сума залежить від кількості виборців у громаді: від 300 000 грн в громадах до 10 000 виборців, до 3 млн грн – в громадах від 500 000 виборців», – розповіла Айвазовська.
При цьому громадяни також можуть жертвувати до фонду ініціативної групи або фондів прихильників та противників питання референдуму суму, що не перевищує 240 000 для фізичної особи, або 480 000 для юридичної – на 2021 рік.
На думку Айвазовської, різні групи матимуть відносно рівні можливості в ході референдуму на донесення власних позицій виборцям.
«Законопроєктом передбачено заходи з просвіти та інформування виборців, гарантії рівного ставлення до всіх сторін референдуму медіа та їх творчих працівників, а також можливість проведення відкритих дебатів. Важливою є також гарантія рівного представництва груп «за» та «проти» питання, винесеного на референдум в дільничних виборчих комісіях, зважаючи на потребу здійснення взаємного контролю та безсторонності їх роботи», – зазначила вона.
Експерт Центру політико-правових реформ Олександр Марусяк наголосив, що при підготовці законопроєкту його розробники звернули особливу увагу на механізми реалізації підсумків місцевого референдуму.
«Для того, щоб місцевий референдум став практичним інструментом народовладдя, реальною, а не теоретичною формою реалізації місцевого самоврядування, необхідно, щоб правові наслідки місцевого референдуму одержали належне юридичне закріплення на законодавчому рівні. Саме цьому питанню і присвячений розділ Х законопроєкту, який визначає правові алгоритми реалізації результатів місцевого референдуму», – сказав він.
Експерт ЦППР пояснив, що законопроєкт передбачає обов’язковий розгляд результатів місцевого референдуму на засіданні відповідної місцевої ради, а також розрізняє порядок реалізації результатів місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень органів і посадових осіб місцевого самоврядування, щодо втрати чинності нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування або його окремими положеннями, щодо затвердження статуту територіальної громади.
Як зазначив експерт з питань виборів і референдумів Міжнародної фундації виборчих систем (IFES) Денис Ковриженко, позитивні новації законопроєкту відповідають сучасним міжнародним стандартам проведення референдумів.
«За результатами експертних та громадських обговорень проєкт Закону «Про місцевий референдум» було, за поодинокими винятками, повністю узгоджено з міжнародними стандартами та найкращими іноземними практиками у цій сфері. Окремі його положення є настільки прогресивними, що можуть виступати дороговказом при удосконаленні Виборчого кодексу», – наголосив він.
При цьому представник IFES зазначив, що законопроєкт про місцевий референдум також передбачає внесення низки змін до Виборчого кодексу для вдосконалення та синхронізації виборчих і референдумних процедур.
Учасники заходу наголосили, що право громадян брати участь у місцевих референдумах гарантовано Конституцією України. Утім уже майже 8 років українці не можуть самостійно вирішувати територіальною громадою питання місцевого значення шляхом прямого голосування через відсутність чинного Закону. Цю ситуацію має виправити новий проєкт закону про місцевий референдум.
Експертний огляд організували Центр політико-правових реформ у партнерстві з Громадянською мережею «ОПОРА» та Лабораторія законодавчих ініціатив, за фінансової підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та британської допомоги (UKaid) від уряду Великої Британії.